Постанова 4851 № 440/5215/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 р. Справа № 440/5215/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 12.10.2020 по справі № 440/5215/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (надалі за текстом - ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними дій Управління Держпраці у Полтавській області щодо складання акту перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкту) від 18.12.2019 №53.07/161-52 (А); визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Полтавській області від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П). Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 позовну заяву ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису повернуто позивачеві. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що відмовляючи позивачу у визнанні поважними причин пропуску строку звернення до суду за судовим захистом, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази стосовно причинно-наслідкового зв`язку між скасуванням причин проведення перевірки та зверненням до суду про скасування її наслідків, не врахувавши п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правові позиції Європейського суду з прав людини, застосував надмірний формальний підхід, яким обмежив позивача у доступі до судового захисту. Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21 вересня 2020 року ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування припису. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Визначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку на звернення до суду з викладенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та доказів поважності причин його пропуску. 05.10.2020 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Шевченка О.А. про поновлення строку звернення до суду, мотивована тим, що лише 17.07.2020 набрало законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №440/4748/19, яким визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області від 30.09.2019 №53.07/161-39 (П), для виконання вимог якого відповідачем була проведена позапланова перевірка та складено оскаржуваний припис від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П), що і стало підставою для позивача звернутися до суду з цим адміністративним позовом. Крім того, позивач, як на поважність пропуску строку звернення до суду, посилався на те, що на період дії карантину, наказами директора від 17.03.2020 №3-ОД, від 31.03.2020 №4-ОД, від 24.04.2020 №5-ОД, від 03.08.2020 №39 запроваджено дистанційну роботу та змінено умови праці працівників офісу ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство". Зазначений режим робочого часу через встановлені карантинні обмеження також не міг сприяти вчасній та якісній підготовці фахівцями позивача документів і матеріалів для своєчасного звернення до суду з цим позовом. Оцінивши обґрунтованість поданої заяви про поновлення процесуального строку, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскарження в судовому порядку іншого розпорядчого документа (припису від 30.09.2019 №53.07/161-39 (П)) не впливає на порядок обчислення строку звернення ПрАТ "Полтавське ХПП" до суду із цим позовом та не є поважною причиною пропуску відповідного строку звернення до суду . Також суд першої інстанції виснував, що запровадження дистанційної роботи та зміна умов праці працівників офісу ПрАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" під час карантину не свідчить про істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій та об`єктивну неможливість звернення до суду із позовом, тому вказані обставини не можуть бути оцінені судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ "Полтавське ХПП", звернувшись із позовом до суду 21.09.2020, пропустило шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до положень ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до приписів ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Положеннями ч. 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, при визначенні початку цього строку суд повинен з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Як правильно виснував суд першої інстанції, спірні дії щодо складання акта перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкту) від 18.12.2019 №53.07/161-52 (А) вчинені відповідачем 18.12.2019, а оспорюваний припис від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П) винесено Управлінням Держпраці у Полтавській області 23.12.2019. При цьому акт перевірки від 18.12.2019 №53.07/161-52 (А) підписано та примірник акту отримано директором ПрАТ "Полтавське ХПП" 18.12.2019, що не заперечується учасниками справи. Згідно із абзацами 12, 13 частини 7 статті 9 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення. Позивачем не заперечується, що припис від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П) вручено йому відповідно до вимог зазначеного Закону. Отже, ПрАТ "Полтавське ХПП", звернувшись із позовом до суду 21.09.2020, пропустило шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Аргументи позивача у позовній заяві та апеляційній скарзі про те, що саме з 17.07.2020, тобто дня набрання законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі №440/4748/19, яким визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Полтавській області від 30.09.2019 №53.07/161-39 (П), що був правовою підставою для здійснення позапланового заходу 18.12.2019 та складення оскаржуваного припису від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П), виникли підстави для звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки процесуальний закон пов`язує початок обчислення процесуального строку на звернення до суду з моментом, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про факт порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та не пов`язує обчислення такого строку з моментом, коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Відтак колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що оскарження в судовому порядку іншого розпорядчого документа (припису від 30.09.2019 №53.07/161-39 (П)) не впливає на порядок обчислення строку звернення ПрАТ "Полтавське ХПП" до суду із цим позовом та не є поважною причиною пропуску відповідного строку звернення до суду. Колегія суддів наголошує на тому, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між скасуванням причин проведення перевірки та зверненням до суду про скасування її наслідків не може бути єдиною поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів, що підтверджують неможливість з поважних причин звернення до суду із позовом про оскарження припису від 23.12.2019 №53.07/161-52 (П), винесеного Управлінням Держпраці у Полтавській області, у шестимісячний строк з дня отримання вказаного припису. В контексті розгляду цієї справи колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які б заважали позивачу своєчасно звернутися до суду з позовом про оскарження цього припису незалежно від результатів розгляду справі №440/4748/19 про визнання протиправним та скасування попереднього припису Управління Держпраці у Полтавській області від 30.09.2019 №53.07/161-39. Отже, колегія суддів уважає, що у позивача була можливість вчасно звернутись до суду для оскарження рішення відповідача, яка не була ним реалізована належним чином, що в свою чергу не може вважатися поважною причиною недотримання встановлених строків звернення до суду. Щодо посилання заявника апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правових позицій Європейського суду з прав людини та застосування надмірного формального підходу, яким обмежено позивача у доступі до судового захисту, колегія суддів зазначає таке. Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. За практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. За таких обставин, з урахуванням наведеного вище нормативно-правового обґрунтування, обмеження строків, протягом яких особа може звернутися до суду, не можна вважати надмірним формалізмом, адже чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав усі правові підстави для вчасного звернення до суду з відповідним позовом у розумні строки, будь-яких перешкод для реалізації такого права матеріали справи не містять, як і підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, що є правовою підставою для повернення позовної заяви позивачу з огляду на приписи ст. 123 КАС України. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 по справі № 440/5215/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко