Постанова 4807 № 314/3624/19

Дата документу 02.02.2021 Справа № 314/3624/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (додаткова) 02 лютого 2021 року м. Запоріжжя Єдиний унікальний № 314/3624/19 Провадження №22-з/807/22/21 Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач), суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В., за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сердюка Романа Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в січні 2020 року, до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в підготовчому провадженні, ОСОБА_1 посилалась на те, що після смерті ОСОБА_3 , яка приходиться їй бабою по лінії батька, відкрилася спадщина на житловий будинок та земельну ділянку під ним, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після її смерті є дві особи, її чоловік - ОСОБА_2 та вона, по праву представлення батька ОСОБА_4 , який помер до смерті ОСОБА_3 . Постановою Вільнянської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом, у зв`язку з ненаданням оригіналів правовстановлюючих документів, які втрачені. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0, 0707 га, кадастровий номер 2321510100:08:002:0107, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа Вільнянська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була дружиною ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спірний житловий будинок та земельну ділянку під ним, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 11.12.2018 звернувся до Вільнянської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але постановою від 06.08.2019 нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав наявності інших спадкоємців. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 , який приходиться батьком позивачу та сином спадкодавцю, свого часу шляхом подання нотаріально посвідченої заяви відмовився від спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 , який приходиться дідом позивачу, ОСОБА_2 вважає, що позивач ОСОБА_1 не має права на спадщину після смерті її баби, по праву представлення батька. Ураховуючи зазначене, просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності на земельну ділянку площею 0, 0707 га, кадастровий номер 2321510100:08:002:0107, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано право приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0707 га, кадастровий № 2321510100:08:002:0107, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано право приватної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано право приватної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0707 га, кадастровий № 2321510100:08:002:0107, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, арішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 липня 2020 року в цій справі - без змін. 14 січня 2021 року до апеляційного суду від представника ОСОБА_1 адвоката Сердюка Р.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з первісного відповідача ОСОБА_2 на користь первісного позивача ОСОБА_1 коштів, витрачених нею на оплату правничої допомоги в сумі 6 723, 50 грн. 26 січня 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить вказану заяву залишити без задоволення. Зазначає, що ОСОБА_6 не надано жодного документу на підтвердження сплати послуг адвоката у вказаному ним розмірі. Витрати на правову допомогу є завищеними, не співмірними із витраченим адвокатом часу та складністю справи. Крім того, зазначає, що він є учасником війни, ветераном праці, особою похилого віку, пенсіонером, середньомісячна пенсія якого складає 3 917, 26 грн. Учасники справи не з`явились до суду апеляційної інстанції, повідомлені про місце, дату та час розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення ( т.2 а.с.243-245). Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Ураховуючи положення ч.4 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши зміст вищезазначеної заяви, додатки до неї та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Сердюка Р.В. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України). Статтею 133 ЦПК України до судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). У відповідності до положень пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представником позивача за первісним позовом подано заяву про вирішення питання про судові витрати, де просить суд ухвалити додаткове рішення суду про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 коштів, витрачених на послуги адвоката Сердюк Р.В. в сумі 6 723, 50 грн., яка складається з: вивчення та аналіз апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення суду від 02 липня 2020 року (0,5 год.) 960, 50 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду від 02 липня 2020 року (1,5 год.) 2881, 50 грн., участь у судовому засіданні 16 грудня 2020 року (0,5 год.) 960, 50 грн., участь у судовому засіданні 12 січня 2021 року (1 год.) 1921 грн. (т.2 а.с. 230). Вказана заява подана з дотримання строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а саме протягом п`яти днів після прийняття апеляційним судом постанови в справі. Так, представник ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив стягнути з останнього на користь ОСОБА_1 всі витрати, понесені нею на стадії апеляційного провадження, та навів попередній розрахунок понесених судових витрат, які складаються з: 3000, 00 грн. підготовка та подання відзиву, 2000, 00 грн. участь у судовому засіданні апеляційного суду (т.2 а.с. 110). На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Сердюк Р.В. надано Договір про надання правової допомоги №540/19 від 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Сердюк Р.В., додаткову угоду про визначення розміру та порядку обчислення гонорару від 01 серпня 2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та затверджених клієнтом від 13 січня 2021 року, акт прийому-передачі фактично виконаних робіт від 13 січня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 540 від 13 січня 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2602 від 20 серпня 2012 року (т.2 а.с. 228-233). Згідно з п. 1.1-1.4 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №540/19 від 01 серпня 2019 року розмір та порядок обчислення гонорару Адвоката сторонами визначається як погодинна оплата по факту виконаних робіт. Вартість однієї години роботи (послуг, дій) Адвоката дорівнює одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на місяць, встановленому на початок року, у якому складено основний Договір (1921, 00 грн.). обчислення здійснюється за одну (кожну окрему і закінчену) процесуальну дію, послугу, роботу, підготовлений документ. Мінімальними розрахунковими періодами обчислення є одна година. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 540 від 13 січня 2021 року, виданою адвокатом Сердюк Р.В., Геда Н.Ю. сплатила 6 723, 50 грн. на підставі Договору про надання правової допомоги №540/19 від 01 серпня 2019 року ( т. 2 а.с.232). Колегія суддів, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги №540/19 від 01 серпня 2019 року, попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, згідно якого їх вартість становить 5000, 00 грн., дійшла висновку про те, що визначений ОСОБА_6 розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції (6 723, 50 грн.) є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги. З протоколу судового засідання від 16 грудня 2020 року вбачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. брав участь у судовому засіданні, яке тривало з 10 год. 27 хв. до 10 год. 33 хв., та було відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи (т.2 а.с. 169-170). З протоколу судового засідання від 12 січня 2021 року вбачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. брав участь у судовому засіданні, яке тривало з 10 год. 25 хв. до 10 год. 51 хв. (т.2 а.с. 200-201). Проте, у детальному описі робіт ( надання послуг) виконаних Адвокатом та затверджених Клієнтом від 13 січня 2021 року ( т.2 а.с.230), розрахунок вартості участі адвоката у судових засіданнях визначена : 16 грудня 2020 року 0,5 хвл ( 960,50 грн); 12 січня 2021 року 1 год. ( 1921,00 грн.), що не відповідає фактичній участі адвоката у судових засіданнях. Ураховуючи, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сердюк Р.В. приймав участь в суді першої інстанції та готував процесуальні документи, тому обізнаний детально про фактичні обставини справи, законодавство, яке регулює правовідносини, які були предметом розгляду у цій справі, тому підготовка адвокатом Сердюк Р.В. відзиву від імені ОСОБА_1 на 4 сторінках на апеляційну скаргу вочевидь не вимагала від адвоката витрат часу у вказаному обсязі (2 години аналіз апеляційної скарги та складання відзиву), як зазначено в детальному описі виконаних робіт. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Ураховуючи складність та конкретні обставини справи, необхідність надання адвокатом первісного позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та їх характер, необхідність дотримання критерію співмірності та розумності розміру понесених стороною витрат, реальності адвокатських витрат, характер виконаної адвокатом роботи, фінансового стану відповідача ОСОБА_2 , який є пенсіонером, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн. Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сердюка Романа Вікторовича про ухвалення додаткового рішення в справі задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Сердюка Романа Вікторовича про ухвалення додаткового рішення відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 лютого 2021 року. Головуючий О.М. Кримська Судді: А.В. Дашковська І.В. Кочеткова