Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/3012/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 р.Справа № 520/3012/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 17.07.20 року по справі № 520/3012/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 1246 від 27.02.2020 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2020р. адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 1246 від 27.02.2020 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що з урахуванням закріплених у податковому законодавстві функцій податкових органів, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПКУ надає ГУ ДПС області можливість провести фактичну перевірку платника для здійснення контролю у сфері реалізації підакцизних товарів (пп. 19'.1.14 п. 19'.1 ст. 19і ПКУ), за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх зберігання і реалізації (пп. 19і.1.18 п. 19і.1 ст. 19і ПКУ), у частині дотримання суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів (пп. 19 .1.19 п. 19 .1 ст. 19і ПКУ) ТОЩО. У магазині, щодо якого ГУ ДПС області на підставі оскаржуваного наказу планувалось проведення контрольно-перевірочних заходів, здійснюється реалізація алкогольних напоїв га тютюнових виробів. Факт реалізація такої продукції надає можливість податковому органу провести фактичну перевірку з усіх питань, що становили її предмет відповідно до зазначеного наказу. Посилається на висновки Верховного Суду викладені в рішенні від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Зважаючи на наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 у справі № 520/3012/2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін. Також, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495) подало клопотання, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. До клопотання додає копію наказу ДПС України від 24.12.2020р. № 755, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань щодо Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу ДПС України. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів, Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Згідно з додатком 1 та 2 даної постанови утворено Головне управління ДПС у Харківській області, до якого приєдналось Головне управління ДФС у Харківській області. Згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України (далі - ДПС України) за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області, - пункт

1. В абзаці 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять ДПС України та її територіальним органам. Наказом ДПС України від 30.09.2020 № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області. 14 грудня 2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - пі дприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321. Наказом ДПС України від 24.12.2020 № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №

893. Згідно з ч. ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника. Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваного наказу об`єктивно неможливо встановити наявність якої саме інформації стала підставою для призначення перевірки, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.02.2020 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області прийнято наказ № 1246 Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого, на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести фактичну перевірку господарського об`єкту, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 02 березня 2020 року тривалістю у відповідності до вимог п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України. Перевірку провести за період діяльності з 12.02.2020 по дату завершення перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). 02.03.2020 на підставі наказу № 1246 від 27.02.2020, направлень на проведення фактичної перевірки № 1477, 1478 від 28.02.2020 до господарського об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , прибули посадові особи ГУ ДПС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки. На підставі абз. 5 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області не було допущено до проведення фактичної перевірки у зв`язку із невідповідністю наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 1246 від 27.02.2020 про проведення фактичної перевірки вимогам абз. 3 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, про що перевіряючими складено акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки № 1279/20-40-05-10-09/ НОМЕР_1 від 02.03.2020. Позивач, не погодившись з наказом Головного управління ДПС у Харківській області № 1246 від 27.02.2020 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , звернувся до суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України. Згідно пункту 80.1 вищевказаної статті Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). В свою чергу, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, крім перевірки на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. В свою чергу, оскаржуваний наказ не містить жодної інформації стосовно того, що Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення вказаної перевірки згідно з п.п.80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2020 року по справі №816/3238/15, від 17.12.2020р. у справі № 520/12028/18. Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З тексту оскарженого наказу від № 1246 від 27.02.2020 не вбачається, що перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 призначена на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. В тексті наказу міститься лише загальне посилання на норму п. п. 80.2.5 п. 8.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та не визначено що перевірка проводиться саме на виконання зазначених функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Колегія суддів не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін. В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. За встановлених у справі обставин щодо неможливості з оскаржуваного наказу ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та наявності у контролюючого органу відповідної інформації, яка б на момент прийняття наказу надавала йому право на проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийнятий Головним управлінням ДФС у Харківській області наказ №1246 від 27.02.2020 є незаконним, виданим з порушенням приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача щодо правомірності наказу Головного управління ДПС у Харківській області від № 1246 від 27.02.2020 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є помилковими. Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.04.2020р. у справі № 815/1978/18, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з урахуванням фактичних обставин справи, підлягають застосуванню правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №520/12028/18. Крім того, дана постанова Верховного суду прийнята пізніше. Щодо вимоги про скасування наказу як реалізації права на судовий захист, колегія суддів зазначає таке. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.» У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії одноразового застосування, відповідно до якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією відповідачем певних владних повноважень та можливим порушенням охоронюваних законом інтересів позивача, він вичерпує свою дію фактом його виконання, а саме, - проведенням відповідної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 17.04.2019 у справі № 825/1439/17, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.. Як вбачається матеріалів справи позивачем не було допущено перевіряючих до проведення перевірки, чим реалізовано його право на захист. Оскаржуваний наказ фактично не виконано, перевірка не проведена. На час судового розгляду Наказ від № 1246 від 27.02.2020 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » Головним управлінням ДПС у Харківській області не скасовано. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2020 року по справі № 520/3012/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 08.02.2021 року