Постанова 4821 № 692/1112/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/166/21Головуючий по 1 інстанції Справа №692/1112/20 Категорія: на ухвалу Левченко Л. О. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. розглянувши у м. Черкаси у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фая Валерія Григоровича на ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 1 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Левченко Л.О., у Драбівському районному суді Черкаської області 1.12.2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, - в с т а н о в и в : 9.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку. Ухвалою Драбівського районного суду від 12 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків протягом 10 днів з часу отримання ухвали. Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 1 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку - повернуто позивачеві у зв`язку з не усуненням недоліків, вказаних в ухвалі суду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Фая В.Г. оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, а її повернення без судового розгляду перешкоджає позивачеві захистити свої права. Скаржник посилається в скарзі, що неподання зазначених в ухвалі доказів, не може бути підставою для визнання неподаною та повернення позовної заяви, оскільки такі недоліки можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фай В.Г. звертає увагу на те, що в позовній заяві вказується та підтверджено копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку-інтернаті для інвалідів та престарілих, який знаходиться в м. Звенигородка Черкаської області. З того часу будь-які зміни до книг погосподарського обліку Бирлівської сільської ради не вносилися, що підтверджується довідкою Бирлівської сільської ради № 321 від 04.09.2020 року. Також в позовній заяві зазначається, що факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в судовому засіданні можуть підтвердити свідки, яких позивач просив викликати та допитати в судовому засіданні. Скаржником в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що, маючи довідку Бирлівської сільської ради про прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 відпала б необхідність звертатися до суду з відповідними вимогами. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фай В.Г. просить ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 1.12.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив. У відповідності до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно до положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права, та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Постановляючи ухвалу від 1 грудня 2020 року про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки, які були викладені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху та надано строк для усунення недоліків, а тому в зв`язку з невиконанням ухвали суду щодо усунення недоліків, суд прийшов до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам закону, тому повернув позовну заяву позивачу. Апеляційний суд з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає даний висновок помилковим, а повернення позовної заяви передчасним, оскільки судом допущено порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції . Як вбачається з матеріалів справи 09.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку. Ухвалою Драбівського районного суду від 12 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків протягом 10 днів з часу отримання ухвали. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху, виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не дотримано вимог 175 ЦПК України, а саме: не додано довідку сільської ради про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Звенигородка, Звенигородського району Черкаської області; Державний акт серії ЧР № 051311; державний акт серії ЧР № 051311. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не додано відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій. За таких обставин, суд першої інстанції послався, що відсутність вказаних доказів, та не усунення недоліків не дають можливості суду своєчасно, повно та об`єктивно дослідити обставини справи та прийняти відповідне рішення. Тому суд вважав, що за таких обставин позовна заява позивача підлягає поверненню, що про постановив ухвалу від 1 грудня 2020 року. Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим та передчасним, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, виходячи з наступного. Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що встановлено ст. 5 ЦПК України. У відповідності до частин 1, 2 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно з вимогами частини 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з?ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, роз`яснено, що у позивача суд повинен з?ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов?язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Апеляційний суд вважає, виходячи з вище викладеного, що питання, які стосуються викладу обставин справи, з`ясування предмету позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд може вирішити у судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об?єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, № 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, № 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року вказано, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону, та прийшов до помилкового і передчасного висновку про повернення позову з вищевказаних підстав, допустивши порушення норм процесуального права. Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають до задоволення апеляційним судом. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) колегія суддів апеляційного суду вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права. Виходячи із приписів ст. 141 ЦПК України, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог, тобто після закінчення розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фая Валерія Григоровича - задовольнити. Ухвалу Драбівського районного суду Черкаської області від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку - скасувати. Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання в порядку спадкування права власності на земельну ділянку направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко