Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3994/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3994/20 Суддя першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області, оформлене протоколом № 232730008669 від 12.08.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону У країни «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ЄДРПОУ 21366538 призначити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 04.08.2020 року та провести її виплату. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 31 грудня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 51282, від ОСОБА_1 надійшов відзив, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необгрунтвоаною та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 04.06.2019 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року), отже на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (04.08.2020 р.) із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 04.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730008669 від 12.08.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 26 років 6 місяців станом на 11 жовтня 2017 року. Листом №2300-0302-8/41328 від 19.08.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про відмову у призначені пенсії за вислугу років згідно пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зазначило, що право виходу на пенсію за вислугу років мають особи незалежно від віку за наявності вислуги років у період: до 01.04.2015 - не менше 25 років - у позивача 22 роки 7 місяців 0 днів; до 01.01.2016 - не менше 25 років і 6 місяців - у позивача 23 роки 3 місяців 16 днів; до 11.10.2017 - не менше 26 років і 6 місяців - у позивача 25 роки 3 місяців 1 день. Тобто у позивача відсутній спеціальний страховий стаж необхідний для призначення пенсії за вислугу років. Вважаючи вищевказану відмову протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. Згідно статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. За приписами статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті

55. Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII) встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII) були внесені зміни у вказану статтю та встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788) та підвищено вимоги до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, в даному випадку для позивача, станом з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. 04.06.2019 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 2-р/2019, яким визнано неконституційними положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 р. № 911-VIII. Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення № 2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист. Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, тобто з 04.06.2019 року. Отже, починаючи з 04.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Таким чином, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (04.08.2020 р.) із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, є безпідставною. В силу вимог статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 : з 01.09.1992 року по 21.09.1992 року працювала на посаді керівника гурткової групи Сахнівської середньої шкоди та керівником гуртків Палацу дітей та юнацтва за сумісництвом з 01.09.1992 року; з 22.09.1992 року по 10.11.1996 року працювала на посаді керівником гуртків в Деренківецькій середній школі та керівником Палацу дітей та юнацтва за сумісництвом; з 11.11.1996 року по 17.08.2015 року працювала на посаді вчителя початкових класів Деренківецької середньої школи; з 01.09.2015 року по 12.01.2016 року працювала на посаді педагога організатора Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Черкаської міської ради Черкаської області; з 13.01.2016 року по 15.07.2020 року працювала по посаді вчителя початкових класів Черкаської загальноосвітньої школи № 12 Черкаської міської ради; 15.07.2020 року позивач звільнилася з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 10-11). Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909, в розділі 1 якого визначено, що робота на посадах учителя або директора загальноосвітнього навчального закладу дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення до відповідача з заявою позивачка мала право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, оскільки спеціальний стаж становить 25 років 03 місяці 1 день. Доводи відповідача щодо того, що рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 не містить положень щодо його виконання, колегія суддів необґрунтованими, оскільки юридична невизначеність стосовно пенсійного забезпечення тих категорій громадян, умови пенсійного забезпечення яких були передбачені положеннями пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 та які втратили чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України (як зазначено в Окремій думці судді Конституційного Суду України Саса С.В. ) не є підставами для відмови у задоволенні позову. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст рішення виготовлений 09 лютого 2021 року.