Постанова 4821 № 705/358/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/918/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/358/20 Категорія: на ухвалу Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Черкаси: Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. учасники справи: позивач (скаржник) - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2020 про повернення позовної заяви позивачу (суддя в суді першої інстанції - Годік Л.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про визнання договору дарування неукладеним, в с т а н о в и в : 28.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати договір дарування від 29.08.2017 неукладеним, ОСОБА_2 зобов`язати провести анулювання нотаріального посвідчення; зупинити дію Договора дарування від 29.08.2017 року щодо частини житлового будинку по АДРЕСА_1 до вирішення спору; судовий збір стягнути з відповідача до державного бюджету. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.01.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, так як вона не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки не містить змісту позовних вимог, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, з позову не зрозуміло, яке право позивача порушено, невизнано чи оспорюється відповідачем, що саме має на увазі позивач ставлячи вказані позовні вимоги, враховуючи, що у позові мова йде про договір дарування стороною по яким він, ОСОБА_1 , не являється. Позивач 14.02.2020 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав реагування в якості усунення недоліків. У послідуючому ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2020 позовну заяву у справі повернуто у зв`язку з тим, що позивачем в поданому реагуванні не усунуто вказані судом недоліки, тому така заява з реагуванням не може розцінюватися як усунення недоліків. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав 03.04.2020 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин і характер спірних правовідносин, що привело до порушення процесуальних норм, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. У відзиві на дану апеляційну ОСОБА_2 просила суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки вважає її законною та належним чином обґрунтованою. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В даному випадку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, яка зазначена в пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно положень частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Повертаючи позовну заяву у справі, суд виходив з того, що її зміст не відповідає вимогам, встановленим процесуальним законодавством, а позивачем в поданому ним реагуванні не усунуто вказані судом недоліки, тому дана заява не може розцінюватися як усунення недоліків, однак з правильністю таких висновків суду першої інстанції апеляційний суд погодитися не може. В поданій позивачем до суду першої інстанції заяві з реагуванням, на виконання приписів ухвали від 30.01.2020 про залишення без руху його позовної заяви, позивач вказав, що судом в даній ухвалі не визначено конкретних недоліків позовної заяви та способи їх усунення, а такий недолік як незрозумілість і сумніви в законності підстав для його звернення до суду схиляють його до зміни предмета позову і розміру позовних вимог. Зазначив, що суд на основі оціночних суджень вийшов за межі предмета спору, що суперечить його інтересам і обмежує доступ до правосуддя. Так, в статті 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Вимоги до позовної заяви викладені в статті 175 ЦПК України. Зокрема, даною нормою передбачено, що позовна заява повинна містити: а саме: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно частини 1 статті 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів. Таким чином, питання, що стосується викладу обставин справи, з`ясування предмета позову (що конкретно вимагає позивач) та підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги), змісту вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав), подання доказів, залучення до розгляду справи сторін та третіх осіб суд міг вирішити в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження. Згідно статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статті 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Суд першої інстанції помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість відкриття провадження за нею, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя. У разі необхідності, суд в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження має можливість вирішити питання, що стосуються викладу обставин справи, з`ясування предмета позову та підставу позову, змісту вимоги. Таким чином суд першої інстанції формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про повернення позову з вищевказаних підстав. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 1 статті 6) колегія суддів вважає, що постановлена Уманським міськрайонним судом Черкаської області ухвала від 26.02.2020 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 258, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - задовольнити. Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2020 про повернення позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Карайкоза Ганна Ігорівна про визнання договору дарування неукладеним - скасувати. Матеріали даної цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, подальшому провадженню не перешкоджає та касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 13.05.2020. Суддя-доповідач Судді