Постанова 4813 № 2-5466/11

Номер провадження: 22-ц/813/2901/21 Номер справи місцевого суду: 2-5466/11 Головуючий у першій інстанції Рева С.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.01.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справи Одеського апеляційного суду у складі: Головуючого судді: Князюка О.В. Суддів: Погорєлової С.О., Заїкіна А.П. За участю секретаря судового засідання К.А. Бикової розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2016 року,- ВСТАНОВИЛА: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 22.07.2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено генеральну кредитну угоду №010/03-4/06-377 від 05 червня 2006 року. В рамках вищевказаної генеральної кредитної угоди між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було додатково укладено кредитні договори №014/03-4/06-488 від 12 липня 2006 року, №014/2-0-1/07-044 від 12 лютого 2007 року, №014/15-79/07-342 від 22 червня 2007 року, №014/2-0-1/07-700 від 28 грудня 2007 року. Із врахуванням уточненої позовної заяви позивач просив стягнути із відповідача 5.133.857 (п`ять мільйонів сто тридцять три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) гривень 29 копійок в рахунок виниклої заборгованості за кредитними договорами, 3.219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат та просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , шляхом його реалізації на публічних торгах та стягнути судові витрати. Короткий зміст рішення першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 2 710 579,29 грн. заборгованості та судовий збір у сумі 1820,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Задовольняючи вимоги позивача частково, суд

встановив: - порушення умов генеральної кредитної угоди зі сторони ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що виявилися в наступному. - відсутність документального забезпечення банком надання кредитору сум грошових коштів, документального оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в операційній касі, своєчасного відображення касових операцій у бухгалтерському обліку за Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами. - той факт, що позивачем було умисно завищено суму заборгованості за кредитними договорами. Тобто, внаслідок умисного невірного розрахунку суми виданих кредитних коштів, позивачем була завищена сума стягнення із відповідача. Крім того, внаслідок завищення суми виданих коштів невірно було розраховано відсотки та пеню, що призвело до завищення суми заборгованості та порушення прав позичальника. Судом також встановлено, що відповідачем було допущено порушення умов договорів про надання кредитів, внаслідок чого утворилась заборгованість, проте не в розмірі, що заявляється банком. На підставі наведеного суд першої інстанції, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 повернув ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 2.423.278 (два мільйони чотириста двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень, що підтверджується касовими документами, що знаходяться у матеріалах справи. Відтак на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2.710.579 (два мільйони сімсот десять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 29 копійок. В той же час, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню виходячи з того, що одночасне стягнення суми боргу із відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення боргу призведе до стягнення на користь кредитора однієї і тієї ж суми двічі. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові, а тому позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Вимоги та доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду від 04.02.2016 року скасувати, позов задовольнити повністю. Апелянт зазначає, що з висновками суду першої інстанції не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з припущенням. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що судом не було досліджено матеріали кредитної справи, матеріали що надавалися експертам для проведення експертизи, у тому числі додаткові угоди до Генеральної кредитної угоди № 010/03-4/06-377 в якому змінюються розмір наданого кредитного ліміту ОСОБА_1 . Апелянт вважає, що питання відповідності лімітів кредитування залишилось поза увагою суду першої інстанції. Таким чином апелянт вказує, що суд першої інстанції: - не надавши відповідної оцінки додатковим угодам, зробив хибні висновки щодо неправильності заявлених вимог Банком в своїй позовній заяві; - при наявності в матеріалах справи належних доказів розміру заборгованості, зробив хибні висновки щодо необхідності зменшення розміру суми, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «РайффайзенБанк Аваль»; - безпідставно стягнув заборгованість лише у гривні із застосуванням курсу валюти не на день стягнення (ухвалення рішення), а на день заявлених Банком позовних вимог, без зазначення мотивів нехтування валютою кредитних договорів доларом США. Безпідставно зменшив суму заборгованості відповідача на 100 000,00 дол. США лише на підставі пояснень ОСОБА_1 . На підставі вищенаведеного представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухваоити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами в розмірі 642 294,17 дол США задовольнити в повному обсязі. Письмові пояснення правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ «ФК «Форінт» 14 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції представником ТОВ «ФК «Форінт» - адвокатом Приходько В.М. було подано додаткові пояснення щодо експертизи. В даних пояснення представник апелянта погоджується з висновком судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2020 року. Зазначає, що експертом були зроблені обґрунтовані висновки по кожному із кредитних договорів, на які необхідно звернути увагу та надано вмотивовану відповідь на всі поставлені судом питання, щодо документального підтвердження розміру заборгованості за кредитними договорами, укладеними з ОСОБА_1 . Також представник апелянта повідомляє суд, що іпотекодавець АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт») у травні 2018 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави (два автомобіля) для задоволення вимог за одним із кредитних договорів (№ 014/0-0-1/07-700 від 28.12.2007 року) за тілом кредиту, оскільки вартість предметів застави не перевищує тіло по одному із кредитних договорів, що були укладені. Так рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року вимоги правонаступникf АТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ ФК «Форінт» було задоволено, та в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором (№ 014/0-0-1/07-700 від 28.12.2007 року за тілом кредиту в сумі 83 271.04 дол. США звернуто стягнення на вілповідні предмети застави. Вищезазначене рішення суду від 14.11.2008 року Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 року та Постановою Верховного суду від 29.04.2020 року залишено в силі. Проте рішення суду залишається не виконаним, оскільки станом на дату надання письмових пояснень, будь-які стягнення з ОСОБА_1 не проводились, а вказані заставні транспортні засоби знаходяться у розшуку. З урахуванням викладено у поясненнях, апелянт вважає висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2020 року належним та допустимим доказом у справі, який у сукупності з іншими доказами (зокрема розрахунками заборгованості, банківськими виписками по кредитним договорам, тощо) повинен бути врахований судом апеляційної інстанції при вирішенні судової справи по суті заявлених вимог. Апелянт, вважає необхідне зазначити в свою чергу, те що до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз необхідно віднестися критично з урахуванням наявних в ньому недоліків та неповноту дослідження, що призвело до недостовірних висновків. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 надано заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. ОСОБА_1 зазначає, що в поданій апеляційній скарзі Банк посилається на додаткові угоди до Генеральної кредитної угоди № 010/03-4/06-377 від 05.06.2006 року, в яких змінювався розмір наданого кредитного ліміту, проте вказані угоди Банком до суду першої інстанції надані не були. Відсутність в матеріалах справи додаткових угод, якими змінювався розмір наданого кредитного ліміту підтверджується повідомленням № 6717/6718 від 21.01.2016 року судового експерта ОНДІСЕ, ОСОБА_2 про неможливість надання висновку у зв`язку з ненаданням Банком додаткових документів відповідно на виконання клопотання експерта № 11-39/4023 від 17.11.2015 року. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції також на те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою 010/03-4/06-377 від 05.06.2006 року відсутні та судом першої інстанції не розглядалися. Щодо порушень зі сторони Банку зазначених в рішенні суду першої інстанції, були виявленні при розгляді справи, не спростовують суті спору, а також не були підставою для прийняття рішення. ОСОБА_1 вказує, що у судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено завишення банком суми заборгованості за кредитними договорами. Також, оскільки позовні вимоги Банку не містили в собі прохання про стягнення суми заборгованості за кредитом в грошовому еквіваленті, як долари США, тому судом першої інстанції не було застосовано ч. 2 статті 533 ЦК України. Натомість в апеляційній скарзі Банк фактично збільшує позовні вимоги, зазначивши « стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами в розмірі 642 294,17 доларів США» Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу та стягнення суми боргу з відповідача, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, так як задоволення її призведе до стягнення на користь банку однієї і тієї ж суми двічі. З огляду на викладене в запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення суду Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2016 року залишити без змін. А апеляційну скаргу без задоволення. 01 жовтня 2020 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Бережним Олександром Володимировичем подано письмові пояснення. Представник відповідача зазначає, що позиція щодо доводів апеляційної скарги викладена в запереченнях, наданих до суду апеляційної інстанції 19.04.2016 року (т.5, а.с. 12-16), залишається незмінною. Разом з тим. Відповідач додатково звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції 06.11.2015 року була призначена судово-економічна експертиза (т. 4 а.с. 207), проте проведення її виявилось неможливим внаслідок ненадання документів саме позивачем, що вбачається з повідомлення експерта про неможливість дачі висновку від 21.01.2016 року (т. 4 а.с. 221-224) В подальшому, після оскарження рішення суду в апеляційному порядку, позивачем було заявлено клопотання про проведення судово-економічної експертизи від 21.06.2017 року (т. 5 а.с. 199-200), без жодного належного обґрунтування, та пояснення неможливості його з`явлення при розгляді справи судом першої інстанції, а також надано докази, що були наявні в розпорядженні банку, проте надані до суду не були. За таких обставин, відповідач вважає, що докази надані безпосередньо до суду апеляційної інстанції подані з порушенням встановленого законом порядку та строку, без будь-якого посилання на поважність причин. Разом з тим, проведеними в ході апеляційного розгляду справи експертизами: висновок експерта від 30.03.2018 року (т. 16, а.с. 3-127) та висновок експерта від 13.03.2020 року (т. 17, а.с. 135-172) встановлено невідповідність здійснених позивачем розрахунків заборгованості відповідача, які були надані ним до суду першої інстанції. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2016 року під головуванням судді Короткова В.Д. провадження у справі за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 4 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки було відкрито. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.03.2016 року справу було призначено до розгляду. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.11.2016 року було задоволено відвід судді Таварткіладзе О.М. по цивільній справі №22ц/5144/5466/11(провадження №22-ц/785/3368/16) за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2017 року справу передано до провадження судді Сєвєрової Є.С., судді учасники колегії: Дрішлюк А.І., Гірняк Л.А. на підставі рішення зборів суддів в порядку п.3.9 Засад АСДС в редакції від 16.12.2016 року. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.01.2017 року Прийняти цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки для подальшого розгляду справи колегією суддів: Сєвєрова Є.С., Дрішлюк А.І., Гірняк Л.А. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.08.2017 року за клопотанням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у даній цивільній справі призначено судово-економічну експертизу. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.06.2018 року провадження у справі поновлено. 28.08.2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» як правонаступника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.11.2018 року було задоволено клопотання представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про призначення повторної судово - економічної експертизи. Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі. Відповідно до ч.6ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. В порядку ч.6ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 №1 днем початку роботи Одеського апеляційного суду визначено 03.01.2019. Згідно до ч.5ст.31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. За результатами автоматичного розподілу після створення нового суду визначено склад колегії суддів: Кравець Ю.І. головуючий суддя, судді Журавльов О.Г., Комлева О.С.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2019 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження. На підставі Розпорядження щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями №4952 від 04.11.2019 року та у відповідності до пунктів 2.3.49., 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду за вказаною цивільною справою було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.11.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Комлевої О. С. та Журавльова О. Г. 23 березня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов висновок судово-економічної експертизи від 13.03.2020 року №63444, проведеної за ухвалою суду від 27.11.2018 року за матеріалами цивільної справи за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ТзОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.04.2020року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О.В., суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2020 року у складі колегії суддів Одеського апеляційного суду: Князюка О.В., Заїкіна А.П. та Таварткіладзе О.М. цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2016 року- прийняти до провадження та призначити до розгляду на „16 липня 2020 р. на 11 год. 30 хв. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.07.2020 року заяву судді Таварткіладзе О.М. про самовідвід задоволено, справу передати до канцелярії апеляційного суду для визначення іншого судді члена колегії суддів у передбаченому законодавством порядку. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.07.2020 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. Справу призначено до розгляду на 24 грудня 2020 року на 11:45 год. Розгляд справи неодноразово було відкладено та призначено до розгляду на 21.01.2021 року на 10:30 год. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2020 року клопотання представника ТОВ «ФК "Форінт" Приходько В.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначеного на 21.01.2021 року на 10:30 год. за допомогою програмного комплексу "EasyCon" задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 року прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» від частини позовних вимог. Визнано нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2016 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме: - за кредитним договором № 014/2-0-1/07/700 від 28.12.2007 року - про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 58 672,25 грн, - за кредитним договором № 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 року вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 361,82 дол США (еквівалент в гривні станом на 10.08.2012 (курс 7.99 за 1 дол. США) 2 890,94 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 84 708,2/8 грн, - за кредитним договором № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 98 669,40 грн. - за кредитним договором № 014/03-4/06-488 від 12.07.2006 року про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 365,46 дол. США (еквівалент в українські гривні станом на 10.08.2012 року (курс 7,99 за 1 дол США)- 2 920,02 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 105 912,77 грн. Закрито провадження у вказаній частині у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки. Судове засідання 21.01.2021 року було проведено в режимі відеоконференції. В судове засідання з`явились представник апелянта - адвокат Приходько В.М., та представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бережний О.В. Представник ТОВ "ФК "Форінт" - адвокат Приходько В.М. просив апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог. Представник ОСОБА_1 - адвокат Бережний О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції; і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що 05 червня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено генеральну кредитну угоду №010/03-4/06-377. В рамках генеральної кредитної угоди від 05 червня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/03-4/06-488 від 12 липня 2006 року. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) доларів США. 12 лютого 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/2-0-1/07-044. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 129 000 (сто двадцять дев`ять тисяч) доларів США. 22 червня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/15-79/07-342. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 160 200 (сто шістдесят тисяч двісті) доларів США. 28 грудня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/2-0-1/07-700. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 90 000 (дев`яносто тисяч) доларів США. 13 липня 2006 року в рахунок забезпечення виконання умов кредитних договорів було укладено договір іпотеки, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 предметом якого виступив житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Сторони договору іпотеки дійшли згоди про вартість предмета іпотеки, який становить 2 612 057 (два мільйони шістсот дванадцять тисяч п`ятдесят сім) гривень. Згідно висновку експерта Львівського ОНДСІСЕ від 13 березня 2020 року № 6344 встановлено наступне. Дослідженням поданих матеріалів встановлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: - по кредитному договору № 014/03-4/06-488 від 12.07.2006 та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року - 189045,32 дол. США, а саме: за тілом кредиту 156179,24 дол. США; за відсотками 32866,08 дол. США. станом на 19 лютого 2014 року - 218094,80 дол. США, а саме: за тілом кредиту - 156179,24 дол. США; за відсотками 61915,56 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 280879,16 дол. США, а саме: за тілом кредиту 156179,24 дол. США; за відсотками - 124699,92 дол. США. - по кредитному договору N 014/2-0-1/07-044 від 28.12.2007 року та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 130254,59 дол. США, а саме: за тілом кредиту - 106163,22 дол. США; за відсотками - 24091,37 дол. США. станом на 19 лютого 2014 року - 151646,48 дол. США, а саме: за тілом кредиту 106163,22 дол. США; за відсотками 45483,26 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 197880,56 дол. США, а саме: за тілом кредиту 106163,22 дол. США; за відсотками - 91717,34 дол. США. - по кредитному договору № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 17710 дол США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США за відсотками 33583,58 дол. США. - станом на 19 лютого 2014 року 206019,89 дол. США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США; за відсотками 62502,36 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 268521,79 дол США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США; за відсотками 125004,26 дол. США. по кредитному договору № 014/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 102175,93 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04 дол. США; за відсотками 18904,89 дол. США, а саме: - станом на 19 лютого 2014 року 118713,52 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04 дол. США; за відсотками 35442,48 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 154451,59 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04, дол. США за відсотками 71180,55 дол США.

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК). Визначення поняття «зобов`язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строку. Вимогами ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Стаття 1049 ЦК України закріплює обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановленні договором. Відповідно до вимог ст. 1050 ч. 2 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів за договором позики. Умовами договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або несвоєчасним поверненням суми кредиту повністю або відповідної його частини, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 1 (одного) процента від суми непогашеної частини кредиту за кожний день прострочення платежів (п.п.9.4.). У випадку прострочення позичальником, незалежно від причини прострочення, строку сплати нарахованих процентів за користування кредитом або повернення частини або всієї суми кредиту більш, ніж на 1 (один) місяць з моменту настання дати сплати відповідно до п.п.2.1, п.п.4.4. і Додатка № 1, позичальник зобов`язаний негайно сплатити всю суму заборгованості, нараховані проценти і пеню, повернути кредитодавцю всю суму кредиту. При невиконанні позичальником цієї вимоги кредитодавець має право задовольнити всі вимоги, що випливають із цього Договору відповідно до умов Договору застав та договору поруки й чинного законодавства (п.9.5.). Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Грошовим зобов`язанням вважається зобов`язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Правила даної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов`язання. Частина 1 статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов`язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені зазначеною статтею. За таких обставин, позов в частині стягнення заборгованості за кредитами (тіло кредиту), відсотків підлягає задоволенню як доведений, обґрунтований та оскільки він базується на підставах, визначених діючим законодавством. Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України. При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності. Так, судом першої встановлено, 05 червня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено генеральну кредитну угоду №010/03-4/06-377. В рамках генеральної кредитної угоди від 05 червня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/03-4/06-488 від 12 липня 2006 року. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) доларів США. 12 лютого 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/2-0-1/07-044. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 129 000 (сто двадцять дев`ять тисяч) доларів США. 22 червня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/15-79/07-342. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 160 200 (сто шістдесят тисяч двісті) доларів США. 28 грудня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/2-0-1/07-700. За даним кредитним договором позичальник отримав від банку 90 000 (дев`яносто тисяч) доларів США. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.11.2018 року було задоволено клопотання представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про призначення повторної судово - економічної експертизи. Згідно висновку експерта Львівського ОНДСІСЕ від 13 березня 2020 року № 6344 встановлено наступне. Дослідженням поданих документів встановлено, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника (по тілу кредиту, процентах та штрафних санкціях) перед банком, не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору N 014/03-4/06-488 від 12.07.2006 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Дослідженням поданих документів встановлено, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника по тілу кредиту в сумі 106 163,22 дол. США перед банком, відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника по процентах та штрафних санкціях перед банком, не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Обґрунтування наведено в дослідницькій частині. Дослідженням поданих документів встановлено, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника по тілу кредиту в сумі 143 517,53 дол. США перед банком, відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 014/15-79/07/342 від 22.06.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника по процентах та штрафних санкціях перед банком, не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 014/15-79/07/342 від 22.06.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Обґрунтування наведено в дослідницькій частині. Дослідженням поданих документів встановлено, що наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2012, 10.08.2012, 19.02.2014) по зобов`язаннях позичальника по тілу кредиту в розмірі 83 271,04 дол. США перед банком, відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору o 014/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості (станом на 21.06.2011, 10.08.2012, 19.02.2014) По зобов`язаннях позичальника по процентах та штрафних санкціях перед банком, не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору 14/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 та додатковим угодам до нього, платежам, що підтверджують погашення кредиту за цими кредитними договорами. Обґрунтування наведено в дослідницькій частині. Дослідженням поданих матеріалів встановлено, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: - по кредитному договору № 014/03-4/06-488 від 12.07.2006 та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року - 189045,32 дол. США, а саме: за тілом кредиту 156179,24 дол. США; за відсотками 32866,08 дол. США. станом на 19 лютого 2014 року - 218094,80 дол. США, а саме: за тілом кредиту - 156179,24 дол. США; за відсотками 61915,56 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 280879,16 дол. США, а саме: за тілом кредиту 156179,24 дол. США; за відсотками - 124699,92 дол. США. - по кредитному договору N 014/2-0-1/07-044 від 28.12.2007 року та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 130254,59 дол. США, а саме: за тілом кредиту - 106163,22 дол. США; за відсотками - 24091,37 дол. США. станом на 19 лютого 2014 року - 151646,48 дол. США, а саме: за тілом кредиту 106163,22 дол. США; за відсотками 45483,26 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 197880,56 дол. США, а саме: за тілом кредиту 106163,22 дол. США; за відсотками - 91717,34 дол. США. - по кредитному договору № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 17710 дол США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США за відсотками 33583,58 дол. США. - станом на 19 лютого 2014 року 206019,89 дол. США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США; за відсотками 62502,36 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 268521,79 дол США, а саме: за тілом кредиту 143517,53 дол. США; за відсотками 125004,26 дол. США. по кредитному договору № 014/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 та додатковим угодам до них, з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям (том 5 а.с.31-114) складає: - станом на 10 серпня 2012 року 102175,93 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04 дол. США; за відсотками 18904,89 дол. США, а саме: - станом на 19 лютого 2014 року 118713,52 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04 дол. США; за відсотками 35442,48 дол. США. - станом на 09 червня 2017 року 154451,59 дол. США, а саме: за тілом кредиту 83271,04, дол. США за відсотками 71180,55 дол США. 25 вересня 2020 року представником ТОВ «ФК «Форінт» - директором ОСОБА_4 (повноваження без обмежень згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань) заяву про відмову від частини позовних вимог (том 18, а.с. 6) Заява про відмову від позову підлягає прийняттю судом апеляційної інстанції з наступних підстав. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ст. 206 ч.ч.1,3 ЦПК України). Крім того, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам ст. ст. 206, 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі (ст. 373 ЦПК України). Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ст. 255 ч.1 п.4, 256 ч.2 ЦПК України). Оскільки учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, заява представника ТОВ «ФК «Форінт» - директора Островського В.А. (повноваження без обмежень згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань) заява про відмову від частини позовних вимог, підлягає прийняттю судом апеляційної інстанції. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 року заяву ТОВ «ФК «Форінт`про відмову від частини позовних вимог було задоволено. Визнано нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2016 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме: - за кредитним договором № 014/2-0-1/07/700 від 28.12.2007 року - про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 58 672,25 грн, - за кредитним договором № 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 року вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 361,82 дол США (еквівалент в гривні станом на 10.08.2012 (курс 7.99 за 1 дол. США) 2 890,94 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 84 708,2/8 грн, - за кредитним договором № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 98 669,40 грн. - за кредитним договором № 014/03-4/06-488 від 12.07.2006 року про стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 365,46 дол. США (еквівалент в українські гривні станом на 10.08.2012 року (курс 7,99 за 1 дол США)- 2 920,02 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків в розмірі 105 912,77 грн. Закрито провадження у вказаній частині у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки Колегія суддів приймає до уваги висновок експерта Львівського ОНДСІСЕ від 13 березня 2020 року № 6344 в якому судовим експертом було проведено дослідження первинних бухгалтерських документів та встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Форінт». Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що судовим експертом було встановлено заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Форінт» за кредитними договорами в більшому розмірі, ніж заявлені позивачем в суді першої інстанції, проте збільшення позовних вимог на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції не допускається. Окрім того, колегія суддів враховує факт того, що позивачем в суді першої інстанції заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами в українській гривні за курсом Національного Банку України станом на 10.08.2012 року (7,9930 грн за 1 дол. США). Таким чином, розмір заборгованості з урахуванням висновку судової експертизи розрахований за вказаним курсом. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. За таких обставин, з урахуванням висновку експерта, заявлених вимог в суді першої інстанції та задоволення заяви ФК «Форінт» про відмову від частини позовних вимог апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФК «Форінт» в частині а саме стягнення заборгованості: - за кредитним договором № 014/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 в розмірі 816 447,46 грн., що складаються з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 655 585,42 та заборгованості за відсотками в розмірі 150 862,04 грн, - за кредитним договором № 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 в розмірі 1 041 126,036 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 848 562,62 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 192 563,41 грн, - за кредитним договором № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року в розмірі 1 411 625,59 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 147 135,62 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 264 489,97 грн, - за кредитним договором №014/03-4/06-488 від 12.07.2006 року в розмірі 1 511 181,56 грн, що складається з заборгованості за тілом в розмірі 1 248 185,04 грн та заборгованості за тілом в розмірі 1 248 185,04 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 262 966,52 грн, а всього стягнути 4 780 380,64 грн. Щодо позовних вимог Банку в частині звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , шляхом його реалізації на публічних торгах колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, та вважає необхідним зазначити, що одночасне стягнення суми боргу із відповідача та звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення боргу призведе до стягнення на користь кредитора однієї і тієї ж суми двічі. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові, а тому позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ' З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права. У зв`язку з зазначеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форінт» задовольнити частково. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 лютого 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» (КОД ЄДРПОУ: 40658146, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Московська 32/2): -заборгованість за кредитним договором № 014/2-0-1/07-700 від 28.12.2007 в розмірі 816 447,46 грн., що складаються з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 655 585,42 та заборгованості за відсотками в розмірі 150 862,04 грн, -за кредитним договором № 014/2-0-1/07-044 від 12.02.2007 в розмірі 1 041 126,036 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 848 562,62 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 192 563,41 грн, -за кредитним договором № 014/15-79/07-342 від 22.06.2007 року в розмірі 1 411 625,59 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 147 135,62 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 264 489,97 грн, -за кредитним договором №014/03-4/06-488 від 12.07.2006 року в розмірі 1 511 181,56 грн, що складається з заборгованості за тілом в розмірі 1 248 185,04 грн та заборгованості за тілом в розмірі 1 248 185,04 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 262 966,52 грн, а всього стягнути 4 780 380,64 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення буде складено 25.01.2021 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова