Постанова 4802 № 165/1051/15-ц

Справа № 165/1051/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/26/21 Категорія: 39 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Ковалько О. М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2015 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом. Покликалося на ті обставини, що 05 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір №11177966000 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 22993 долари США на строк до 05 червня 2022 року зі сплатою 12,5 % річних, а ОСОБА_3 зобов`язувався у строк та на умовах, визначених кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти. З метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором 5 липня 2007 року між банком кредитодавцем, ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_4 було укладено договір поруки за умовами якого поручитель відповідає перед банком за порушення зобов`язань боржником за основним договором. Крім того позивач вказував, що відповідач ОСОБА_3 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на 14 квітня 2015 року виникла заборгованість в сумі 13840,12 доларів США, з яких: 12518,32 долари США, заборгованість за кредитом, 1321,80 доларів США заборгованість за процентами та 7221 грн 32 коп. заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплаті процентів за кредит. У зв`язку з чим ним на адресу відповідачів направлялись вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, проте позичальник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_4 їх не виконали, існуючу заборгованість не погасили. За таких обставин банк просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь суму кредитного боргу в розмірі 13840,12 доларів США, пеню в розмірі 7221 грн. 32 коп. та 3239 грн 11 коп. понесених судових витрат по сплаті судового збору. Заочним рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2015 року позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» за договором кредиту №11177966000 від 05 липня 2007 року 12518 доларів США 32 центів заборгованості по тілу кредиту, 1321 долар США 80 центів заборгованості по відсоткам за користування кредитом, а всього 13840 доларів 12 центів заборгованості за кредитом, що еквівалентно 316690 грн 08 коп., пеню в сумі 7221 грн. 32 коп., та з кожного з відповідачів по 1619 грн. понесених банком судових витрат за сплачений судовий збір. Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 15 жовтня 2020 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення у даній справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що банком в односторонньому порядку було порушено умови договору поруки, а саме змінено відсоткову ставку за користування кредитними коштами у бік її збільшення, про що його як поручителя не було повідомлено належним чином. Тому вважає, що банком без його згоди було збільшено обсяг відповідальності поручителя, і це є підставою для припинення поруки. Відзив на апеляційну скаргу позивач не подавав. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Встановлено, що 05 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №11177966000, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 22993,00 доларів США строком до 05 червня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 12,50% річних. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, в цей же день між банком та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір поруки № №11177966000/1, за яким ОСОБА_4 зобов`язувався відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором. Згідно розрахунку наданого позивачем сума заборгованості відповідача ОСОБА_3 перед банком по кредитному договору становить - 13840,12 доларів США., з них 12518,32 доларів США заборгованість за кредитом; 1321,80 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом та нараховано пеню в розмірі 7221 грн 32 коп. (т. 1 а.с. 24-35). Також з цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що з 05 липня 2007 року процентна ставка за користування кредитом була 12,50%, а з 12.03.2008 збільшена до 25 %. Крім того, з матеріалів справи слідує, що АКІБ «УкрСиббанк» повідомляв відповідача ОСОБА_3 про збільшення відсоткової ставки у випадку прострочення платежу за кредитним договором (т. 2 а.с. 50). У зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору, банком, відповідно до розділу 6 кредитного договору, та п.2.2 договору поруки, на адресу відповідачів (позичальника та поручителя) направлялись вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, а саме погашення простроченої заборгованості, які позичальником та поручителем виконані не були (т.1, а.с.41-57). Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, про безпідставність стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування у цій частині оскаржуваного ним рішення. Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов`язаний із боржником певними зобов`язальними відносинами, є самостійним суб`єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу). За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Таким чином, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком. Згідно пунктів 1.2 та 2.1 наявного в матеріалах справи договору поруки від 05 липня 2007 року укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 слідує, що поручителю добре відомі умови кредитного договору, укладеного між вказаним банком та позичальником ОСОБА_3 , в тому числі процентна ставка 12,5 % процента річних. Кредитор-банк не вправі без згоди поручителя змінювати умови кредитного договору з позичальником, у наслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою розуміється як візування змін в кредитний договір поручителем, так і отримання згоди шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями. Встановлено, і це не заперечує позивач, що з 12 березня 2008 року банком було запроваджено нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу, а саме збільшено її розмір вдвічі від діючої процентної ставки з 12,5 % до 25%. Про вказані зміни умов кредитного договору поручитель ОСОБА_4 кредитором не повідомлявся і свою згоду на збільшення відсоткової ставки не давав. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані зміни відсоткової ставки за вказаним вище кредитним договором у сторону її збільшення не були погоджені з поручителем ОСОБА_4 , і оскільки у наслідок цих змін збільшилась відповідальність останнього без його згоди, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України дію поруки слід вважати припиненою. Зазначене, під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення судом першої інстанції до ухвали взято не було. За наведених обставин та з урахуванням вимог п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України заочне рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, як таке, що ухвалене без повного з`ясування обставин справи, та допущенням невідповідності викладених у рішенні суду висновків обставинам справи, в частині вирішення заявлених банком позовних вимог до ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судового збору. Оскільки позов до відповідача ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, то у стягненні з нього на користь банку понесених судових витрат слід відмовити. Разом з цим, з позивача ПАТ «Укрсиббанк» на користь відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2429 грн 33 коп. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, суд - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково. Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У позові Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. У решті рішення залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_4 2429 грн 33 коп. судових витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді