LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/3402/2020

від 10.02.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 по справі № 520/3402/2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування…

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 р. Справа № 520/3402/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3402/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83739-17 від 10.02.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 в задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 07.04.2010р. перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 2 групи за видами діяльності: 69.10 - діяльність у сфері права; 82.99- надання інших комерційних послуг; 63.99 - надання інших інформаційних послуг; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. На обліку у відповідача ОСОБА_1 перебуває одночасно як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) - дата встановлення ознаки з 27.04.2015, арбітражний керуючий - дата встановлення ознаки 27.04.2015. В результаті встановлення позивачу ознак незалежної професійної діяльності до інтегрованої картки платника в автоматичному режимі були проведені нарахування єдиного внеску, як фізичній особі-підприємцю та як фізичній особі, що проводить незалежну професійну діяльність. Згідно АІС "Податковий блок" позивачем надано звітність з єдиного соціального внеску за 2017 рік: як фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування 09.02.2018 надано Звіт за формою Додаток № 5 Таблиця № 1, у якій відображено суму нарахованого єдиного соціального внеску за січень - грудень 2017 року у розмірі 8448,00 грн., термін подання до 10.02.2018 року; як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність 09.02.2018 надано звіт за формою Додаток № 5 Таблиця № 3, у якій відображено суму нарахованого єдиного соціального внеску за січень - грудень 2017 року у розмірі 8448,00 грн термін подання до 04.05.2018 року. За 2017 рік позивачу було нараховано єдиного внеску від 02.05.2018 року - 8448, 00 гривень (за 2017 рік); за 2018 рік нараховано ЄСВ від 19.04.2018 року, термін сплати - 19.04.2018 - 257,18 грн. (за 1 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.07.2018 року, термін сплати 19.07.2018 -2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.10.2018 року, термін сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.01.2019 року, термін сплати 19.01.2019 - 2 457,18 гривень (за 4 квартал 2018 року); нараховано єдиного внеску 9 828,72 гривень (за 2018 рік). Як фізичній особі - підприємцю позивачу було нараховано єдиний внесок від 09.02.2018 року - 8448, 00 гривень (за 2017 рік); за 2018 рік нараховано ЄСВ від 19.04.2018 року, термін сплати -19.04.2018 - 2 457,18 гривень (за 1 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.07.2018 року, термін сплати 19.07.2018 - 2 457, 18 гривень ( за 2 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.10.2018 року, термін сплати 19.10.2018 - 2 457, 18 гривень (за 3 квартал 2018 року); нараховано ЄСВ від 19.01.2019 року, термін сплати 19.01.2019 - 2457, 18 гривень (за 4 квартал 2018 року); нараховано єдиного внеску 9 828,72 гривень (за 2018 рік). За 2019 рік позивачу було нараховано ЄСВ від 19.04.2019 року, термін сплати- 2 754,18 гривень (за 1 квартал 2019 року); нараховано ЄСВ від 19.07.2019 року, термін сплати 19.07.2019 - 2 754, 18 ( за 2 квартал 2019 року); нараховано ЄСВ від 19.10.2019 року, термін сплати 19.10.2019 - 2 7547, 18 гривень (за 3 квартал 2019 року); нараховано ЄСВ від 19.01.2020 року, термін сплати 19.01.2020 - 2 754, 18 гривень (за 4 квартал 2019 року); нараховано єдиного внеску 11 016,72 гривень (за 2019 рік). У 2018 році позивачем як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний соціальний внесок за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн, що підтверджується квитанцією (а.с. 10). Таким чином, у період, починаючи з 31.01.2018 по 31.01.2020 позивачем було самостійно подано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік як фізичною особою - підприємцем та за незалежну професійну діяльність (адвокат), але сплата самостійно нарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 8448,00 грн. проведена тільки як фізичною особою - підприємцем. Внесок у подальших звітних періодах (2018, 2019, 2020 роки) сплачено не було. На підставі викладеного вище контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ф-83739-17 на суму 39056,61 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-83739-17 від 10.02.2020. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI). Відповідно до ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Разом з тим, згідно п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. При цьому, відповідно до пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон України № 2464-VI). Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Тобто, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб Відповідно до ст. 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162) Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (п. 3 розділу І Порядку № 1162). Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (п. 3 розділу ІІ Порядку № 1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162). Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV. Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162). Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162). Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162). Аналіз положень Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок № 1162 не передбачає. Отже, законодавством розмежовується поняття "фізична особа-підприємець" та "особи, які провадять незалежну професійну діяльність". При цьому, положеннями Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону № 2464-VІ не передбачений. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Відповідно до пп. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435(далі - Порядок № 435) визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів. Пунктом 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5). Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Положення п. 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено. Отже, приписи п. 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням п.п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону. Натомість, судом установлено, що позивачем особисто не подавалася до податкового органу заява за формою № 5-ОПП та заява про реєстрацію його платником єдиного внеску за формою 1-ЄСВ. Однак, 27.04.2015 відповідач самостійно встановив позивачу ознаку як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Вказане дає підстави стверджувати про безпідставне встановлення податковим органом позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування з цих підстав єдиного внеску. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 по справі № 520/3939/19. З урахуванням вищенаведеного, доводи податкового органу про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнятої особи та як фізичної особи-підприємця, колегія суддів вважає помилковими, оскільки таке нарахування призводить до повторної сплати позивачем єдиного внеску. Разом з тим судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку контролюючого органу як фізична особа - підприємець за видами діяльності, зокрема "Діяльність у сфері права", на спрощеній системі оподаткування 2 групи, та сплачує ЄСВ саме як ФОП. Позивач не ставав на облік як особа, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність. Колегія суддів зазначає, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у неї не виникає обов`язку сплачувати ЄСВ як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. За таких обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік і сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 2-ої групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10). З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що відсутній у ФОП ОСОБА_1 обов`язок сплачувати окремо ЄСВ за себе як за самозайняту особу. Отже, нарахування позивачу ЄСВ як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, за 2017-2018 рр. є безпідставним, тому вимога відповідача в частині визначення недоїмки у сумі 18276,72 грн (2017 р. - 8 448,00 грн, 2018 р. - 9 828,72,00 грн.) є неправомірною та підлягає скасуванню. Разом з тим матеріали справи свідчать, що позивачем не сплачено за 2018-2019рр. ЄСВ як фізичною особою-підприємцем, а отже вимога про сплату боргу в частині визначення єдиного внеску як підприємцю є правомірною. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає часткову скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню. Як встановлено ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, та враховуючи сплату позивачем судового збору за подання позову в сумі 840,20 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 1261,20 грн., зазначає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 по справі № 520/3402/2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-83739-17 від 10.02.2020 на суму 18276,72грн. Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-83739-17 від 10.02.2020 в частині нарахування єдиного соціального внеску в сумі 18276 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 72 (сімдесят дві) коп. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 по справі № 520/3402/2020 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 1051,00 (одна тисяча п`ятдесят один) грн. 00 коп . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова С.П. Жигилій

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»