Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/4720/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2004/21 Справа № 211/4720/20 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м.Кривий Ріг справа № 211/4720/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: заявник: ОСОБА_1 інша сторона: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року, яка постановлена суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення доказів, в обґрунтування якої зазначила, що вона розлучена зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 . За час шлюбу ними було придбано майно, що є сумісно нажитим. Добровільно поділити сумісно нажите майно ОСОБА_2 відмовляється та відмовляється для подачі позову до суду надати заявниці будь-які документи на придбане у шлюбі майно. На підставі наведеного вище заявник просила суд забезпечити докази, шляхом витребування з Територіального сервісного центру МВС України № 1243, дані яке саме рухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у період знаходження у шлюбі, а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Витребувати з реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції - наступні дані - яке саме нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у період знаходження у шлюбі, а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Витребувати з Центра адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради - наступні дані - які саме земельні ділянки були зареєстровані за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у період знаходження у шлюбі, а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року та витребувати з Центра адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради - наступні дані - які саме пасіки були зареєстровані за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у період знаходження у шлюбі, а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення доказів посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що вона звернулась до суду з заявою, у відповідності до ст. 116 ЦПК України. Зауважила на тому, що за час шлюбу нею з ОСОБА_2 було придбано майно, що є спільним сумісним майном. Добровільно поділити спільне сумісне майно ОСОБА_2 відмовляється. Для подачі позову до суду ОСОБА_2 відмовляється надати заявниці будь-які документи на придбане у шлюбі майно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, іншу сторону ОСОБА_2 та його представника Тимофєєву О.А., які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 , у відповідності до ст.ст.116-118 ЦПК України, звернулась до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви, в якій просила суд витребувати з Територіального сервісного центру МВС України № 1243 дані про те, яке саме рухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 у період знаходження у шлюбі із ОСОБА_1 , а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Витребувати з реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції наступні дані про те, яке саме нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 у період знаходження у шлюбі із ОСОБА_1 , а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Витребувати з Центра адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради - наступні дані - які саме земельні ділянки були зареєстровані за ОСОБА_2 у період знаходження у шлюбі із ОСОБА_1 , а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року та витребувати з Центра адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради - наступні дані - які саме пасіки були зареєстровані за ОСОБА_2 у період знаходження у шлюбі із ОСОБА_1 , а саме з 28.10.2010 року по 13.09.2019 року. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів того, що є підстави припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, крім того, станом на день подачі заяви про забезпечення доказів заявником не надано жодних даних про те, що вона звертались до Територіального сервісного центру МВС України № 1243, Реєстраційної служба Криворізького міського управління юстиції та Центру адміністративних послуг «Віза» виконавчого комітету Криворізької міської ради та доказів про те, що їй було відмовлено в наданні відомостей. Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1- 3 ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений. Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо). Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося. Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому. Така позиція викладена Верховним Судом в Ухвалі від 02 травня 2019 року у справі № 3д/9901/2/19 при вирішенні питання про забезпечення доказів. Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не навела підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. При цьому заявником не зазначено які нею були вжиті заходи для отримання таких доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, що заявник не заперечувала в судовому засіданні в суді першої інстанції. На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду прешої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів. При цьому не можуть бути підставою для скасування ухвали суд прешої інстанції та задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що вона звернулась до суду з заявою, у відповідності до ст. 116 ЦПК України. Зауважила на тому, що вони розлучені зі її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , але за час шлюбу ними було придбано майно, що є спільним сумісним майном. Добровільно поділити спільне сумісне майно ОСОБА_2 відмовляється. Для подачі позову до суду ОСОБА_2 відмовляється надати заявниці будь-які документи на придбане у шлюбі майно, з огляду на те, що для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст. 116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі. Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, або потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Однак, заявником ОСОБА_1 не наведено підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим. При цьому заявником не зазначено про вжиті нею заходи для отримання доказів самостійно та не надано доказів вжиття таких заходів, причини неможливості самостійного отримання цих доказів або ж відмови у їх наданні, а відтак відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення доказів в порядку ст.ст.116-118 ЦПК України. На підставі наведено вище колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає. На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: