Постанова 4873 № 925/402/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" січня 2021 р. Справа№ 925/402/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Михальської Ю.Б. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Огірко О.А. За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.01.2021 Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Госик Миколи Миколайовича На рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 (суддя Васянович А.В., повний текст складено 12.08.2020) За позовом ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» До

1. ФОП Госик Миколи Миколайовича

2. ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

2. Акціонерного товариства «Кристалбанк» про стягнення солідарно 307 392,36 грн За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (далі- позивач ТОВ « ФК«Централ Фінанс») звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича (далі - відповідач -1/ФОП Госик М.М. ) та ОСОБА_1 (далі - відповідач -1/ ОСОБА_1 ) про стягнення солідарно з відповідачів 307 392,36 грн, а саме: 245 604,31 грн борг зі сплати кредиту, 60 770,84 грн борг зі сплати відсотків та 1 017,21 грн пені. В обґрунтування позовних вимог ТОВ « ФК«Централ Фінанс» посилався на порушення позичальником (відповідачем -1) зобов`язань за Кредитним договором №011/21444/519428 від 22.03.2019 щодо погашення кредиту, боргу зі сплати відсотків, внаслідок чого у позивача виникло право захисту свого порушеного права шляхом солідарного стягнення зазначеної заборгованості з ФОП Госика М.М. та ОСОБА_1 , яка згідно укладеного з ТОВ «ФК«Централ Фінанс» Договору поруки №011/21444/519428п поручилася власними коштами за виконання ФОП Госик М.М. договірних зобов`язань за Кредитним договором № 011/21444/519428 від 22.03.2019. Крім того, у зв`язку з неналежним виконання умов Кредитного договору №011/21444/519428, позивачем на п. 11.2. зазначеного правочину було нараховано пеню. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 позовні вимоги задоволено повністю. За рішенням суду стягнуто солідарно з відповідача -1 та відповідача -2 на корить позивача 245 604,31 грн боргу зі сплати кредиту, 60 770,84 грн боргу зі сплати відсотків та 1 017,21 грн пені. Також стягнуто з відповідача -1 на корить позивача 2 305,45 грн судового збору. Приймаючи рішення щодо солідарного стягнення зазначеної заборгованості з ФОП Госик М.М. та ОСОБА_1 , місцевий господарський суд виходив із встановлення факту неналежного виконання відповідачем - 1 зобов`язань за Кредитним договором №011/21444/519428 від 22.03.2019 щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також приймаючи до уваги той факт, що зобов`язання за вказаним Кредитним договором №011/21444/519428 було забезпечено Договором поруки №011/21444/519428п від 22.03.2019, укладеним позивачем з поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором №011/21444/519428 від 22.03.2019. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідачів розмір пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Кредитного договору №011/21444/519428 від 22.03.2019. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з вказаним рішенням, ФОП Госик М.М. (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 повністю та ухвалити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ФОП Госик М.М. обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 13, 42, 119 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, зокрема, ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», а також неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Скаржник зазначає, що про укладенні 31.03.2020 між акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (первісний кредитор) та акціонерним товариством "Кристалбанк" (новий кредитор) договір відступлення права вимоги, відповідно до якого акціонерне товариство "Кристалбанк" набуло право вимоги до фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, яке виникло на підставі кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору поруки № 011/21444/519428п від 22 березня 2019 року, а в подальшому було відступлено Акціонерним товариством "Кристалбанк" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" на підставі укладеного між ними 31.03.2020 договір відступлення права вимоги, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Фінанс" набуло право вимоги до фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, яке виникло на підставі кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору поруки № 011/21444/519428п від 22 березня 2019 року не був повідомлений. Також скаржник зазначає, що останній не отримував копії позовної заяви з додатками, що у свою чергу, позбавило останнього підготовити відзив на позовну заяву та ознайомитися з матеріалами справи. 03.12.2020 від відповідача - 1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом За змістом ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення є 01.09.2020. Оскільки станом на 01.09.2020 строк на апеляційне оскарження закінчився, у скаржника відсутнє право доповнити чи змінити апеляційну скаргу, тому подані доповнення до апеляційної інстанції, подані поза межами процесуального строку колегія суддів не враховує. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 05.11.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 925/402/20- без змін. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача -2 та третіх осіб 1,2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач -2 та треті особи 1,2 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач 2 та треті особи 1,2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем -2 та третіми особами 1,2 відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 апеляційну скаргу ФОП Госик М.М. у справі №925/402/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №925/402/20 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Госик Миколи Миколайовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 - залишено без руху. 05.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Госик Миколи Миколайовича на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі №925/402/20 надійшло клопотання про усунення недоліків. З 12.10.2020 головуючий суддя Разіна Т.І., суддя Тарасенко К.В. перебували у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Госик М.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20, розгляд справи призначено на 11.11.2020. 11.11.2020 розгляд апеляційної скарги ФОП Госик М.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд апеляційної скарги ФОПГ осик М.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 призначено на 15.12.2020. 15.12.2020 в судове засідання не відбулось у зв`язку з замінуванням будівлі суду, що підтверджується актом щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 15.12.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 розгляд апеляційної скарги ФОП Госик М.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20 призначено на 19.01.2021. Розгляд апеляційним господарським судом клопотань 19.01.2021 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що відповідач -1 перебуває на лікарняному. Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах від 23.11.2020, від 30.11.2020 та від 15.12.2020 Північного апеляційного господарського суду. При цьому, доводи скаржника були ґрунтовно викладені в апеляційній скарзі, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників учасників справи. До того ж, про наявність у скаржника додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, суду апеляційної інстанції не повідомлялося. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, а тому суд дійшов висновку, що заявлене ФОП Госик М.М. клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги - задоволенню не підлягає. Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, дійшов висновку, що неявка представника скаржника в судове засідання, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. Явка учасників справи У судове засідання 20.01.2021 з`явилися представник позивача. Відповідач 2 та третя особа 2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача - 2 та третьої особи - 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Третя особа - 1 у судове не з`явилася, подала 06.01.2021 клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. Відповідач - 1 (скаржник) у судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що відповідачі 1,2 та треті особи 1,2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів 1,2 та третіх осіб 1,2. Позиція представників сторін у справі У судовому засіданні представник позивача проти поданої апеляційної скарги заперечував, у зв`язку з її необґрунтованістю. Просив апеляційну скаргу ФОП Госик М.М. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 22.03.2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором та ФОП Госиком М.М., як позичальником було укладено Кредитний договір №011/21444/519428 (далі - Кредитний договір). Кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000 грн 00 коп, а позичальник - використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з Додатком 1 до договору (п. 1.1. Кредитного договору). Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником -22.03.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній строк користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь - якої заборгованості за договором). Грошові зобов`язання клієнта за договором є безумовними та відкличними , їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов`язаннями клієнта (п. 1.5. Кредитного договору). Згідно п. 2.1. Кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в тому числі за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту визначеного пунктом 1.3. Договору. Розмір процентів за користування кредитом визначений у Додатку №1 до кредитного договору. Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту) та не враховується день погашення кредиту у повному обсязі. У п. 4.1. Кредитного договору сторони обумовили, що виконання зобов`язань позичальника, що виникають ( у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою, відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором та ОСОБА_1 (далі -поручитель). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене у цьому пункті оформлюється відповідним договором поруки. Пунктом 5.1. Кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості у порядку, визначеному договором. Під поняттям «погашення заборгованості» сторони розуміють повернення позичальником кредитору суми кредиту У п. 5.2 Кредитного договору сторони визначили, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком. Згідно Додатку №1 до кредитного договору строк сплати тіла кредиту та відсотків 22 число поточного місяця, починаючи з 22 квітня 2019 року по 22 березня 2022 року. У п.п. 8.1., 8.1.3. Кредитного договору сторони передбачили, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за договором, а також інших обставин, які, на думку кредитора, свідчасть про те, що зобов`язання позичальника за договором не будь виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або заходів: вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за договором. Відповідно до п. 11.2.1 Кредитного договору позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором - пеню в розмірі 2 % річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору (п.12.1. Кредитного договору). В забезпечення виконання п.4.1. Кредитного договору, 22.03.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено договір поруки за №011/21444/519428п, згідно умов якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 250 000 грн. 00 коп. в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 22 березня 2022 року, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 28% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (п. 1.1. Договору поруки). Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2. Договору поруки). У п. 1.2. Договору поруки погоджено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/частково виконання забезпечених зобов`язань. У випадку повного або частково невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники ( п. 2.1. Договору поруки). Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надало відповідачу -1 кредит в розмірі 250 000,00 грн. Вказане підтверджується копією виписки по рахунку за 25.03.2019. Водночас позичальник порушив графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Так, станом на 22.03.2020 плановий залишок заборгованості за кредитом мав складати 188 619,75 грн. 31.03.2020 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та акціонерним товариством «Кристалбанк» (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого акціонерне товариство «Кристалбанк» набуло право вимоги до ФОП Госика М.М., яке виникло на підставі Кредитного договору № 011/21444/519428 від 22.03.2019 та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі Договору поруки № 011/21444/519428п від 22 березня 2019 року. За умовами п. 2.2 вищевказаного договору, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув право вимоги до боржника та поручителя та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитними договорами та договором поруки. Датою відступлення прав вимоги є дата повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги в розмірі та в порядку відповідно до умов договору та підписання сторонами акту приймання-передачі (розділ 1 договору). 31.03.2020 року акціонерне товариство «Кристалбанк» сплатило на рахунок акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» повну вартість прав вимоги в сумі 150 000,00 грн, а сторони підписали відповідний акт приймання-передачі оригіналів документів. В той же день між акціонерним товариством «Кристалбанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Централ Фінанс» набуло право вимоги до ФОП Госика М.М. , яке виникло на підставі Кредитного договору № 011/21444/519428 від 22.03.2019 року та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі Договору поруки № 011/21444/519428п від 22.03.2019 року. Згідно із п. 2.2 Договору відступлення, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув право вимоги до боржника та поручителя та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитними договорами та договором поруки. Датою відступлення прав вимоги є дата повного виконання новим кредитором обов`язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги в розмірі та в порядку відповідно до умов договору та підписання сторонами акту приймання-передачі (розділ 1 договору). 31.03.2020 позивач сплатив на рахунок акціонерного товариства «Кристалбанк» повну вартість прав вимоги в сумі 152 500,00 грн та сторони підписали акт приймання-передачі. Позивач звертаючись до суду із вказаним позовом зазначає, що на даний час залишок заборгованості складає 188 619,75 грн. Тобто 56 984,56 є простроченою заборгованістю за кредитом. Всього позичальником було сплачено банку лише 4 395,69 грн боргу по кредиту та 9 609,31 грн відсотків. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК«Централ Фінанс», зазначає, що у відповідності п. 8.1.3. Кредитного договору останній має право вимагати сплати простроченої заборгованості по тілу кредиту в сумі 56 894,56 грн, а також дострокового повернення кредиту в сумі 188 619,75 грн, а всього 245 604,31 грн. Також, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем - 1 п. 5.3. Кредитного договору, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість по сплаті процентів в сумі 60 770,84 грн. У зв`язку, із неналежним виконання позичальником умов Кредитного договору, позивачем також на підставі п. 11.2.1. зазначеного договору нараховано пеню в сумі 1 071,21 грн. Таким чином, позивач просить стягнути зазначені вище суми з відповідачів солідарно. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Положеннями ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 названого Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. (ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Із урахуванням положень ст. ст. 1047, 1054 ЦК України, надання банком кредиту клієнту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається у письмовій формі. Проте, всупереч умовам п.п. 2.1., 5.2., 5.3. Кредитного договору, відповідач - 1 не виконав взяті на себе зобов`язання, не сплачував періодичні платежі на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 22. 03.2020 року склала 245 604,31 грн. Її наявність і розмір підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому вимога позивача про їх стягнення судом визнається доведеною, обґрунтованою і підлягає до задоволення повністю. Оскільки, на час подання позовної заяви, зобов`язання відповідача- 1 за Кредитним договором не виконано, кошти в сумі 245 604,31 грн не сплачені, сума боргу підтверджена наданими позивачем розрахунками, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача - 1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 245 604,31 грн Щодо позовних вимог в частині стягнення 60 770,84 грн процентів за користування кредитними коштами, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Зокрема, умовами Кредитного договору сторони визначили, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком. У постанові від 04.02.20 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки у Кредитному договорі погоджено строк кредитування до 22.03.2022 року, тому до цієї дати у банку наявне право на нарахування процентів за користування кредитними коштами. Після цієї дати кредитор має право нараховувати відсотки за прострочення виконання зобов`язання. Кредитор (позикодавець) скористався своїм правом та вимагає також дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплату процентів. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 1, 2 пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 107,21 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Приписи ст. 1 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначають, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 11.2.1 Кредитного договору позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором - пеню в розмірі 2 % річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Оскільки сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано не суперечить вимогам чинного законодавства. Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені на суму простроченої заборгованості. нарахованої за період з 23.04.2019 по 31.03.2020 на суму боргу зі сплати кредиту та процентів. Суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок пені за період з 23.04.2019 по 31.03.2020 року вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам умовам договору, а встановлений в договорі розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення заборгованості за Кредитом та відповідних нарахувань з поручителя ОСОБА_1 (відповідача -2). Як вже зазначалось вище, 22.03.2019 між акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором та ОСОБА_1 , як поручителем було укладено договір поруки за №011/21444/519428 п. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 250 000 грн. 00 коп. в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 22 березня 2022 року, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 28% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору. Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Аналізуючи норми чинного законодавства та договору, колегія суддів зазначає, що суть солідарного обов`язку полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від боржника, так від поручителя. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до п.п. 1-3-ст. 207 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що оскільки, вказаний Кредитний договір та Договір поруки були підписані сторонами, позичальник та поручитель в повній мірі ознайомились з їх змістом, порядком та умовами здійснення платежів за договором та погодились з ними, визнали обов`язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов договору. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 245 604,31 грн, 60 770,84 грн заборгованості по сплаті процентів та 1 071,21 грн пені. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі Суд апеляційної інстанції вважає непереконливими посилання заявника апеляційної скарги про неповідомлення відповідача - 1 про укладення 31.03.2020 договорів відступлення права вимоги, з огляду на таке. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було повідомлено відповідачів 1,2 про відступлення права вимоги банку за кредитним договором та договором поруки акціонерному товариству "Кристалбанк". Аналогічне повідомлення було направлено відповідачам акціонерним товариством "Кристалбанк". Крім того, як убачається із зазначених повідомлень, останні направлялися акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та акціонерним товариством "Кристалбанк" на адресу позивача, яка у Кредитному договорі визначена як адреса для листування. Доказів того, що відповідачем -1 було змінено поштову адресу (адресу для листування) матеріали справи не містять. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Стосовно аргументів скаржника про те, що під час дії Кредитного договору відповідачем -1 було сплачено «певну суму за боргу по кредиту та борг по відсотках», суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, відповідно ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому, як сторона користується стандартами доказування виступає, її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь. Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування по справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об`єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності. Однак, якщо сторона з тих чи інших причин не доводить певну важливу для розгляду справи обставину, то суд, оцінюючи докази за внутрішнім переконанням вирішує, чи мав місце певний факт, що підлягаю доказуванню, чи він є просто надуманим. Водночас, скаржником не надано доказів оплати «певної суму за боргу по кредиту та борг по відсотках», зокрема, квитанцій, платіжних доручень тощо, які б підтверджували таку оплату акціонерному товариству «Раффайзен Банк Аваль». Також, скаржником не надано доказів того, що відповідач - 1 починаючи з червня 2019 року неодноразово намагався « у телефонному режимі зв`язатися» з Акціонерним банком «Райффайзен Банк Аваль» з метою повернення коштів та отримання інформації щодо суми заборгованості за Кредитним договором. Аргумент заявника апеляційної щодо не направлення Акціонерним банком «Райффайзен Банк Аваль» письмової вимоги чи повідомлення, є необґрунтованим, оскільки відповідно до умов розділу 8 Кредитного договору, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на свій власний розсуд визначає обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, а також інші обставини які свідчать про те, що зобов`язання позичальника за Кредитним договором не будуть виконані, і, відповідно, вжиття банком певних заходів та їх порядок, які визначені умовами розділу 8 даного правочину. Тобто, направлення Акціонерним банком «Райффайзен Банк Аваль» письмової вимоги чи повідомлення, встановлюється банком, виходячи з умов розділу 8 Кредитного договору. Посилання скаржника про те, що позивачем не було направлено копію позовної заяви з додатками відповідачу - 1 відхиляються, з огляду на наступне. Як убачається із матеріалів справи, позовну заяву з доданими до неї документами було направлено позивачем ФОП Госику М.М., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 03.04.2020. Вищевказана адреса зазначена у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, така адреса вказувалась самим відповідачем -1 у поданій до суду першої інстанції заяві та у т.ч. і в апеляційній скарзі. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі №925/402/20, та, відповідно, апеляційна скарга ФОП Госика М.М. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника. Керуючись ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2020 р. у справі №925/402/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Госик Миколи Миколайовича - без задоволення. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України Повний текст судового рішення складено та підписано 08.02.2021 (після виходу судді головуючого судді Разіної Т.І. із відпустки). Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді Ю.Б. Михальська К.В. Тарасенко