Постанова 4816 № 589/1449/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м.Суми Справа №589/1449/20 Номер провадження 22-ц/816/2256/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року в складі судді Литвинко Т.В., ухваленого в м. Шостка Сумської області, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги мотивовано тим, що 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, а також той факт, що він був проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. На підставі укладеного договору банком відкрито кредитний рахунок на ім`я відповідача із початковим кредитним лімітом, який у подальшому був збільшений до 5500 грн. Унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором станом на 15 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 11593,09 грн, яка складається із: 5574,42 - заборгованість за тілом кредиту; 2657,77 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 2332,66 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 500 грн - штраф (фіксована частина), 528,24 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 11593,09 грн та судові витрати у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 19 жовтня 2018 року в розмірі 5574 грн 42 коп. та 1010 грн 73 коп. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судове рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафами, постановити нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послу та Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що у подальшому зобов`язується самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та правил надання банківських послу та Тарифами банку на сайті банку, укладений сторонами договір не оспорював, отримав кредитну картку та активно користувався кредитними коштами. Заявник наголошує, що надання безпроцентних кредитів заборонено. Стверджує, що долучені до позовної заяви витяги з Умов та правил надання банківських послу та Тарифів банку, викладені у редакції, яка діяла на момент підписання відповідачем заяви. Вважає, що користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 погоджувався з усіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифами банку. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається. Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 грн х 100 = 210200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві друкованим текстом зазначено наступне: «Підписанням анкети-заяви я відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднуюся до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк»», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua., і які разом з Пам`яткою клієнта та Тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримав шляхом самостійного роздрукування. Погоджуюся із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах і з тим, що зміни в Умовах та правилах вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливе, банк повідомляє мене про зміни шляхом використання певних умов і правил каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням моєї згоди і повного безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Із змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язуюсь ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банка privatbank.ua.» (а.с. 15). До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» із зазначенням окремо по кожній процентної ставки, розміру пені та штрафів у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором, який не містить підпису позичальника (а.с. 16). Витяг з Умов та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, поданий позивачем до суду, підпису відповідача також не містить (а.с. 17-63). Відповідно до наданої банком довідки, 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з кредитним лімітом 1700 грн, 05 грудня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 2500 грн, 19 грудня 2018 року - зменшено до 0.00 грн, 27 грудня 2018 року кредитний ліміт збільшено до 5000 грн, 29 грудня 2018 року - до 5500 грн (а.с. 13). На підставі договору відповідачу були надані наступні кредитні картки: 19 жовтня 2018 року - картка № НОМЕР_1 терміном дії по лютий 2022 року, 21 листопада 2018 року - картка № НОМЕР_2 терміном дії по жовтень 2022 року, 27 грудня 2018 року - картка № НОМЕР_3 терміном дії по січень 2022 року, 29 грудня 2018 року - картка № НОМЕР_4 терміном дії по липень 2022 року (а.с. 14). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором від 19 жовтня 2018 року станом на 15 квітня 2020 року становить 11593,09 грн, яка складається із: 5574,42 - заборгованість за тілом кредиту; 2657,77 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 2332,66 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 1028,24 грн - заборгованість по штрафам (500 грн - штраф (фіксована частина), 528,24 грн - штраф (процентна складова). (а.с. 7-9). Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками та штрафами, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, а отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також розмір і порядок нарахування штрафів за прострочення виконання або невиконання зобовязання. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Установивши, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, суд дійшов правильного висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 жовтня 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних і допустимих доказів того, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання банківського кредиту на заявлених банком умовах. З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 19 жовтня 2018 року відсутні будь-які умови щодо отримання кредитної картки певного виду, розміру та порядку нарахування процентів за користування коштами, не визначено розміру і порядку нарахування неустойки (штрафів) за порушення зобов`язання, також відсутні докази узгодження сторонами оплати відсотків згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд», 74,4% для преміальних карток, у разі порушення строку внесення платежу. За відсутності належних допустимих доказів укладання сторонами договору на вказаних умовах, у суду відсутні підстави вважати, що сторони погодили вказаний банком розмір та порядок нарахування процентів та неустойки. В той же час колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач не позбавлений можливості заявити відповідні вимоги про стягнення з відповідача процентів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки Національного банку України. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач додав новий доказ - паспорт споживчого кредитування, який не був поданий до суду першої інстанції та ним не досліджувався. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав до апеляційного суду доказів неможливості подання паспорту споживчого кредитування до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів не приймає цей доказ під час апеляційного перегляду справи, оскільки він наданий апеляційному суду без додержання порядку та строків подання. За встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, виходячи із оскарженої частини рішення суду, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко