Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/7081/20

Справа № 308/7081/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 21.01.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - адвокат Марина В.Г., в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого лаборантом УжНУ , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 10 200 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок). Згідно постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374108 від 15.07.2020, 15.07.2020 о 02 год. 42 хв. по вул. Собранецька, 69 у м. Ужгород, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Марина В.Г. вказує на те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою, тому має бути скасована. Зазначає, що до дій водія неможливо застосувати ст. 130 КУпАП ( в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки вона скасована Законом №2617-VIII, який зворотної дії не має, а також і ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №720-ІХ від 17 червня 2020 року), який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року. Внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулось переривання дії акта, який встановлював і продовжив встановлювати певну адміністративну відповідальність, шляхом його скасування 01 липня 2020 року та відновлення 03 липня 2020 року. Таким чином, на правопорушення, що мали місце до 01 липня 2020 року та були передбачені ст. 130 КУпАП, поширюється дія Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, як такого, що скасовує відповідальність за адміністративні правопорушення. Також вказує на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу, який би підтверджував факт безпосереднього керування 15.07.2020 ОСОБА_1 транспортним засобом. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, або ж повернути протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №374108 від 15.07.2020 до УПП Закарпатської області для належного оформлення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Марини В. Г., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги, що: ОСОБА_1 та адвокат Марина В. Г. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить і відповідна розписка ОСОБА_1 на повідомленні; будь-яких заяв про відкладення апеляційного розгляду та даних про поважність причин неявки сторони захисту до апеляційного суду не надходило. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Апеляційний суд, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження на законну вимогу поліцейського від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Так, протоколом про адміністративне правопорушення підтверджено, що 15.07.2020 о 02 год 42 хв у м. Ужгород по вул. Собранецькій, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi A4», н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, і від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки чи в закладах охорони здоров`я водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. З указаного протоколу також убачається, що такий складений у присутності двох свідків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов`язки йому роз`яснено, зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав, внесені до протоколу щодо його особи відомості - правильні, а також зазначив, що відмовляється пройти огляд (а. с. 1). З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 убачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в лікаря-нарколога (а. с. 2, 3). Розпискою ОСОБА_1 підтверджено факт залишення ним транспортного засобу марки «Audi A4», н. з. НОМЕР_1 , за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька, 67 (а. с. 4). З копії постанови серії ЕАМ № 2825330 вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 15.07.2020 о 02 год 10 хв у м. Ужгород по вул. Собранецькій, 69, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi A4», н. з. НОМЕР_1 , будучи не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3в ПДР (а. с. 5). Факти зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення в нього ознак алкогольного сп`яніння та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я підтверджуються і наявним у матеріалах справи відеозаписом із місця події (а. с. 5). Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, і зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що інспекторка Шаленик Г. В. була упереджена при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в неї були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що вона зацікавлена в результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що інспекторка Шаленик Г. В. при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла в межах наданих їй повноважень. Крім того, під час апеляційного розгляду справи не встановлено й даних про те, що в громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були залучені в якості свідків відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема, у відмові від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, - такі дані в матеріалах справи також відсутні й до апеляційної скарги таких також не додано. Не встановлено в ході апеляційного розгляду й будь-яких фактів примусу чи незаконних методів з боку працівників поліції щодо ОСОБА_1 , які призвели до примусової відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в закладі охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги про те, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу, який би підтверджував факт безпосереднього керування 15.07.2020 ОСОБА_1 транспортним засобом, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, спростовуються наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами, і в свою чергу, не спростовують висновків суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що наявними в матеріалах справи та наведеними вище доказами підтверджується як факт зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і факт його відмови на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що є порушенням вимог передбачених п. 2.5 ПДР, за що встановлена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд бере до уваги й таке: в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 на місці події заперечував факт керування ним транспортним засобом; постановою від 15.07.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності й за ч. 5 ст. 121 КУпАП; відомостей про те, що ОСОБА_1 оспорював таку постанову чи вона є скасованою в матеріалах справи немає. Не погоджується апеляційний суд і з доводами сторони захисту щодо неможливості застосування ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки вона скасована Законом №2617-VIII, який зворотної дії не має, а також і ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №720-ІХ від 17 червня 2020 року), який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо втрати чинності Законом, відповідно до якого особа, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння після 03.07.2020 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП апеляційний суд бере до уваги такі нормативно-правові акти. Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та особливості початку досудового розслідування у формі дізнання. 3 грудня 2019 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення зміни до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 321-IX), яким відтерміновано набрання чинності Законом № 2617-VIII з 1 січня 2020 на 1 липня 2020 року. Під час прийняття Закону № 321-IX було визначено, що для уніфікації законодавства потрібно внести зміни до великого масиву законодавчих актів з метою узгодження термінології, запровадженої Законом № 2617-VIII, та термінології, яка застосовується в інших законодавчих актах. 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX). У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII». 1 липня 2020 року Закон № 2617-VIII набрав чинності, а Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України». Частина п`ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п`ятої статті 94 Конституції України апеляційний суд вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Тому апеляційний суд вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, тобто у редакції до 01 липня 2020. Апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутня, оскільки згідно вказаної норми провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, а у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність виключена зі ст.130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена. При цьому, не встановлено апеляційним судом і обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги про невідповідність складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. При оцінці вказаних доводів, апеляційний суд бере до уваги і те, що в протоколі наявні всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості, що свідчить про те, що такий повністю відповідає вимогам цієї норми. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, у тому числі й про відсутність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення, які не знайшли свого підтвердження і жодними чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 ПДР та, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана адвокатом Мариною В. Г. в інтересах ОСОБА_1 апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з`явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 - адвокат Марина В.Г., залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 вересня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Стан