Постанова Донецький апеляційний суд № 226/974/20

Єдиний унікальний номер 226/974/20 Номер провадження 22-ц/804/129/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя доповідач Мірути О.А., суддів: Азевича В.Б., Тимченко О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 226/974/20 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2020 року (суддя Рибкін О.А.), ухваленого в приміщенні Димитровського міського суду Донецької області (повне судове рішення складено 01.09.2020 року), - В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У квітні 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу. В обґрунтування вимог вказав, що 07 квітня 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 7-04 від 07.04.2017 року, а саме відповідач придбала у нього металопластикові білі вікна у кількості три штуки. Згідно пункту 2 вищевказаного договору ціна договору склала 11200 грн. з передплатою 5000 грн., сума залишку складала 6200 грн., з розстрочкою платежу на 3 місяці по 2066 грн., але не пізніше 30 числа кожного місяця, датою останнього платежу є 30.06.2017 року. 26 квітня 2017 року між сторонами підписано акт прийому товару, у якому зазначалося, що відповідач до кількості та якості наданих послуг претензій не має. Відповідач сплатила передплату у розмірі 5000 грн. та 31.05.2017 року сплатила 2070 грн. Сума заборгованості за договором складає 4130 грн. 21.02.2018 року він направив відповідачу повідомлення про невиконання зобов`язань щодо сплати суми боргу за договором, проте відповідач своїх зобов`язань до теперішнього часу не виконала. Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару або її частини, покупець зобов`язується сплатити пеню у розмірі 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не менше 30 грн. на добу. Таким чином, сума пені складає: 4130 грн. х 3% х 365 днів = 45223,50 грн. Також ним витрачено 1500 грн. витрат на правничу допомогу. Просить стягнути з відповідача: суму заборгованості за договором у розмірі 4130 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 45223,50 грн.; витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2020 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу № 7-04 від 07.04.2017 року в сумі 4130 грн. та пеню за невиконання зобов`язання в сумі 4130 грн., а всього 8260 (вісім тисяч двісті шістдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 140 (сто сорок) грн. 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 251 (двісті п`ятдесят одна) грн. 05 коп. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивач ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення пені за невиконання зобов`язання в сумі 4130 грн. та в частині стягнення судового збору у розмірі 140 грн. 72 коп., витрат на правничу допомогу у розмірі 250 грн., та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі: стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 45 223, 50 грн., судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат на правничу допомогу у сумі 1500 грн. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що механізм зменшення розміру штрафних санкцій чи визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством не передбачено. Таким чином, на його думку, суд на власний розсуд вигадав формулу та зменшив розмір пені, навіть не опираючись на поширену з даного питання судову практику, де зменшення розміру штрафних санкцій здійснюється не більше ніж на 50 відсотків. Більш того, відповідачка не надала відзив на позовну заяву, в якому би просила зменшити розмір пені. Крім того, вважає, що суд неправомірно зменшив витрати на правничу допомогу з 15000 грн. до 251 грн.05 коп., порушуючи норми діючого законодавства. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару № 7-04 від 07.04.2017 року, згідно якого продавець - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність покупця - ОСОБА_2 металопластикові вікна у кількості три одиниці на суму 11200 грн., а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти та оплатити їх. За умовами договору передплата за товар становить 5000 грн. з подальшими щомісячними платежами у розмірі 2066 грн. не пізніше 30 числа кожного місяця з датою останнього внеску платежу 30.07.2017 року (а.с. 12). Згідно акту прийому продукції по кількості та якості від 26.04.2017 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 отримала майно за договором № 7-04-17 від 07.04.2017 року, згодна з якістю отриманого товару, претензій не має (а.с.13). Повідомленням від 21.02.2018 позивач повідомляв відповідачку про невиконання обов`язків за договором купівлі-продажу товару № 7-04 від 07.04.2017 року та необхідність оплатити залишку боргу протягом 24 годин після отримання листа-повідомлення (а.с.14, 15). Згідно договору про надання правничих послуг від 06.04.2020, акту наданих послуг № 1 за договором від 06.04.2020, чеку від 06.04.2020, позивачем сплачено адвокату Чумак І.М. за надання правничих послуг по даній справі 1500 грн. (а.с.17, 18, 19). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону судове рішення у повній мірі відповідає. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, виходив з того, що розмір неустойки, розрахований за умовами договору, укладеного між сторонами, перевищує більш ніж в десять разів розмір боргу відповідачки за договором, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України неустойка має бути зменшена до розміру заборгованості за договором, тобто до 4130 грн. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість за договором купівлі-продажу № 7-04 від 07.04.2017 року у сумі 4130 грн. та пеня в розмірі 4130 грн., що разом становить 8260 грн. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам, наявним у матеріалах справі доказам та зробленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто ця сума є неустойкою. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Частина 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14). Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару № 7-04 від 07.04.2017 року, згідно якого продавець - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов`язався передати у власність покупця - ОСОБА_2 металопластикові вікна у кількості три одиниці на суму 11200 грн., а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти та оплатити їх. За умовами договору передплата за товар становить 5000 грн. з подальшими щомісячними платежами у розмірі 2066 грн. не пізніше 30 числа кожного місяця з датою останнього внеску платежу 30.07.2017 року (а.с. 12). Згідно акту прийому продукції по кількості та якості від 26.04.2017 року, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 отримала майно за договором № 7-04-17 від 07.04.2017 року, згодна з якістю отриманого товару, претензій не має (а.с.13). Повідомленням від 21.02.2018 року позивач повідомляв відповідачку про невиконання обов`язків за договором купівлі-продажу товару № 7-04 від 07.04.2017 року та необхідність оплатити залишку боргу протягом 24 годин після отримання листа-повідомлення (а.с.14, 15). Відповідачем було сплачено передплату у розмірі 5000 грн. та 31 травня 2017 року 2070 грн. та сума заборгованості складає 4130 грн. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Так, відповідно до правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Нарахування і стягнення вказаних сум є способом захисту майнового права й інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від відповідача, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити позивачу. Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч.3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення штрафних санкцій, судом взятий до уваги майновий стан сторін і надана оцінка співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховані інтереси обох сторін. Судом враховано те, що розмір неустойки розрахований за умовами договору укладеного між сторонами перевищує розмір боргу відповідачки за договором. Тому суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.08.2018 у справі №903/827/17, від 13.06.2018 у справі №904/9781/17, від 10.05.2018 у справі № 921/43/17-г/5, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, № 920/1013/18 від 23.09.2019). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Усі вищевказані обставини дають підстави для висновку про відсутність збитків внаслідок прострочення оплати товару відповідачем та неспівмірність вимог про стягнення пені в порівнянні з вартістю переданого та неоплаченого товару за договором, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення заявленої суми пені за несвоєчасне виконання зобов`язання до розміру заборгованості за договором, тобто до 4130 грн. Такий висновок повністю узгоджується з позиціями, які містяться у постанові Верховний Суд України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19). На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанцій вірно визначився із характером спірних правовідносин, правильно застосував норму права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі 4130 грн., оскільки таке зменшення, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін. Також апеляційний суд вважає не обґрунтованим довод апеляційної скарги про не згоду з рішенням суду першої інстанції про часткове стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 251 грн. 05 коп. з наступних підстав. На підтвердження понесення вказаних витрат надав копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 06.04.2020 року; акт наданих послуг № 1, товарний чек від 06.04.2020 року на суму 1500 грн. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов заявлено на загальну суму 49 353, 50 грн., з яких задоволенню підлягають вимоги в розмірі 8260 грн., апеляційний суд вважає, що стягнення судом першої інстанції 251,05 грн. (із розрахунку: 8260грн. х 1500,00грн. : 49353,50грн. = 251,05 грн.) витрат на професійну правничу допомогу повністю відповідає вимогам ч. 1 статті 141 ЦПК України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України ухвалив рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та випливають із встановлених обставин, та визначив правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, внаслідок чого дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводами скарг, які належним чином не доведені, висновки суду не спростовані. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам та доказам у справі. Апеляційний суд не знаходить підстав для їх переоцінки. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2020 року. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати апелянтів, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції не підлягають компенсації. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача фізичної особи підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: