Постанова 4802 № 155/941/20

Справа № 155/941/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г. М. Провадження № 22-ц/802/70/21 Категорія: 46 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернувся до Горохівського районного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я малолітньої особи. В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09 червня 2020 року біля 13 години 30 хвилин на вулиці с. Мирне Горохівського району Волинської області його малолітнього сина покусав належний відповідачу ОСОБА_3 собака породи «СТАФ» (американський стаффордширський тер`єр). Внаслідок отриманих укусів в цей же день сина було госпіталізовано до травматологічного відділення Горохівської центральної районної лікарні, де йому виставлено діагноз - множинні укушені рани (собакою) лівого плеча, передпліччя та лівого стегна, а також надано першу медичну допомогу. З 12 по 20 червня 2020 року у зв`язку із погіршенням стану здоров`я син перебував на стаціонарному лікуванні у дитячому гнійному хірургічному відділенні Волинської обласної дитячої клінічної лікарні з діагнозом - флегмона передньої поверхні лівого стегна, флегмона усіх поверхонь лівого передпліччя. 12 червня 2020 року ОСОБА_2 було проведено хірургічну операцію - розкриття флегмон стегна та передпліччя. Після закінчення стаціонарного лікування дитина була вимушена обмежити фізичне навантаження, бути під наглядом педіатра та психолога, а також пройти 10-денний курс масажу для реабілітацію. Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4063 гривні 82 копійки майнової шкоди, 15000 гривень моральної шкоди, 3000 гривень судових витрат. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року позов в даній справі задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4063,82 грн майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000 (десят тисяч) грн моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн судових витрат. В решті позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити та стягнути з нього на корить позивача 1000 гривень моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду в даній справі залишити без змін. Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині -без змін. Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом. Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження`власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії, згідно з чинним законодавством. Відповідно до положень частин п`ятої, шостої та восьмої статті 9 вказаного Закону, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Шкода, заподіянаособіабо майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує (частина четверта статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»). Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки №3269 із медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був шпиталізований ургентно в дитяче гнійне хірургічне відділення ВОДКЛ в стані середньої важкості зі скаргами на множинні болючі гнійні рани на лівому стегні та лівому передплічі. 12 червня 2020 року проведена операція: розкриття флегмон стегна та передпліччя зліва під загальним внутрішньовенним знечуленням. Консультований кардіологом, психологом. Впродовж лікування стан хворого поступово нормалізувався до задовільного, рани загоїлись вторинним натягом, функція лівого стегна кінцівок відновлена повністю, лівого передпліччя та кисті - частково. Отримував лікування: лораксон, діклоберл, супрастин, анальгін, протиправцевий анатоксин, оситрон, фуросемід, перев`язки, інфузії фіз. розчину глюкози, р-ну KCL, р-ну Рінгера, р-ну Гартмана. Хворий виписаний в задовільному стані.(а.с.15). ОСОБА_1 , придбав медикаменти та інші медичні матеріали на загальну суму 4063,82 грн. Наведені витрати підтверджуються копіями товарних чеків, які повністю визнав відповідач. (а.с.17-23). Відповідно до постанови судді Горохівського районного суду Волинської області від 15 червня 2020 року у справі №155/736/20 стверджується, що відповідач ОСОБА_3 09 червня 2020 року о 13 годині 30 хвилин неналежно утримував свого собаку породи «СТАФ» по кличці «Харлей», який, зірвавшись з прив`язі, вибіг на сільську вулицю, де завдав укуси ОСОБА_2 , чим спричинив йому тілесні ушкодження. Вказаним судовим рішенням відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП, та притягнено до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 85 гривень з конфіскацією собаки. Дана постанова вступила в законну силу. (а.с.13). Відповідно до Постанови КМУ № 944 від 09 липня 2002 року «Про затвердження Порядку і правил проведення обов`язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам» собаки породи тер`єр американський стафордширський віднесені до собак, власники яких зобов`язані провести обов`язкове страхування своєї відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна собакою третім особам. Натомість, відповідальність власника собаки, яким є відповідач застрахована не була. Таким чином, відповідачу належить собака, яка характеризується підвищеною агресією та потенційною небезпекою, а сама собака має такі властивості, які обумовлюють неможливість повного контролю за нею з боку людини, що не було забезпечено відповідачем. Як встановлено матеріалами справи, після травм, спричинених під час події 09 червня 2020 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у дитячому гнійному хірургічному відділенні Волинської обласної дитячої клінічної лікарні. На підтвердження розміру витрат на лікування сина позивачем надані копії квитанцій. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що у зв`язку з тим, що саме собака відповідача нанесла травми малолітньому сину позивача та йому було спричинено шкоду, у наслідок чого син позивача перебував на стаціонарному лікуванні та поніс кошти на лікування, то з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені 4063,82 гривень на відшкодування майнової шкоди, що і не заперечувалось відповідачем. Згідно з частиною першою статті 76, частиною першою статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої, частини третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandali v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вирішуючи спір, суд першої інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ступінь вини відповідача пов`язаний з непрямим умислом, оскільки маючи собаку бійцівської породи, він повинен був передбачити, що вона може нанести травми оточуючим. Під час нападу собака була без намордника та повідка, знаходилася не в полі зору відповідача. ОСОБА_3 , як власник собаки бійцівської породи не мав наміру для настання наслідків у вигляді нападу собаки на дитину, але міг їх передбачити. На спростування висновків суду, щодо встановлення розміру моральної шкоди, відповідач не надав будь-яких доказів. Моральна шкода полягала в тому, що неповнолітній ОСОБА_2 зазнав страждань, які є довготривалими, і для повного відновлення психоемоційного стану хлопчику потрібно багато часу. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з огляду на встановлені обставини у справі та глибини фізичних і душевних страждань сина позивача, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та строку їх лікування. Обставини справи встановлені судом першої інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не працює, отримує пенсію, має на утриманні непрацюючу дружину, а відтак стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 гривень поставить його сім`ю в край тяжке матеріальне становище не заслуговують на увагу. Розмір моральної шкоди не залежить від майнового стану завдавача шкоди, а її розмір залежить від душевних та фізичних страждань саме потерпілої сторони. Твердження скаржника про те, що позивач визначаючи розмір моральної шкоди, не подав висновок психологічної експертизи, як це передбачено параграфом 6 ЦПК України - є власним тлумаченням норм ЦПК України. Судово-психологічна експертиза встановлення факту моральних страждань замовляється у атестованого судового експерта психолога згідно ст. 106 ЦПК України учасником справи самостійно на етапі, як подання позову до суду, так і під час судового розгляду. Не надання розрахунку призводить до оцінки судом на власне переконання відшкодування шкоди за потерпілого (позивачем), що і було зроблено судом в даній справі. Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Крім того слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ОСОБА_3 жодного належного та допустимого доказу не було подано, щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх обґрунтовано спростував. Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі"). З врахуванням викладеного суд першої інстанції у повній мірі забезпечив права ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його батько ОСОБА_1 , гарантовані йому Конституцією України, з врахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини. Скаржником не надано жодних належних і допустимих доказів, які б дали суду підстави зменшити визначений судом розмір моральної шкоди. Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду та не впливають на законність ухваленого ним рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення, в оскаржуваній частині, та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі є 27 січня 2021 року, тобто дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2020 року в даній справі, в оскарженій частині, залишитибез змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді :