Постанова Київський апеляційний суд № 372/3019/19

Справа № 372/3019/19 Головуючий в суді І інстанції - Потабенко Л.В. Провадження № 33/824/67/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 січня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : 18 серпня 2019 року о 00 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Українка, Обухівського району Київської області по проспекту Дніпровський, 17, та створив аварійну ситуацію (виїхав на зустрічну смугу руху), а тому в ході перевірки у водія були виявлені ознаки стану алкогольного сп`яніння: запах с порожнини рота, нерозбірлива мова та хитка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не відмовлявся від проходження жодного з видів огляду, оскільки проходження будь-яких оглядів йому запропоновано не було, а свідків, які зазначаються в справі, при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 взагалі не було. Також апелянт звертає увагу на те, що в протоколі не зафіксована сама суть правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Так, належним чином повідомлений про час і місце розгляду провадження ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв про поважність причин неявки до суду не направив. Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності ,так й самої процесуальної поведінки сторони провадження,та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). А тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 18 серпня 2019, о 00 год. 30 хв., керував транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Українка, Обухівського району Київської області по проспекту Дніпровський, 17, та створив аварійну ситуацію (виїхав на зустрічну смугу руху), а тому вході перевірки у водія були виявлені ознаки стану алкогольного сп`яніння: запах с порожнини рота, нерозбірлива мова та хитка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те посадовою особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , іншими матеріалами провадження. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» регламентований порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані сп`яніння. Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Посилання апелянта на те, що працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 проходити будь-який огляд на стан сп`яніння, є безпідставними та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Доводи ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам Закону, є також безпідставними, оскільки даний протокол складений уповноваженою особою, підписаний нею, в ньому викладена суть адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , також протокол підписаний свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які будь-яких заперечень з приводу неправильності викладених в ньому відомостей не зазначили, будь-яких зауважень щодо неправомірності дій працівників поліції не вказали. Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є законним і обґрунтованим. Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 відповідає положенням ст.ст. 33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко