Постанова 4816 № 592/10412/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м.Суми Справа №592/10412/20 Номер провадження 22-ц/816/162/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Костенка В.Г., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21 січня 2017 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 14 липня 2020 року становить 19558 грн 10 коп., з яких: 16656 грн 87 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20 грн 00 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16636 грн 87 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 2901 грн 23 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. нарахована пеня; 0 грн 00 коп. нараховано комісії. Просить стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21 січня 2017 року у розмірі 19558 грн 10 коп. станом на 14 липня 2020 року та судові витрати. Ковпаківський районний суд м. Суми рішеннямвід 09 листопада 2020 року відмовив повністю у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалите нове, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вважає, що підлягають врахуванню висновки Верховного суду, висловлені в постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 666/388/16-ц. На думку позивача, місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Вважає, що суд оскаржуваним рішенням не тільки призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й і наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Суд ігнорує, що важливою ознакою кредитної операції є те, що вона надається за рахунок залучених грошових коштів. Відмовляючи у стягненні відсотків по кредиту місцевий суд допускає грубе порушення основоположних норм банківського кредитування та ставить під загрозу фінансову стабільність банку, який є системною державною фінансовою інституцією, наносить фінансову шкоду тим споживачам банківських послуг, які розміщують свої кошти у банку на банківських депозитах, які надаються іншим споживачам послуг в кредит під певні відсотки. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2017 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розмір процентної ставки вказана заява не містить (а. с. 25). На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані (а. с. 26-83). Відповідно до наданої позивачем довідки ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 21.01.2017 року, термін дії 09/18), № НОМЕР_2 (дата відкриття 18.09.2018 року, термін дії 07/22) (а. с. 24). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 14 липня 2020 року становить 19558 грн 10 коп., з яких: 16656 грн 87 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 20 грн 00 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16636 грн 87 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 2901 грн 23 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн 00 коп. нарахована пеня; 0 грн 00 коп. нараховано комісії (а. с. 12-18). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів того, що відповідач отримав кредит на заявлених позивачем умовах. Позивачем не доведено, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених умовах позивача. Крім того, позивачем не доведено, що між сторонами укладено письмовий договір щодо забезпечення зобов`язання. А оскільки відповідачем в добровільному порядку були повернуті фактично отримані та використані ним кошти, то відсутні підстави для стягнення тіла кредиту. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, встановивши обставини того, що в Анкеті-заяві позичальника від 21 січня 2017 року процентна ставка не зазначена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, оскільки позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, отримуючи кредитні кошти, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Відтак, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 січня 2017 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Стосовно вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів зазначає наступне. При зверненні до суду з даним позовом банк ставив питання про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 16656 грн 87 коп., з яких: 20 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 16636 грн 87 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту. При цьому з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, починаючи з 01 березня 2017 року погашав відсотки за рахунок тіла кредиту на загальну суму 18965 грн 12 коп (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Також з розрахунку вбачається, що відповідачем використано 46156 грн 69 коп. кредитних коштів (3-тя колонка розрахунку), а внесено коштів на погашення заборгованості- 51628 грн 32 коп. (30-та колонка розрахунку). За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтснації, що фактично отримані та використані відповідачем кошти, повернуті в повному обсязі, відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту. Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: О.Ю. Кононенко В.І. Криворотенко