Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2027/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2027/20 пров. № А/857/12411/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Обрізка І.М., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Чепенюк О.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення 03 вересня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ) здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за віком з урахуванням заробітної плати згідно з довідкою про заробітну плату № 702/26-3.02 від 13 червня 2019 року за період роботи з 01 жовтня 1995 року до 31 грудня 1999 року. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що наявність у підприємства, де працювала позивачка, заборгованості по заробітній платі та зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії та неврахуванні відповідних сум заробітку. Оскільки суми заробітку, що зазначені в архівній довідці № 702/26-3.02 від 13 червня 2019 року, яка видана архівним відділом Тернопільської міської ради на підставі особових рахунків працівників за 1995-1999 роки, відповідають первинним документам-особовим рахункам, які знаходяться на зберіганні в архіві, то відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням поданої нею архівної довідки № 702/26-3.02 від 13 червня 2019 року про заробітну плату за період роботи з 01 жовтня 1995 року до 31 грудня 1999 року у «ДП ДАК «Хліб України» Тернопільський комбінат хлібопродуктів». У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в особових рахунках за 1995 1999 роки є суми, на які не нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються для призначення пенсії. Тому врахувати довідку про заробітну плату за спірний період у відповідача немає підстав. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію по інвалідності, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 26 червня 2015 року. 22 липня 2019 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший з одночасним її перерахунком. Для перерахунку пенсії до заяви було надано архівну довідку від 13 червня 2019 року № 702/26-3.02, видану архівним відділом Тернопільської міської ради, у якій вказано заробітну плату ОСОБА_1 на посадах техніка-технолога, техніка-лаборанта виробничо-технічної лабораторії в «ДП ДАК «Хліб України» Тернопільський комбінат хлібопродуктів». Розглянувши заяву позивачки від 22 липня 2019 року, ГУ ПФУ листом від 17 вересня 2019 року № 457/03.15 повідомило, що провести перерахунок пенсії позивачки з урахуванням довідки про заробітну плату № 702/26-3.02 від 13 червня 2019 року за період роботи з 01 жовтня 1995 року по 31 грудня 1999 року в «ДП ДАК «Хліб України» Тернопільський комбінат хлібопродуктів» немає підстав, оскільки в сумах заробітної плати, зазначених у довідці, враховано суми заборгованості, з яких не було сплачено страхові внески. Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним судовим рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Як визначено статтею 40 Закон № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Таким чином, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Як встановлено судом першої інстанції, в довідку про заробітну плату ОСОБА_1 № 702/26-3.02 від 13 червня 2019 року за період роботи з 01 жовтня 1995 року до 31 грудня 1999 року включені суми заборгованості по заробітній платі та суми доходів, по яких була заборгованість зі сплати страхових внесків та не включені виплати, на які не нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії. Проте, на переконання апеляційного суду, позивач не може відповідати за несвоєчасну виплату заробітної плати та несплату страхових внесків, а наявність заборгованості по заробітній платі та несплата страхувальником страхових внесків у спірний період не може бути підставою для неврахування заробітку під час обчислення пенсії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом під час перегляду касаційних скарг ГУ ПФУ в Тернопільській області у справах № 607/3122/17 (постанова від 26 листопада 2019 року), № 607/7680/17 (постанова від 22 січня 2020 року), № 607/1967/17 (постанова від 18 травня 2020 року). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі № 500/2027/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Н. М. Судова-Хомюк