Постанова 4804 № 234/13275/19

Єдиний унікальний номер 234/13275/19 Номер провадження 22-ц/804/190/21 Єдиний унікальний номер 234/13275/19 Номер провадження 22-ц/804/190/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Кішкіної І.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Лутай А.М., повний текст судового рішення складено 28 вересня 2020 року), В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 10.10.2011 року в загальному розмірі 14299,61 грн., яка складається з наступного: 3889,62 заборгованість за кредитом, 2934,13 заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5339,91 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 978,83 нараховані пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500 грн. штраф (фіксована частина) 657,12 грн. штраф (процентна складова), а також судовий збір 1921 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 10.10.2011р, яка станом на 26.06.2019р становить 6823,75 грн. та складається з:- 3889,62 грн. - заборгованість за кредитом;- 2934,13 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 916,70 грн. В іншій частині позову відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу та зазначив, що визначаючи наявність боргу за тілом кредиту суд ретельно не перевірив розрахунок заборгованості та рух грошових коштів по кредитній картці ОСОБА_3 , які були надані АТ КБ «ПриватБанк». Суд першої інстанції не врахував те, що у розрахунку позивача, останній за рахунок кредиту самовільна погашав нараховані відсотки. Тобто, без будь-якої згоди та не повідомлення про це ОСОБА_3 позивач штучно збільшував заборгованість по тілу кредиту. На думку представника відповідача, у ОСОБА_3 виникла переплата за кредитним договором в сумі 188,60 грн. ОСОБА_4 просив рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Від АТ КБ «ПриватБанк» відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 14299,61 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні (2270 х 100 = 227000). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2011 року відповідачка ОСОБА_3 підписала Анкетузаяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої отримала від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Факт підписання вказаної Анкети-заяви відповідачкою не спростований належними та допустимими доказами. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачка порушувала графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, у зв`язку з чим станом на 26.06.2019р має заборгованість перед Банком в загальній сумі 14299,61грн, яка складається з наступного: 3889,62грн заборгованість за тілом кредиту; 2934,13грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5339,91грн нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 978,83грн нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн; а також штрафи: 500грн штраф (фіксована частина), 657,12грн штраф (процентна складова). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість у сумі 6823,75 грн. підтверджена розрахунком банку та банківською випискою по картковому рахунку і не спростована відповідачем та її представником. Апеляційний суд не може погодитись з даним висновком суду. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). За статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Абзацом 2 частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, на яку в обґрунтування заявлених вимог посилається банк, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В наданій в копії анкеті-заяві, яку підписала відповідачка, відсутнє відображення волевиявлення відповідачки ОСОБА_3 щодо будь-якої процентної ставки, умови її підвищення. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався на Тарифи обслуговування кредитних карт та Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті: www.privatbank.com.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Оскільки в розумінні ст. 634 ЦК України умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Втім, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи та Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 10.10.2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо розміру і порядку сплати процентів за користування кредитними коштами. В анкеті-заяві зазначено, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві які була підписана ОСОБА_5 , відсутня процентна ставка за користування кредитом, також в цій анкеті відсутній ліміт кредиту. В своєму позові Банк зазначав, що відповідач отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок До апеляційної скарги представником ОСОБА_3 ОСОБА_1 , було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором з 30.06.20016-02.11.2018 року (а.с.154-155). Згідно даного розрахунку, відповідач знімала кошти за вказаний період у сумі 11 198,19 грн., а поповнила картковий рахунок 11386,79 грн., тобто у ОСОБА_3 наявна переплата за кредитним договором у сумі 188,60 грн. Наданий представником відповідача розрахунок узгоджується з розрахунками, які були надані позивачем під час подання позову та під час розгляду справи. Також слід зазначити, що позивач не надав свої заперечення на розрахунок відповідача. Відповідно до ч.1 с. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які додані позивачем до позовної заяви на підтвердження заявлених позовних вимог, але не містять підпису відповідача, дати складання, підпису уповноваженої особи банку, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.10.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Так, позивачем не надано суду першої інстанції доказів щодо розміру процентної ставки, узгодженої сторонами у письмовій формі при укладенні кредитного договору, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_3 АТ КБ Приватбанк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону Про захист прав споживачів № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та схвалення ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, проте суд першої інстанції не звернув увагу та не дослідив розрахунки позивача в яких було зазначено, що погашена заборгованість за кредитним договором йшла на погашення процентів, що прямо не було передбачено анкето-заявою, та безпідставно стягнув з відповідача заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 6823,75 грн. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами АТ КБ Приватбанк та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості. Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд апеляційної інстанції враховує при ухваленні судового рішення. Так, враховуючи те, що нарахування та стягнення процентів, на погашення яких банком утримувались кошти, проводилося безпідставно оскільки, відсутній письмовий договір про розмір процентів, апеляційний суд вважає, що в задоволені позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на суму 6823,75 грн. та судового збору у сумі 916,70 грн. слід відмовити та скасувати в цій частині рішення через порушенням судом норм матеріального права. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення в частині стягнення з відповідача заборгованості скасовано та відмовлено в цій частині позовних вимоги, судовий збір підлягає перерозподілу. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 грудня 2020 року ОСОБА_3 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1152,60 грн. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги в повному обсязі з АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір у розмірі 1152,60 грн. в дохід держави. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 141,390 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 28 вересня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у сумі 6 823, 75 гривень та судового збору у сумі 916,70 грн. скасувати. У задоволені позовних вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за простроченим тілом кредиту відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку Донецьким апеляційним судом за наступними реквізитами: отримувач: Донецьке ГУК/Маріуполь. МТГ/22030101,Код отримувача ЄДРПОУ: 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку (IBAN): UA688999980313161206080005686, Код класифікації доходів бюджету: 22030101 судовий збір в сумі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2021 року. Судді: О. В. Халаджи І.В. Кішкіна Г.В. Новікова