Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/1944/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/541/21 Справа № 205/1944/20 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року позивач - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 лютого 2018 року між ним та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 20 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 25 грудня 2019 року склав 36 489,66 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 427,94 грн, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 25 427,94 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі - 1 865,89 грн, заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 6 982,04 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 713,79 грн. На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 10 лютого 2018 року по простроченому тілу кредиту у розмірі 25 427 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять сім) гривень 94 коп., а також судовий збір у розмірі 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) гривень 79 коп., а всього 26 892 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 73 коп. У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 6 982,04 грн, оскільки не дослідив належним чином наявні в матеріалах справи докази та обставини справи. Відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг у Приватбанку при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою вважати кредитний договір не укладеним. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які є складовою частиною кредитного договору та, відповідно, приєдналася до запропонованої банком пропозиції. Відповідач своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалася. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що 10 лютого 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок в національній валюті України та встановлено ліміт кредитування у розмірі 20 500,00 грн. Згідно з анкетою-заявою відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. На підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 25 грудня 2019 року у розмірі 36 489,66 грн, яка складається із: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25 427,94 грн, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту, 25 427,94 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками у розмірі - 1 865,89 грн, заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 6 982,04 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 713,79 грн. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте, підписана сторонами анкета-заява не містить жодної інформації стосовно погодженого сторонами розміру процентної ставки за кредитним договором, порядку нарахування та розмір процентів у випадку прострочення кредиту згідно зі ст. 625 ЦК України, не визначений розмір та порядок нарахування неустойки (штрафу) за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, що долучені позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідача, а тому вони не можуть розцінюватися як складові частини кредитного договору, умови якого погоджені сторонами. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно змісту позовної заяви, позивач посилається на те, що розмір заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, становить 6 982,04, при цьому із розрахунку, наданого позивачем вбачається, що сума відсотків, пред`явлена до стягнення з відповідача, розрахована на підставі відсоткової ставки, встановленої банком у розмірі 86,4 % річних. Разом з тим, анкета-заява, що підписана ОСОБА_1 від 10 лютого 2018 року, не містить відомостей про процентну ставку. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками, заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, неустойку (штраф) та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штраф), у розмірі та порядку нарахування, що вказані у зазначених документах. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи позивача в апеляційній скарзі про необґрунтованість відмови судом першої інстанції у задоволенні позивних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України в розмірі 6 982,04 грн, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України. Із матеріалів справи вбачається, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.02.2018року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, нарахована за період з 01.09.2019 року по 25.12.2019 року (а.с.14). Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що строк дії кредитного договору сторонами не визначений; встановивши, що з вимогою про повернення (стягнення) кредитної заборгованості банк звернувся шляхом подання позовної заяви у даній справі 16.03.2020 року, що підтверджується поштовим конвертом, - колегія приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення суми, нарахованої згідно статті 625 ЦК України, адже відповідне нарахування здійснювалось до спливу строку кредитування. Доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою до пред`явлення позовної заяви у даній справі - суду не представлено. Клопотань про надання доказів чи про витребування відповідних доказів судом учасниками справи не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Позивач не позбавлений права на нарахування відсотків на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з даним позовом). Інші доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є безпідставним, незаконним, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони є необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до скасування судового рішення в оскаржуваній частині, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова