Ухвала КЦС ВС № 126/101/20

Ухвала 08 лютого 2021 року м. Київ справа № 126/101/20 провадження № 61-911ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали. Копію ухвали суду касаційної інстанції від 21 січня 2020 року направлено на адресу заявника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги. У лютому 2021 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 21 січня 2021 року від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга (усунення недоліків касаційної скарги), проте в ній не зазначено обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, оскільки у касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказано, з яких саме підстав оскаржуються судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та не зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із зазначенням на обґрунтовання випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, тому особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо зазначення конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127 ЦПК України, -

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. М. Фаловська