Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/1638/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1638/19 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія 58 Доповідач Микитюк О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Микитюк О. Ю. суддів Борисюка Р.М. Григорусь Н.Й. при секретарі Бірюченко Д.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №278/1638/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Медіа Ресурс» про захист честі, гідності та ділової репутації , відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Медіа Ресурс» на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі, встановив: В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Після уточнення позовних вимог остаточно просив: визнати відомості викладені 19 червня 2019 року в газеті «20 хвилин»: газета твого району Романів» видавник Приватне підприємство «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199) у статті під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» такими, що не відповідають дійсності, принижують та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ; зобов`язати Приватне підприємство «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199) з наступного дня з набрання рішенням суду законної сили на тому ж місті шпальти газети « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: газета твого району ОСОБА_3 » опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» наступного змісту: Приватне підприємство «Медіа Ресурс» визнає, що викладена інформація (розділ Політична арена під заголовком «СПРОСТУВАННЯ») в статті під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» від ІНФОРМАЦІЯ_2 на аркуші 8 в газеті «20 хвилин» газета твого району Романів», опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, порочить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ; стягнути з Приватного підприємства «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199) на користь ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. (а.с.159-168). В обґрунтування позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в газеті «20 хвилин» газета твого району Романів», що зареєстрована: свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ЖТ № 333/710Р від 21.12.2018 року, видавець ПП «Медіа Ресурс» ( код ЄДРПОУ 38508199) розміщено статтю під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік», в якій друкований ЗМІ повідомив та поширив недостовірну та негативну інформацію про позивача наступного змісту: недостовірні відомості про вартість придбаного майна та недостовірні дані щодо джерела доходу виявило НАЗК у декларації нардепа. Стаття, на думку позивача, містить недостовірну інформацію, принижує честь і гідність та ділову репутацію особи. Відповідач на власний розсуд трактує рішення НАЗК від 31.05.2019 року №1554, інформація викладена ним як факти, що створюють враження про позивача, як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку людських, ділових і професійних якостей, оскільки він впродовж багатьох років був публічною особою, а в цей період - кандидатом у народні депутати України. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано відомості викладені 19 червня 2019 року в газеті «20 хвилин»: газета твого району Романів» видавник Приватне підприємство «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199) у статті під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» такими, що не відповідають дійсності, принижують та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Зобов`язано Приватне підприємство «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199) з наступного дня з набрання рішенням суду законної сили на тому ж місті шпальти газети « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: газета твого району ОСОБА_3 » опублікувати спростування недостовірних відомостей, викладених в публікації ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» наступного змісту: Приватне підприємство «Медіа Ресурс» визнає, що викладена інформація (Розділ Політична арена під заголовком «СПРОСТУВАННЯ») в статті під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» від ІНФОРМАЦІЯ_2 на аркуші 8 в газеті «20 хвилин» газета твого району ОСОБА_3 , опублікована на підставі неперевірених матеріалів, є недостовірною, порочить честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . Стягнуто з Приватного підприємства «Медіа Ресурс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі Приватне підприємство «Медіа Ресурс» просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в публікації «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» висвітлена інформація, яка взята з порталів інтернет видань, шпальт газет, рішення НАЗК, що були в загальному доступі, твердження позивача що дана публікація містить негативну інформацію не відповідає дійсності, з позовною вимогою про спростування недостовірної інформації з вимогою опублікування відповіді до «20 хвилин» газета твого району Романів» позивач не звертався, усі репліки оспорюваної публікації, крім цитат із рішення НАЗК, є оціночними судженнями, а не стверджуваними фактами. Задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн. призведе до банкрутства та закриття «20 хвилин» газета твого району Романів». У відзиві представник позивача адвокат Гордієвич О.П. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на його законність і обгрунтованість. Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що 19.06.2019 року в газеті «20 хвилин» газета твого району Романів» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ЖТ № 333/710Р від 21.12.2018 року, видавець - ПП «Медіа Ресурс» (код ЄДРПОУ 38508199)) розміщено статтю під назвою «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік». У публікації без зазначення автора, з посиланням на рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 31.05.2019 року №1554 зазначено, що у декларації за 2016 рік суб`єкт декларування вказав недостовірні відомості про вартість придбаного майна та недостовірні дані щодо джерела доходу. НАЗК 31.05.2019 року за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, яка подана ОСОБА_4 , народним депутатом України, прийняла рішення №1554, згідно якого: 1) суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: вартість на дату набуття права на об`єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, джерела доходу, чим недотримав вимоги пункту 2,7 частини першої статті 46 Закону. Ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 366-1 Кримінального кодексу України, не встановлено; 2) Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з нявних джерел; 3) Наявність конфлікту інтересів не встановлено; 4) Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

Мотивувальна частина рішення містить інфомацію про помилкове зазначення суб`єктом декларування у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» вартості земельної ділянки площею 2450кв.м. та помилкове зазначення суб`єктом декларування себе в якості джерела доходу від відчуження рухомого майна у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» . Згідно висновку судової лінгвістичної експертизи №056/83 від 20 березня 2020 року (а.с.112) немає лінгвістичних підстав уважати, що текст публікації містить інформацію про ОСОБА_1 , виражену в брутальній, принизливій або непристойній формі. З позиції лінгвістичної кваліфікації публікація «Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік» містить відомості, виражені у формі фактологічних тверджень, що можуть бути принизливими для честі й гідності ОСОБА_1 і завдавати шкоди його діловій репутації, а саме: (заголовок публікації) Які порушення закону виявлено під час перевірки декларації ОСОБА_2 за 2016 рік. Недостовірні відомості про вартість придбаного майна та недостовірні дані щодо джерела доходу виявило НАЗК у декларації нардепа за 2016 рік. У першому пункті рішення НАЗК чітко прописано що порушення закону все-таки були. Їх два. Перше це те, що ОСОБА_5 у своїй декларації за 2016 рік невірно вказав вартість земельної ділянки загальною площею 2450 км.м., придбаної ним 30 травня 2009 року. Нардеп вказав суму 377 545,00 грн., тоді як згідно з копією договору купівлі продажу ця земельна ділянка коштувала народному обранцю 100 000,00 грн. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_5 зазначив, що продав 2 автівки вартістю 950 000,00 грн. та 2 500 000,00 грн. Але найцікавіше те, що нардеп зазначив джерелом доходу … самого себе … Анекдоти анекдотами, а в НАЗК визнали такі дії народного обранця порушенням закону. Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. За положеннями статті 29 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (далі - Закон N 2657-XII), суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії"). Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 27 лютого 2009 року N1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Оскільки ОСОБА_4 - публічна особа, відома у суспільстві: народний депутат України VIII скликання, генерал-полковник міліції, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, на час публікації він був зареєстрований кандидатом в депутати Верховної Ради України, то, відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції N 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція). У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у рішеннях "Газета "Україна-центр" проти України", "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Європейський суд підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів. Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі N 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. У справі "Дюльдін і Кіслов проти Росії" N ЄСПЛ зазначив: "37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої статті 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише "інформації" або "ідей", які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує "демократичного суспільства". Так, у справі "Дюльдін і Кіслов проти Росії" вказано "43. Він повторює, що фундаментальною вимогою права дифамації (the law of defamation) є те, що для виникнення підстави для подання позову про дифамацію необхідно, щоб дифамація була звернена до конкретної особи. Якби усім державним посадовцям було б дозволено звертатися до суду з позовами про дифамацію через будь-яку заяву критичного характеру стосовно ведення державних справ, навіть у ситуаціях, коли до посадовця не зверталися на ім`я або в інший (такий, що може бути ідентифікований) спосіб, журналісти були б завалені позовами. Це не лише вилилося б у накладення надмірного і непропорційного тягаря на засоби масової інформації, що здійснювало б тиск на їхні ресурси та затягло б їх у нескінченні судові тяжби. Безсумнівно, це мало б ефект стримування, яке відчувала б преса, виконуючи роль рупора інформації та громадського охоронця порядку (watchdog)". Висновок суду першої інстанції про те, що поширена відповідачем інформація є фактами, викладеними в брутальній, принизливій, непристойній формі, втручанням в особисте і сімейне життя позивача, що ганьбить гідність, честь та ділову репутацію позивача, не відповідає обставинам справи, суперечить нормам матеріального права, прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, і грунтується на висновку судово-лінгвістичної експертизи, що має ймовірнісний характер і містить лише припущення, що частина відомостей з публікації, може бути принизливою для честі й гідності ОСОБА_1 і завдавати шкоди його діловій репутації. Із змісту публікації вбачається, що інформація є судженнями та оцінкою відповідачем змісту рішення НАЗК №1554 від 31.05.2019 року. Така оцінка, що є вираженням суб`єктивної думки відповідача, це не твердження про факт, а трактування цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору. За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір компенсується за рахунок держави (ч.7 ст.141 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Медіа Ресурс» задовольнити, скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2020 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Компенсувати Приватному підприємству «Медіа Ресурс» судовий збір в розмірі 5675грн.50 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча: Судді: