Постанова 4824 № 752/13890/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/13890/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2368/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Мостової Г.І., Кирилюк Г.М., за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лаврової Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року у складі судді Шевченко Т.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства автомобільних доріг України № 97-ВДС від 29.05.2020 «Про застосування дисциплінарного стягнення до начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області ОСОБА_1 ». Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі адвокат Лаврова О.М. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що у вказаній справі було розпочато підготовче провадження та призначено судове засідання на 05.10.2020 року, яке відкладено до 25.11.2020 року та з підстав повторної неявки скаржника у підготовче судове засідання постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, тоді, як правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише під час судового розгляду справи по суті, а не на стадії підготовчого провадження, що суперечить вимогам п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Також зазначено, що в оскаржуваній ухвалі суд вказує, що позивач не з`явився двічі підряд у судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, проте 23.11.2020 року позивача було госпіталізовано за місцем проживання у м. Вінниця до клініки ТОВ «Медичний центр «Статус» з діагнозом «гіпертонічна хвороба з ризиком ускладнень» та призначено моніторинг тривалістю по 25.11.2020 року, про що невідкладно було повідомлено суд, заявою про відкладення судового засідання кур`єрською доставкою та на адресу електронної пошти суду. Окрім того вказано, що позивач звернувся до районного суду за захистом своїх порушених трудових прав та оскаржує накладення на нього дисциплінарного стягнення. Проте догану можна оскаржити до комісії з трудових спорів або до районного (міського) суду відповідно до статей 225, 233 КЗпП у три місячний строк із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тож, станом на дату постановления оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, скаржник позбавлений можливості повторного звернення до суду внаслідок спливу три місячного строку. У відзиві на апеляційну скаргу представник Державного агентства автомобільних доріг України просить залишити ухвалу районного суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 190-191). Колегія суддів, вислухавши Коваленко М.М. в інтересах Державного агентства автомобільних доріг України, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач двічі не з`явилися у судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, неявка позивача перешкоджає вирішенню спору, оскільки окремі обставини, вказані як підстави для скасування наказу, підлягають з`ясуванню у судовому засіданні. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи, у липні 2020 року позивач звернувся до суду з указаним позовом. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2020 року призначене підготовче судове засідання на 05 жовтня 2020 року, в яке позивач не з`явився, та відкладено розгляд справи на 25 листопада 2020 року, в яке позивач повторно не з`явився. Відповідно до ст. 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Положеннями ст.189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Убачається, що у підготовче судове засідання на 05.10.2020 року, позивач до суду не з`явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що бере участь у справі через представника, оскільки працевлаштований та проживає у м. Вінниця, проте представник зайнятий у розгляді іншої справи (а.с.77-84). В судове засідання призначене на 25.11.2020 року позивач та його представник також не з`явились, позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з різким погіршенням здоров`я та з підстав того, що його представника було викликано повісткою до Головного слідчого управління Національної поліції України для забезпечення участі у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні (а.с. 163-165). За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 759/15271/17 (№ 61-14373св19). Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення передчасної ухвали, колегія суддів уважає, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до того ж суду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Лаврової Ольги Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до того ж суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: