Постанова 4807 № 334/62/19

Дата документу 26.01.2021 Справа № 334/62/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №334/62/19 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю. Провадження № 22-ц/807/242/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В. при секретарі: Бєловій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про усунення від права на спадкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про усунення від права на спадкування. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат - ОСОБА_4 . Заповіту померлий не складав. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 3/5 частин квартири АДРЕСА_1 . У передбачений законом строк, ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чирви Л.А. з відповідною заявою про прийняття спадщини. Того ж дня була заведена спадкова справа, а згодом позивач дізналася, що окрім неї до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чирви Л.А. звернулися доньки спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 вважає, що діти спадкодавця - відповідачі по справі, повинні бути усуненні від права на спадкування, оскільки ОСОБА_4 протягом останніх років хворів на різні хвороби, потребував сторонньої допомоги та піклування, а його доглядом, утриманням та піклуванням відповідачі не займалися і не бажали цього робити, хоча мали таку можливість, навіть поховання спадкодавця лягло на плечі лише ОСОБА_3 . Так, за життя ОСОБА_4 була присвоєна III група інвалідності по захворюванню ЦНС (центральна нервова система) та периферії. ОСОБА_4 потребував госпіталізації та стаціонарного лікування. Доньки за батьком не доглядали, не підтримували матеріально, коли він потребував постійному лікуванню та догляду. Через що ОСОБА_4 став фактично безхатьком. Коли ОСОБА_3 стало відомо про обставини життя її брата, вона почала йому допомагати одноособово, а саме: підтримувати матеріально, сплачувати комунальні послуги, купувала продукти харчування, ліки, готувала їжу, прибирала у квартирі, доглядала за ним. Померлий ОСОБА_4 не працював за станом здоров`я, в зв`язку з тим, що у нього не було коштів на лікування, він вчасно не звернувся до лікарів, не пройшов обстеження та йому свого часу відмінили пенсію за інвалідністю. Останні роки свого життя, ОСОБА_4 часто хворів, інколи не міг самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, не міг вільно самостійно пересуватись. Про безпорадний стан ОСОБА_4 , його стан здоров`я, відсутність коштів на харчування й лікування, достовірно було відомо відповідачам, проте жодного разу вони не приїжджали до свого батька та не мали наміру надавати йому будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Особисто позивач повідомляла відповідачів про стан здоров`я та необхідність надати матеріальну допомогу батькові, крім того, ОСОБА_4 також неодноразово просив своїх доньок допомогти йому, але всі спроби виявилися марними. Також, ОСОБА_3 зазначала, що за життя ОСОБА_4 не бажав, щоб майно, яке залишиться після його смерті перейшло його донькам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для чого він звертався до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чирви Л.А., для того, щоб оформити договір дарування на свою сестру. Але укласти договір ОСОБА_4 не встиг з тих підстав, що на 3/5 частки було накладено арешт. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про визнання права власності у порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 14 червня 2018 року приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про право на спадщину за законом на Ѕ частку 3/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документа, який посвідчує право власності на вищевказану частку квартири та наявності арешту на все нерухоме майно спадкодавця. Посилаючись на те, що позивачі за зустрічним позовом, як спадкоємці в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію та їх обтяжень», позбавлені можливості самостійно здійснити державну реєстрацію припинення зазначеного обтяження, а оригінали правовстановлюючих документів батька на квартиру в них дійсно відсутні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: - визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 , - визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_3 понесені ними судові витрати. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про визнання права власності у порядку спадкування за законом об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про усунення від права на спадкування. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А. про усунення від спадкування задоволено. Усунуто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від права на спадкування за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А. про визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовлено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 704,80 грн. судового збору. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 щодо надання їй права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи містять докази здійснення позивачем опіки над спадкодавцем, який останні роки свого життя потребував постійного медичного догляду, саме позивач здійснювала постійний щоденний догляд за своїм братом, з огляду на наявність у спадкодавця важкої хвороби, взявши на себе також весь тягар щодо поховання спадкодавця, а відповідачі умисно ухилялися від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто їх ухилення було, пов`язане з поведінкою останніх, які усвідомлювала свій обов`язок, мали можливість його виконувати, але не вчиняли необхідних дій, що теж знайшло своє підтвердження як в матеріалах справи так і під час допиту сторін у судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року, та ухвалити нове, яким відмовити у позові ОСОБА_3 , та задовольнити їх зустрічний позов. В обґрунтування апеляційної скарги скаржниці посилаються на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішення визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, зокрема: перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця у сторонній допомозі, умисне ухилення відповідачів за первісним позовом від надання допомоги спадкодавцеві. Так, встановивши факт, що відповідачі (доньки спадкодавця) не надавали батькові кваліфікованої медичної допомоги, суд не посилається на жодний доказ, який би підтверджував даний висновок, окрім того цей висновок суперечить документам, які містяться в матеріалах справи, а саме медичній документації спадкодавця ОСОБА_4 , згідно якої чітко вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 не перебував у безпорадному стані та не потребував сторонньої допомоги. Дійсно, ОСОБА_4 було рекомендовано лікування і як було з`ясовано у судових засіданнях лікування та допомогу спадкодавцю під час перебуванні у лікарні у 2011-2012 роках надавали як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , так і рідна сестра - ОСОБА_3 , що підтверджується поясненнями сторін по справі під час судового засідання 22 червня 2020 року, так і показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , допитаних у судовому засіданні 25 червня 2020 року. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідачі умисно відмовлялися допомагати батькові за життя, доводи ОСОБА_3 про те, що померлий просив допомогу у доньок і вона особисто їм телефонувала нічим не підтверджені, водночас й покази свідків свідчать лише про те, що доньки не часто були у спадкодавця, що не спростовують й самі відповідачі, які зазначають, що в останній рік не часто відвідували батька з сімейних причин (народження дитини, хвороба бабусі, за якою доглядали), але максимально докладали зусиль щоб допомагати батьку. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чирви Л.А. 13 січня 2021 року надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності сторін, що не з`явилися, в судовому засіданні приймають участь представника позивача та відповідачів. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належали 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14, 155, 182). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділ державної РАЦС ГТУЮ у Запорізькій області від 24 листопада 2017 року (т. 1 а.с. 9). Заповіту ОСОБА_4 не залишив. Після його смерті відрилася спадщина, до якої увійшло 3/5 частин квартири АДРЕСА_1 . Також, визнається учасниками справи та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 10-12), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є доньками померлого (т. 1 а.с. 112-115). З копії спадкової справи № 103/2017, заведеної після ОСОБА_4 , вбачається, що 18 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чирви Л.А. із заявою про прийняття спадщини за законом (т. 1 а.с. 37). 10 січня 2018 року із заявами про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , також звернулись його доньки - ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 49, 56). 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирвою Л.А. винесено постанови про відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на Ѕ частку кожній від 3/5 часток квартири, що розташована на за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що документ, який посвідчує право власності на вищезазначену частку квартири, нотаріусу не надано а також у зв`язку із наявністю арешту на все нерухоме майно, належне спадкодавцю (т. 1 а.с. 62, 63). За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220,1222, 1270 ЦК України). Частиною 2 статті 1223 ЦК України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За змістом частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимоги ОСОБА_3 стосуються усунення від права на спадкування доньок спадкодавця з підстав, передбачених частиною 5 ст. 1224 ЦК України, згідно якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. У цій же постанові ВСУ роз`яснив, що при застосуванні правила ч 5 ст. 1224 ЦК України, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Виходячи зі змісту зазначеної правової норми, при вирішенні такої справи необхідно встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте умисно ухилявся від обов`язку щодо її надання, оскільки сам лише факт тривалого не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем сам по собі не може бути підставою для застосування ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Таким чином, для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність наступних обставин: умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані та потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, оскільки лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). При цьому, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Так, в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було встановлено, що померлий ОСОБА_4 , який являється рідним братом позивача ОСОБА_3 , протягом останніх років хворів на тяжкі хвороби та за життя ОСОБА_4 була присвоєна III група інвалідності по захворюванню ЦНС (центральна нервова система) та периферії, він потребував сторонньої допомоги та піклування, а його доглядом, утриманням та піклуванням відповідачі не займалися і не бажали цього робити, хоча мали таку можливість. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при встановленні факту потреби ОСОБА_4 у сторонній допомозі, небажання та можливість відповідачів займатись його доглядом та утриманням, суд першої інстанції не послався на жодний доказ, який підтверджує зазначені обставини. Доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухилялись від надання допомоги померлому батькові, який потребував допомоги, матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_4 , або ОСОБА_3 за життя спадкодавця зверталися до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з проханням, щодо надання допомоги та відповідачі йому відмовили. Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи також не підтверджено перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, оскільки належних та допустимих доказів ОСОБА_3 не надано. Так, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи копію виписки з історії хвороби ОСОБА_4 , з якої вбачається, що останній у період з 26 квітня 2011 року по 10 травня 2011 року та з 10 травня 2011 року по 20 травня 2011 року знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрореабілітації з діагнозом ішемічний інсульт в стовбурі головного мозку у вертебро-базилярному басейні, легкий бульбарний синдром, правобічний геміпарез. Дисциркуляторна енцефалопатія П-Ш в обох басейнах (змішаного генезу). Церебральний атеросклароз Ш Гіпертонічна хвороба ОВДР (т. 1 а.с. 19). Також, ОСОБА_3 надано копію довідки МСЕК від 19 вересня 2011 року, щодо проходження індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_4 ІІІ групи, загального захворювання (т. 1 а.с. 15). З копії виписного епікризу від 04 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до комунальної лікарні зі скаргами на оніміння пальців кінцівок, хиткість при пересуванні і при зміні положення тіла, парестезії в руках, та перебував на стаціонарному лікуванні з 31 серпня 2012 року по 04 вересня 2012 року. За результати проведеного обстеження ОСОБА_4 було встановлено діагноз: Стійкі наслідки перенесеного ішемічного інсульту в стовбурі головного мозку, ВБС (26.04.2011 р.) у вигляді вестибуло-атактичного правого пірамідного синдрому, Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. цереброваскулярний атеросклероз ІІІ ст. (т. 1 а.с. 22). Вказане також підтверджено довідкою КУ «Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9» (т. 1 а.с. 134). З довідки Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 17 січня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15 серпня 2011 року по 31 листопада 2013 року перебував на обліку в управлінні як отримувач пенсії по інвалідності ІІІ групи загального захворювання. З 01 січня 2013 року виплата пенсії ОСОБА_4 припинена у зв`язку з не продовженням строку встановлення інвалідності (т. 1 а.с. 133). Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факту перебування ОСОБА_4 станом на 2017 рік у безпорадному стані, оскільки надані позивачем медичні документи містять інформацію про його стан здоров`я за періоди з 2011-2012 роки. Також, посилання суду першої інстанції на ненадання ОСОБА_4 відповідачами кваліфікованої медичної допомоги, є безпідставними, оскільки за матеріалами справи не встановлено, що ОСОБА_2 або ОСОБА_1 мали можливість надавати кваліфіковану медичну допомогу. Докази, надані ОСОБА_3 на підтвердження понесених нею витрат на поховання або утримання померлого ОСОБА_4 не мають правового значення в рамках цієї справи, оскільки обов`язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця передбачено статтею 1232 ЦК України. Так, ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до спадкоємців щодо відшкодування витрат, понесених нею на утримання, догляд та поховання ОСОБА_4 . Таким чином, суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та наявності підстав для усунення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 , оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів потреби спадкодавця в отриманні допомоги від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ухилення останніх від надання допомоги батькові, враховуючи, що за змістом частини 5 статті 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 , за кожною, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджена наявність об`єктивних перешкод у оформленні спадкових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у нотаріальному порядку, зокрема відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про усунення від права на спадкування, та задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А., про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мають право на компенсацію ОСОБА_3 суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі по 3502,60 грн. кожній. Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2020 року по цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою: «Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про усунення від права на спадкування - залишити без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чирва Людмила Анатоліївна, про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 3/10 частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3502 (три тисячі п`ятсот дві) гривні 60 копійок кожній. Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: