Постанова 4814 № 545/1818/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/1818/20 Номер провадження 22-ц/814/301/21Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з орендної плати,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ТОВ «Коновалівка-Агро» посилаючись на те, що він, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , якому у спадок дісталася приватизована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9931 га, розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Зазначає, що, попередньо, спадкова земельна ділянка перебувала у власності сина спадкодавця, ОСОБА_3 , який, в свою чергу, здавав її в оренду відповідачу. Проте, право на спадщину за законом ОСОБА_3 було скасовано після чого між позивачем, як законним спадкоємцем і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, якою сторони домовились про припинення дії договору оренди шляхом розірвання за взаємною згодою з дня укладення цієї угоди. При цьому, позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити орендну плату за земельну ділянку за попередні роки (2018-2019 роки), яка відповідачем була відхилена, оскільки за цей період було здійснено виплати орендної плати ОСОБА_3 . Вважає, що відмовившись здійснити виплати позивачу, відповідач істотно порушив права останнього, у зв`язку з чим ОСОБА_1 змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому прохав стягнути з ТОВ «Коновалівка-Агро» на його користь заборгованість з орендної плати в розмірі 41683,21 грн. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в розмірі 41683,21 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. З вказаним рішенням не погодився відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що між відповідачем та позивачем у 2018 році договірних правовідносин не було, а такі існували між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 , який мав належні, на той час, докази наявності у нього права власності на земельну ділянку кадастровий номер № 5324081900:00:034:0022. Вважають, що подальше скасування документів, на підставі яких було проведено реєстрацію права власності та реєстрація такого права за іншою особою, не несе за собою наслідків у вигляді заміни сторін у договорі оренди землі, а є лише підставою для визнання такого договору оренди недійсним. Зауважують, що місцевий суд дійшов хибного висновку про наявність у ТОВ «Коновалівка-Агро» невиконаних зобов`язань з виплати ОСОБА_1 орендної плати за користування земельною ділянкою за 2018-2019 роки, оскільки права орендодавця за Договором оренди землі від 08.11.2018 року не могли перейти до позивача ні за нормами ст.148-1 ЗУ України, ні за будь/якою іншою нормою. Вважають висновок місцевого суду стосовно того, що після задоволення даного позову ТОВ «Коновалівка-Агро» має право на звернення до суду з позовом в порядку ст. 1212 ЦК України з вимогою про повернення отриманих ОСОБА_3 коштів, помилковим, оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, відтак, не наділений правом на звернення до суду з відповідним позовом у даних правовідносинах. Зауважують, що, оскільки Договір оренди землі від 08.11.2018 року недійсним не визнано, на сьогодні зобов`язання зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер №5324081900:00:034:0022 у ТОВ «Коновалівка-Агро» відсутні, оскільки, відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, що відповідачем і було вчинено щодо орендодавця за вказаним договором від 08.11.2018 року - ОСОБА_3 . Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Судом першої інстанції установлено, що, відповідно до актового запису №13, складеного виконкомом Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.2016 року, а.с.11). За життя, ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №000409, виданого Полтавською райдержадміністрацією 02.10.2003 року, належала земельна ділянка, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9931 га, розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер №5324081900:00:034:0022 (а.с.41). Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач по справі ОСОБА_1 є онуком по материнській лінії ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя - 13.07.2012 року, ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а.с.9). Також, установлено, що позивач вчасно свої спадкові права не оформив у передбаченому законом порядку, та після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщина за законом до нотаріуса звернувся син померлої (третя особа у даній справі) - ОСОБА_2 та була відкрита спадкова справа у Полтавській районній державній нотаріальній конторі (а.с.12-14). У подальшому, 07.11.2018 року державним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Замулко Л.В. було видано Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 за законом на імя ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за №1-3577 (а.с.41). До спадкового майна входила, зокрема, земельна ділянка, кадастровий номер №5324081900:00:034:0022, площею 5,9931 га, розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03.04.2019 року у справі №545/3015/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, встановлення факту постійного проживання та належності заповіту, задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено факт того, що заповіт від 13 липня 2012 року, що складений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який посвідчений секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Івіним Д.Д. за реєстровим №129, виданий на ім`я - ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 . Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2018 року, яке видане державним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Замулко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за №1-3577 Вирішено питання судових витрат (а.с.15). Постановою Полтавського апеляційного суду від 29.05.2019 року у справі №545/3015/18 за вказаним позовом, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни, задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03.04.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 листопада 2018 року, що видане державним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Замулко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 1-3577. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.12-14). У подальшому, 25.02.2020 року державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким передано у власність приватизовану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9931 га, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області кадастровий номер №5324081900:00:034:0022 (а.с.10). При цьому, як установлено, 08.11.2018 року між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка кадастровий номер №5324081900:00:034:0022, площею 5,9931 га строком на 7 років (а.с.37-40). 27.02.2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Коновалівка-Агро» було укладено додаткову угоду до Договору оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року, якою сторони домовились про припинення дії вказаного Договору оренди землі шляхом його розірвання за взаємною згодою з дня укладення цієї угоди (а.с.42а). 28.02.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № KNA/D-2020-00001, за яким ОСОБА_1 передав в оренду ТОВ «Коновалівка-Агро» земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з кадастровим номером 5324081900:00:034:0022, загальною площею 5,9931 га (рілля), строком на сім років (а.с.17-20). Окрім того, установлено, що 11.03.2020 року позивач звернувся до відповідача з приводу виплати орендної плати за 2016-2019 роки, тобто в період після смерті ОСОБА_3 до моменту отримання ним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в який відповідач частково користувався земельною ділянкою (2018-2019 роки). Листом №42/10 від 30.04.2020 року відповідач відмовив позивачу у виплаті коштів, оскільки у нього відсутні зобов`язання з виплати орендної плати ОСОБА_1 , так як 08.11.2018 року між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,9931 га, та саме йому було сплачено орендну плату за вказаний період (а.с.21). 12.05.2020 року відповідачу було направлено адвокатський запит з вимогою надати інформацію щодо розірвання (припинення) договору оренди між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 в зв`язку з визнанням недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.11.2018 року, чи зверталось підприємство до ОСОБА_3 з вимогою про повернення коштів та надати підтверджуючі документи щодо виплати ОСОБА_3 коштів в рахунок орендної плати (а.с.22). Листом за №52/10 від 25.05.2020 року відповідач повідомив, що, оскільки договір оренди від 08.11.2018 року не визнавався недійсним, у них відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 сплачених коштів. При цьому, відповідач вважає, що сплата коштів ОСОБА_3 відбулась на законних правових підставах, та у нього відсутній обов`язок перед ОСОБА_1 щодо сплати орендної плати за користування землею (а.с.23). Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що усі права, у тому числі, й на отримання орендної плати, нарахованої під час дії договору оренди землі від 08.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини належали позивачу ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_3 були отримані від ТОВ «Коновалівка-Агро» без достатньої правової підстави та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, суд, посилаючись на норму ст.1212 ЦК України, вказував, що відповідач -ТОВ «Коновалівка-Агро»- в порядку вказаної норми, має право звернутися з позовом до суду з вимогою про повернення отриманих ОСОБА_3 коштів. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.24 даного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Матеріалами справи установлено, що 08.11.2018 року між ТОВ «Коновалівка-Агро» та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка кадастровий номер №5324081900:00:034:0022, площею 5,9931 га строком на 7 років (а.с.37-40). Вказаний договір припинив свою дію шляхом його розірвання за взаємною згодою з дня укладення цієї угоди, 27.02.2020 року внаслідок укладення між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Коновалівка-Агро» додаткової угоди до Договору оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року (а.с.42а). Як убачається з матеріалів справи, спірними коштами є саме отримана ОСОБА_3 орендна плата в період дії Договору оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року, а саме 2018-2019 роки. Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Як убачається з Видаткових Касових ордерів від 21.12.2018 року та від 25.06.2019 року, ТОВ «Коновалівка-Агро» було сплачено ОСОБА_3 , як орендодавцю, орендну плату на виконання Договору оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року, а саме: 20841,09 грн. за 2018 рік та 20842,12 грн. за 2019 рік (а.с.24-25). Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем у справ, було належним чином виконано свої зобов`язання та сплачено орендодавцю орендну плату у визначеному розмірі, заборгованість відсутня. При цьому, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, стосовно того, що, оскільки свідоцтво про право на спадщину за ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки, було скасовано, то отримані відповідачем ОСОБА_3 в рахунок сплати орендної плати кошти були передані йому без законної на те підстави, колегія суддів оцінює критично, з урахуванням наступного. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №144362495 від 07.11.2018 року, за ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину, зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер №5324081900:00:034:0022, площею 5,9931 (а.с.42). У подальшому, ОСОБА_3 як законний власник, на той час, майна - земельної ділянки кадастровий номер №5324081900:00:034:0022, площею 5,9931 га, уклав договір оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року та на виконання його умов отримував орендну плату у визначеному розмірі. Після чого, постановою Полтавського апеляційного суду від 29.05.2019 року Свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 листопада 2018 року, видане державним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Замулко Л.В. та зареєстроване в реєстрі за №1-3577, визнано недійсним та скасовано (а.с.12-14), а договір оренди землі №KNA/D-2018-01072 від 08.11.2018 року припинив свою дію, шляхом його розірвання 27.02.2020 року. Відтак, оскільки відповідачем у справі ТОВ «Коновалівка-Агро» було сплачено ОСОБА_3 грошові кошти на виконання чинного та ніким не скасованого чи визнаного недійсним договору оренди землі, як титульному власнику земельної ділянки у період з 07.11.2018 року по 29.05.2019 року, то незаконності чи неправомірності таких дій судом не встановлено. При цьому, посилання в позові, які також були взяті до уваги місцевим судом при постановленні оскаржуваного рішення, стосовно того, що відповідач повинен був звернутися до ОСОБА_3 з вимогою про повернення отриманих коштів в порядку ст.1212 ЦК України, є безпідставим з наведених нище підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З огляду на викладене, саме ОСОБА_3 , як фактичний отримував коштів - орендної плати у період 2018-2019 років, за належну на даний час, земельну ділянку позивача, без достатньої правової підстави (як вважає ОСОБА_1 ), за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе кошти, може виступати відповідачем у зобов`язаннях з повернення цих коштів власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, за наявності на те законних підстав, що підлягає доказуванню. При цьому, ТОВ «Коновалівка-Агро» у відповідних зобов`язаннях не може виступати відповідачем, оскільки жодних коштів безпідставно не зберігала та безпідставно не сплачувала - орендна плата була виплачена ОСОБА_3 на виконання вимог чинного на той час договору оренди землі, який недійним, з моменту укладення, не визнавався. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Коновалівка-Агро» про стягнення грошових коштів, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі апеляційної скарги ТОВ «Коновалівка-Агро» було сплачено 1261,20 грн. судового збору, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро», - задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2020 року, - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості з орендної плати,- відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівка-Агро» 1261,20 (одну тисячу двісті шістдесят одну гривню 20 коп.) грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак