Постанова 4802 № 165/1893/20

Справа № 165/1893/20 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/231/21 Категорія: 44 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що тривалий час працював на різних підприємствах вугільної промисловості, востаннє у ДП "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська". Внаслідок шкідливих підземних умов праці він отримав професійні захворювання; пневмоконіоз, ЛН І-ІІ ступеня, супутні хвороби: гіпертонічна хвороба ІІ ст., порушення ліпідного обміну, люмбалгія, пресбіопія, гіпертонічний ангіосклероз, міопія слабкого ступеня обох очей. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №021440 від 18 червня 2019 року, він втратив 20% професійної працездатності. В акті розслідування за формою П-4 від 30 травня 2019 року зазначається, що причиною виникнення захворювання стало: фізичне навантаження, пил, шум, несприятливий мікроклімат, довготривала робота в шкідливих умовах. Оскільки захворювання виникло при виконанні ним своїх трудових обов`язків і заподіяна йому шкода випливає з трудових відносин, тому вважає, що вона має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Завдана йому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання на виробництві та переносить і по сьогоднішній день. Отримане захворювання нагадує про себе, він змушений постійно лікуватися та відновлювати своє послаблене здоров`я. Біль в правому плечовому суглобі, періодичний головний біль, кашель, задишка призвела до втрати ним нормальних життєвих зв`язків та надалі вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Беручи до уваги характер та ступінь моральних страждань заподіяних йому внаслідок професійного захворювання, просить суд стягнути з відповідача в свою користь моральну шкоду в сумі 42 360 грн. та 2000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2020 року позов в даній справі задоволено частково. Ухвалено стягнути з ДП "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська» на користь ОСОБА_1 30 000 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Стягнуто з ДП "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська", на користь ОСОБА_1 , 1400 грн. витрат понесених на правничу допомогу адвоката. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП "Передпускова дирекція шахти № 10 "Нововолинська" в дохід держави 840, 80 грн судового збору. В апеляційній скарзі відповідач ДП «ПДШ № 10 «Нововолинська», покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача ДП «ПДШ № 10 «Нововолинська», який не забезпечив безпечні умови праці, ОСОБА_1 , як працівнику, було заподіяно моральну шкоду, а тому враховуючи ступінь втрати професійної працездатності останнього, характер моральних та фізичних страждань позивача, їх тривалість, спосіб заподіяння, вважав, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 30000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Такий висновок суду є правильний. Судом першої інстанції встановлено, щопозивач протягом 25 років працював на підприємствах вугільної промисловості, востаннє перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська". Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів на вищевказаному підприємстві склав 8 років 8 місяців (а.с.6-8). 07 травня 2019 року було складено повідомлення про професійне захворювання форми П-3 (а.с.9). Державна установа "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України" надала медичний висновок ЦЛЕК від 07 травня 2019 року за16/381 про наявність професійного захворювання у позивача. ОСОБА_1 встановлений діагноз пневмоконіоз, Л-Н 1-ІІ ступеня (а.с.10). Позивач ОСОБА_1 тривалий час лікувався в різних медичних установах, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого (а.с.11). Йому рекомендоване динамічне спостереження та лікування у невропатолога, профпатолога, пульмонолога, ендокринолога, кардіолога, офтальмолога за місцем проживання, санаторно-курортне лікування в профілактичних санаторіях, щоденний контроль АТ, дієтичне харчування з поступовим зниженням маси тіла, курси терапії. У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 30 травня 2019 року (а.с.12-13) зазначено, що причиною виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання стало: пил, шум та фізичне навантаження, несприятливий мікроклімат на робочому місці протягом тривалого часу. По гігієнічній характеристиці умов праці професії, які обіймав позивач відноситься до робіт ІІІ класу по факторам шкідливості і враховуючи рівні шкідливих виробничих факторів на робочому місці працівника та стаж роботи, позивач перевищив допустимі величини тривалості робочого часу передбачені Державними санітарними правилами та нормами "Підприємства вугільної промисловості" ДСП 3.3.1.095-2002. Згідно з копії довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №021440 від 18 червня 2019 року (а.с.14) внаслідок профзахворювання позивач втратив 20% професійної працездатності. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Частинами 1, 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частинами 1 та 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У ст. 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, які вона зазнає. Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandali v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивачу ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав внаслідок професійного захворювання та переносить і по сьогоднішній день. Професійне захворювання та його наслідки викликали сильні емоційні страждання у ОСОБА_1 зокрема: душевний біль, постійне почуття неповноцінності, пригнічення. Будучи обмеженим у фізичних можливостях, він змушений постійно докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач відчуває себе неповноцінною людиною, є обмеженим у реалізації своїх життєвих планів, докладати додаткові зусилля для організації свого життя, лікуватися та відновлювати своє здоров`я. Частинами 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання. З огляду на наведене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30000 грн, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. Також судом першої інстанції відповідно до ст. 141 ЦПК України правильно вирішено питання розподілу судових витрат та стягнуто з відповідача в користь держави 840,80 грн судового збору, та пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача стягнуто 1400 грн витрат на правничу допомогу, які документально підтверджені. Обставини справи встановлені судом першої інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Твердження скаржника про те, що позивач визначаючи розмір моральної шкоди, не подав лікарський чи експертний висновок про заподіяння моральних страждань є власним тлумаченням норм ЦПК України. Судово-психологічна експертиза встановлення факту моральних страждань замовляється у атестованого судового експерта психолога згідно ст. 106 ЦПК України учасником справи самостійно на етапі, як подання позову до суду, так і під час судового розгляду. Не надання розрахунку призводить до оцінки судом на власне переконання відшкодування шкоди за потерпілого (позивачем), що і було зроблено судом в даній справі. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував. Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"). З врахуванням викладеного суд першої інстанції у повній мірі забезпечив права ОСОБА_1 гарантовані йому Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини. Апелянтом не надано жодних належних і допустимих доказів, які б дали суду підстави зменшити визначений судом розмір моральної шкоди. Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням позивачем норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення, в оскаржуваній частині, та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 05 лютого 2021 року, тобто дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» залишити без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 11 грудня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: