LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС466/2332/17

від 04.02.2021 · Адміністративна

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Київ справа №466/2332/17 адміністративне провадження №К/9901/8912/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В., суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №466/2332/17 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Пліш М.А., суддів Коваль Р.Й., Шинкар Т.І.),- В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, в якому, просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії; - зобов`язати відповідача без обмеження суми пенсійної виплати і без визначення кінцевої дати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505", постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 № 488 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013", довідок військової прокуратури Західного регіону України № 18/2-21 вих-17 від 25.01.2017 та № 18/2-22 вих-17 від 25.01.2017 з одночасною виплатою суми неотриманої пенсії за 12 місяців, що станом на 01.03.2017 становить 78 948,51 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.06.2017 позов ОСОБА_1 задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. 10.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, та просив скасувати його, а рішення суду першої інстанції скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити часткового. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з чим, визнання Конституційним судом України неконституційним положення закону, яке стало визначальним при ухваленні постанови в 2016 році, є виключною обставиною у даній адміністративній справі і є підставою для її перегляду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі № 466/2332/17 - відмовлено. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13 грудня 2019 року по справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) встановлено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Враховуючи викладене, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнане неконституційним та втратило чинність 13.12.2019. Враховуючи те, що як на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, так і станом на дату прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом постанови від 22 листопада 2017 року, положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, діяли в прийнятій редакції і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України, а тому відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 виключною обставиною для перегляду зазначеної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає аналогічні аргументи, що і у поданій до суду першої інстанції заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Відповідач надав до Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення скарги, а ухвалу суду апеляційної інстанції просить залишити без змін. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 27 березня 2020 року зареєстровано вказану касаційну скаргу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С. Г. Ухвалою Верховного суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати обставину (підставу), яка виникла пізніше ухвалення судового рішення. Тобто, перегляд справи у зв`язку з виключними обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням підстав, які виникли після ухвалення судового рішення. Згідно зі частинами 5, 6 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. За приписами частин 1, 2 статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Частиною 4 статті 368 КАС України встановлено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Зі змісту поданої позивачем до суду першої апеляційної заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 за виключними обставинами вбачається, що останній, як на підставу для такого перегляду посилається на прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Як слідує з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки". Тобто, відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнано неконституційним, втратило чинність та, відповідно, не підлягає застосуванню з 13 грудня 2019 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), що також прямо встановлено даним рішенням. Поряд з цим, предметом розгляду у справі, рішення у якій заявник просить переглянути за виключними обставинами, були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19). Враховуючи, що на час виникнення спірних відносин у цій справі законодавством про пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій було покладено на Кабінет Міністрів України, то відсутні підстави для задоволення заяви позивача про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, оскільки позивач у цій справі просив відповідача без обмеження суми пенсійної виплати і без визначення кінцевої дати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 763 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505", постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 № 488 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013", довідок військової прокуратури Західного регіону України № 18/2-21 вих-17 від 25.01.2017 та № 18/2-22 вих-17 від 25.01.2017 з одночасною виплатою суми неотриманої пенсії за 12 місяців, що станом на 01.03.2017 становить 78 948,51 грн, коли закон про право, форми і види пенсійного забезпечення не передбачав підстав, умов та порядку перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури. Таким чином, з огляду на відсутність ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України, яке, на думку позивача, є підставою для перегляду за виключними обставинами рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами цього рішення. Між тим, колегія суддів звертає увагу, що продовження існування стану порушення прав чи інтересів позивача й після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом задля їх захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 712/4939/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №727/3366/16-а. Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 25 березня 2020 року у справі № 808/1628/18 серед іншого вказала на те, що касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у низці рішень Верховного Суду щодо правовідносин, які склались у цій справі. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 за виключними обставинами. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Так, колегія суддів приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" та від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Окрім цього, Європейський суд з прав людини зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року). Крім того, із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку, що є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та не передбачає примусового виконання. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 711/6019/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 825/506/18 та від 23 липня 2020 року у справі №703/4523/16-а. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки прийняті з дотриманням норм процесуального права. Керуючись статтями 350, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Л.В. Тацій Судді Т.Г. Стрелець С.Г. Стеценко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»