Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2331/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року Справа № 620/2331/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Північної митниці Державної митної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімнафтотранс» до Північної митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімнафтотранс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про: - визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA 102000/2020/000069/2 від 16.06.2020; - визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2020 № UA102180/2020/00003; - зобов`язання Північної митниці Держмитслужби прийняти митну декларацію № UA 102180.2020.100556 днем її фактичного подання - 15.06.2020 та відобразити її показники в усіх відповідних інформаційних ресурсах. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Північної митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 102000/2020/000069/2 від 16.06.2020 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2020 № UA102180/2020/00003. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом. Разом з тим, суд зазначив, що вимога Північної митниці Держмитслужби про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що при перевірці поданих позивачем документів для здійснення митного оформлення товару контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей, які позивачем не усунуто. При цьому, апелянт вказує, що на момент ввезення товару позивачем було неповністю сплачено його вартість, що в інвойсі зазначено вартість товару 7694,88 євро, а в платіжному дорученні - 7995,00 євро, а також, що форма цього інвойсу відрізняється від тих, які надавалися позивачем раніше при попередніх поставках товару. Також апелянт вказує, що наданий позивачем висновок «Укрпромзовнішекспертиза» не надає можливості перевірити ціну товару. Крім того, апелянт стверджує, що ним було проведено консультацію з позивачем за допомогою електронних повідомлень в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор». З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що всі наведені апелянтом доводи і сумніви у митній вартості товару спростовуються матеріалами. Відповідачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в іншому суді, у задоволенні якого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2021 відмовлено. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.03.2019 між ТОВ «AGRO IMPORT» та ТОВ «Хімнафтотранс» укладено контракт № 898, згідно якого позивач купує масло ПОД (Oil POD) виробництва ВАТ «Щекиноазот» в кількості 1700 т товару з можливістю збільшення по кількості за умовами поставки DAP кордон Росія - Україна, ІНКОТЕРМС - 2010, за ціною 172 євро за 1 т. Згідно з умовами контракту товар оплачується на умовах 100% передоплати. Платіж здійснюється шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару. 14.05.2020 до вищевказаного контракту укладено додаткову угоду № 9, якою погоджено ціну на масло ПОД з 14.05.2020 на рівні 123 євро за 1 тону на умовах поставки DAP кордон Росія - Україна (Суземка-Зерново), ІНКОТЕРМС - 2010. 15.06.2020 уповноваженою позивачем на декларування особою до митного оформлення подана митна декларація № UA102180/2020/100556 та заявлено товар «Масло «ПОД» ТУ 113-03-476-82 зі змінами № 1, 2, 3, 4, 5». До вказаної декларації позивачем було додано контракт від 20.03.2019 № 898, додаткову угоду від 14.05.2020 № 9, рахунок-фактуру (інвойс) № 15 від 15.05.2020, комерційний інвойс № 15/2 від 13.06.2020, платіжне доручення в іноземній валюті № 17 від 20.05.2020, паспорт якості № 13 від 06.06.2020 та інші товаросупровідні документи. Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу представнику позивача було надіслано повідомлення від 15.06.2020, в якому вказано, що у зв`язку з відсутністю інформації щодо всіх складових митної вартості відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України для визнання заявленої митної вартості особі, уповноваженій на декларування (представнику), необхідно додатково надати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару 15.06.2020. Крім того, у повідомленні від 16.06.2020 митним органом зазначено, що в наданих документах згідно умов, що передбачені договором, відсутні всі складові митної вартості, зокрема, витрати на транспортування. Також наявні розбіжності в фінансових документах, а саме, згідно рахунку № 15 від 15.05.2020 сума, що не відповідає сумі фактичної оплати та є більшою, ніж в інвойсі на поставку. 16.06.2020 Північною митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2020/000069/2, згідно якого митним органом було визначено митну вартість товару 11511,04 євро (62,56т * 184 євро). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що: 1) в порядку контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, наведеної у поданих до митного оформлення документах; 2) проведеною перевіркою встановлено, що згідно платіжного доручення від 20.05.2020 № 17 оплата за товар здійснена на підставі рахунку на оплату від 15.05.2020 № 15, де сума на оплату товару зазначена на рівні 39360 EUR та контракту від 20.03.2019 № 898, відповідно до якого товар сплачується на умовах 100% передоплати; 3) згідно з цим платіжним дорученням позивачем сплачено тільки 7995 EUR, що не є 100% умовою сплати за товар відповідно п. 3.1 контракту; 3) поставка товару здійснюється відповідно до інвойсу від 13.06.2020 № 15/2, згідно якого вартість даного товару становить 7694,88 євро, а відповідно до вказаного платіжного доручення покупець здійснив платіж на суму 7995 євро, що є більше, ніж зазначено в інвойсі, тому викликає сумніви та неможливість упевнитись в дійсній вартості товару; 4) форма бланку інвойсу фірми ТОО «Агроимпорт» від 13.06.2020 № 15/2 відрізняється від інвойсів, які надавались даною фірмою при попередніх митних оформленнях спірного товару; 5) інформація зазначена в інвойсі щодо оплати за товар не підтверджується жодним документом; 6) висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» 28.05.2020 № 1088 не містить достатньої інформації, відповідно до якої можливо перевірити наявну у висновку інформацію, а саме: рівень ціни на масло «ПОД» ТУ 113-03476-82, виробником якого є ВАТ «ЩЕКИНОАЗОТ» (Росія), на умовах поставки DAP - кордон Росія - Україна, оскільки відсутня інформація, на якій ґрунтується висновок. Також даний висновок не містить інформації щодо аналізу цінових пропозицій; 7) у митного органу наявна цінова інформація на ідентичні товари: цінова інформація ЄАІС ДФС митна декларація від 27.04.2020 № UA100710/2020/505524 та від 13.05.2020 № UA102180/2020/100492 - 0,184 євро/кг. Митну оцінку товару здійснено за ціною договору щодо ідентичних товарів з розрахунку 0,184 євро/кг; 8) попередні методи не застосовано: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - враховуючи відсутність усіх відомостей щодо складових митної вартості, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, відсутність можливості митному органу упевнитись в правильності заявленої митної вартості товарів, а також надання додаткових документів, що не містять об`єктивні дані, які підтверджені документально та піддаються обчисленню. Коригування митної вартості стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2020 № UA102180/2020/00003. Вважаючи протиправними зазначене рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Київською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»), хоча з матеріалів справи вбачається, що апелянт мав відповідну інформацію про товар, зокрема такі дані були надані безпосередньо позивачем. У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15. Доводи апелянта про те, що форма бланку інвойсу від 13.06.2020 № 15/2, наданого позивачем, відрізняється від інвойсів, які надавались при попередніх митних оформленнях спірного товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки це не є доказом неправильності визначення позивачем ціни імпортованого товару. Крім того, апелянтом взагалі не обґрунтовано, яким чином зміна форми інвойсу впливає на правильність визначення митної вартості товарів. Доводи апелянта про те, що позивачем було неповністю сплачено вартість імпортованого товару, оскільки така вартість становить (на переконання апелянта) 39360 EUR, в інвойсі зазначено вартість товару 7694,88 євро, а в платіжному дорученні - 7995,00 євро, судова колегія до уваги не приймає, так як за умовами контракту 39360 EUR це загальна вартість всіх поставок товару, вартість спірної поставки складає 7694,88 євро, фактично позивачем сплачено 7995,00 євро. Втім, згідно з умовами контракту № 898 від 20.03.2019 платежі здійснюються шляхом оплати кожної погодженої до відвантаження партії на основі виставленого рахунку. За підсумками оплати партій товару, відвантажених протягом календарного місяця, можливі надлишки грошових коштів, перераховані покупцем постачальнику, утворені в результаті дії цього контракту, можуть бути повернуті постачальником покупцеві або враховані при оплаті наступних партій товару. Разом з тим, як було встановлено судоми першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розбіжність вартості товару за комерційним інвойсом та платіжним дорученням виникла через особливості упаковки товару способом наливу. Вміст цистерни в яку відбувається налив складає 65 тон. При цьому, оскільки контрактом передбачено порядок оплати товару на умовах 100% передоплати, позивач був зобов`язаний оплатити повну вартість товару яка складає (123 євро за тонну) х (65 тон) = 7 995,00 Євро. Як вбачається з наданих позивачем документів, маса нетто цистерни склала 62,560 тон. Таким чином, вартість товару була визначена за фактичною масою цистерни: 123 євро х 62,56 тон = 7694,818 євро. Оскільки перерахована передоплата є вищою за суму, що була виставлена комерційним інвойсом № 15/2, за домовленістю сторін різниця зараховується як передоплата за наступну поставку, про що, зокрема, відповідача було повідомлено у відповіді на повідомлення № 61679 від 16.06.2020. Водночас, апеляційний суд відзначає, що відповідач мав реальну можливість перевірити всі ці обставини на підставі документів, які були подані йому позивачем при проходженні процедури митних формальностей. Доводи апелянта про те, що наданий позивачем висновок «Укрпромзовнішекспертиза» не надає можливості перевірити ціну товару, судова колегія відхиляє, оскільки такий висновок взагалі не належить до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Твердження апелянта про те, що ним було проведено консультацію з позивачем за допомогою електронних повідомлень в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України. Тобто, вимога Північної митниці Держмитслужби про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому. Таким чином, митним органом не було дотримано процедури консультацій при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта. З викладеного та доводів апелянта вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом. При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16 Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Північної митниці Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північної митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 09 лютого 2021 року. Головуючий суддя Судді: