Постанова 4813 № 504/4417/18

Номер провадження: 22-ц/813/2829/21 Номер справи місцевого суду: 504/4417/18 Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А.П., за участю секретаря Бикової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, про зобов`язання орган нотаріату вчинити певні дії, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, яким просив суд визнати недійсним договір купівлі- продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , який був укладений 31.01.2014 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 з однієї сторони «Продавець», та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої сторони «Покупець», який був посвідчений нотаріусом Туранською А.М. На обгрунтування своїх доводів ОСОБА_1 вказав, що він перебував на момент вчинення даного правочину у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Продавець ОСОБА_4 є його мамою. Інтереси ОСОБА_4 він представляв на підставі довіреності від 23.01.2014 року. Проте, ОСОБА_1 вважає, що даний правочин має бути визнаний недійсним, оскільки за ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Занько А.М. в судовому засіданні послався на те, що грошові кошти ОСОБА_1 за цією угодою не отримував, і ці самі кошти не були отримані самим продавцем. ОСОБА_1 просив поновити йому строк на подання позову, оскільки на його думку він пропущений з поважної причини, зокрема у листопаді 2017 року його дружина стала виганяти його з будинку, який розташований на цій земельній ділянці, і у листопаді 2017 року їх шлюб рішенням суду розірваний. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.06.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 ., в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення, прийнятим з порушення норм матеріального права, без встановлення всіх обставин по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та постановлене з численним порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню. При цьому вказує, що йому було роз`яснено адвокатом, що договір купівлі-продажу від 31.01.2014 року складено з грубими порушеннями вимог цивільного законодавства та він є таким, що порушує його право на власність. Зазначає, що довіреність на підставі якої було вчинено правочин дійсно ніким не оспорюється, але на підставі неї позивач не міг вчиняти вказаний правочин відповідно до вимог ст.ст.203, 215, 238 ЦК України та Закону України «Про нотаріат». Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.09.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, про зобов`язання орган нотаріату вчинити певні дії, про зобов`язання відповідача вчинити певні ді. Ухвалою від 02 вересня 2020 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду. Сторони не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу. Учасники справи до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Згідно повідомлень про поштові відправлення на ім`я ОСОБА_1 , останні повернулись до суду оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м.Одеси рівня епідемічної небезпеки: помаранчевий або червоний, зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 31.01.2014 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , де продавцем виступав ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 з однієї сторони, а покупцем виступали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з іншої сторони. Договір посвідчений нотаріусом Туранською А.М. Бальбус Б.Б. на момент укладення договору представляв інтереси ОСОБА_4 на підставі довіреності від 23.01.2014 року посвідченої приватним нотаріусом Гребенюк І.М. Плата за земельну ділянку становила 13997 грн, які отримані продавцем у відповідних рівних частках від покупців до підписання цього договору. Підписанням договору продавець засвідчив, що гроші він отримав повністю, та відсутні будь- які претензії.

Мотивувальна частина застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 діючи в межах повноважень, наданих йому довіреністю від ОСОБА_4 , вчинив правочин щодо продажу земельної ділянки належної своїй матері своїй дружині та ОСОБА_3 , за ціною у розмірі 1997 грн., що підтверджується змістом договору, та це не суперечить чинному законодавству. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вчиняючи правочин, предметом якого є спірна земельна ділянка, ОСОБА_1 діяв в межах чинного законодавства із урахуванням повноважень, наданих на підставі довіреності. Можливе неповернення продавцю виручених коштів від продажу земельної ділянки не є підставою для визнання правочину недійсним, однак не позбавляє останнього (чи його правонаступників) права звернутися до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх прав у зв`язку із неналежним виконання договору доручення. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. У силу статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Кваліфікація правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює доведення та встановлення судом таких умов: від імені однієї із сторін правочину виступав представник; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; наявність умислу в діях представника щодо зловмисної домовленості; настання несприятливих наслідків для особи, яку представляють; наявність причинного зв`язку між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення у діях представника наступного складу цивільного правопорушення: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, спрямованої на настання негативних наслідків і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, така домовленість має бути зловмисною і спрямована проти інтересів довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що «під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють». Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 28 травня 2009 року по справі № 6-6639вов09 та Верховним Судом в постанові від 07 серпня 2019 року в справі № 753/7290/17 (провадження № 61-11158св19). Укладення договору купівлі-продажу, в ситуації коли від імені продавця діє представник (син померлої ОСОБА_4 ), саме по собі не свідчить, що мала зловмисна домовленість представника із іншою стороною - покупцем (дружина представника). Як встановлено судом першої інстанції, у 2014 році ОСОБА_4 було добровільно видано довіреність, якою остання уповноважила свого сина ОСОБА_1 розпоряджатись належним їй майно, у тому числі продавати за ціною та на умовах на власний розсуд уповноваженого, при умові сплати, в установленому законом порядку, податку з доходів фізичних осіб або державного мита. Видаючи довіреність, ОСОБА_4 мала усвідомлювати, що наділила ОСОБА_1 правом продажу належного їй нерухомого майна будь-якій особі і на умовах, визначених повіреним на власний розсуд. Вказана довіреність не оспорювалася і не є предметом спору по даній справі. ОСОБА_1 діючи в межах повноважень, наданих йому вказаною довіреністю, вчинив правочин щодо продажу земельної ділянки належної своїй матері своїй дружині та ОСОБА_3 , за ціною у розмірі 1997 грн., що підтверджується змістом договору, та це не суперечить чинному законодавству. Суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що вчиняючи правочин, предметом якого є спірна земельна ділянка, ОСОБА_1 діяв в межах чинного законодавства із урахуванням повноважень, наданих на підставі довіреності. Виходячи із викладеного, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обгрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позовних вимог. Наведені в апеляційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України). Оскільки колегія суддів відхилила апеляційну скаргу, судові витрати за подачу апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.06.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, про зобов`язання орган нотаріату вчинити певні дії, про зобов`язання відповідача вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 05 лютого 2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: О. М. Таварткіладзе А. П. Заїкін