Постанова Закарпатський апеляційний суд № 936/677/20

Справа № 936/677/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 01.03.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кураха Ю.М., в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок). Згідно з постановою, 13.08.2020, о 12 год 35 хв, у с. Нижні Ворота М-06, на 717 км + 500 м, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Bora» номерний знак « НОМЕР_1 » з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря - нарколога відмовився у присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2. 5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі адвокат Курах Ю.М. вказує на те, що постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не погодився проходити огляд у м. Мукачеві, оскільки його зупинили в с. Нижні Ворота, тому вважав, що огляд повинен був проводитись у найближчому медичному закладі, тобто в смт Воловець, а працівники поліції відмовили ОСОБА_1 у проходженні огляду в цьому медичному закладі. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника, адвоката Кураха Ю. М., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності цих осіб, апеляційний суд бере до уваги те, що апелянт був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився, а також той факт, що розгляд справи уже відкладався, при цьому відомостей про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін від апелянта не надходило. У цьому контексті апеляційний суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини викладену у рішенні «Пономарьов проти України», згідно якої сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення. Апеляційний суд визнає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №370845 від 13.08.2020, о 12 год 35 хв, у с. Нижні Ворота М-06, на 717 км + 500 м, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Bora» номерний знак « НОМЕР_1 » з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря - нарколога відмовився у присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2. 5 Правил дорожнього руху України. З протоколу убачається, що свідками відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння були громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Своїм підписом у протоколі ОСОБА_1 засвідчив, що зі змістом протоколу ознайомлений, відомості щодо його особи внесені правильно, копію процесуального документу отримав. Поясненнями свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтверджуються обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. З розписки ОСОБА_1 , яка міститься у матеріалах справи, убачається, що останній зобов`язується залишити належний йому транспортний засіб на місці зупинки автомобіля. Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №2971612 від 13.08.2020, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень. Відповідно до довідки сформованої на основі облікових баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 15.11.2017. На відеозаписі, який міститься на DVD-диску зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, що було озвучено, у тому числі, і в присутності свідків. ОСОБА_1 на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я категорично відмовився. Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, адже жодних порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Під час розгляду апеляційної скарги, судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об`єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - відсутні, оскільки останні були ознайомлені зі своїми обов`язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі. Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час зупинки водія ОСОБА_1 та оформлення щодо нього матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські діяли у межах наданих їм повноважень. Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги таке. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, адже сукупність наведених вище доказів, які містяться у матеріалах справи свідчать про зворотне. Так, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень свідків, відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) працівників поліції із місця події, які містяться на DVD диску підтверджується, що ОСОБА_1 , у присутності двох свідків, на пропозицію працівника поліції пройти огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння конкретно в закладі охорони здоров`я, як це передбачено законом, категорично відмовився, чим порушив приписи п. 2.5 ПДР України. Апеляційний суд розцінює критично і вважає недоцільними твердження адвоката Кураха Ю. М. про те, що ОСОБА_1 хотів прости огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, що є найбільш наближеним до місця зупинки поліцейськими транспортного засобу, а саме у селищі Воловець, однак, за його словами, працівники поліції відмовили ОСОБА_1 у проходженні огляду саме у цьому медичному закладі. Відхиляючи вказані твердження, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. По-перше, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій не має право, а повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). По-друге, апеляційним судом не встановлено жодних фактів недотримання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП та порушення вищевказаної Інструкції, що підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення та іншими беззаперечними доказами, які свідчать про порушення ОСОБА_1 приписів п. 2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу, мав зовнішні ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності засвідчують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що категорично не бажає проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, з огляду на вищенаведене, апеляційний суд відхиляє. Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені. У своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачений законом порядок і спосіб. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 33 - 35 цього Кодексу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Курах Ю. М., не з`явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав представник ОСОБА_1 адвокат Курах Ю.М., залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН