Постанова 4804 № 226/1395/20

Єдиний унікальний номер 226/1395/20 Номер провадження 22-ц/804/45/21 Єдиний унікальний номер 226/1395/20 Головуючий у 1 інстанції Редько Ж.Є. Номер провадження 22-ц/804/45/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Космачевської Т.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 226/1395/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 01 липня 2020 року, ухваленого у складі судді Редько Ж.Є., - ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі - ДП «Мирноградвугілля») про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 09.04.2013 по 25.10.2019 він працював на ДП «Мирноградвугілля» гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті та був звільнений за власним бажанням за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я з виплатою одноразової допомоги як пенсіонеру. Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (далі ЦЛЕК) від 24.03.2020 Інститутом медицини праці ім.Ю.І.Кундієва НАМН України йому було вперше встановлено професійне захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5 S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович та Пономарьової; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ (першого-другого) ступеня. 09.04.2020 комісією було складено акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. 19.05.2020 обласною профпатологічною МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності по профзахворюванню та 65% втрати працездатності безстроково, в тому числі 30% внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 25% внаслідок хронічного бронхіту, 10% внаслідок приглухуватості, та було рекомендовано медикаментозне і санаторно-курортне лікування, диспансерне спостереження невролога, пульмонолога, ЛОР. Внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в фізичних і душевних стражданнях через неможливість продовження професійної роботи, необхідність вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливість вести активний спосіб життя, що впливає на звичний життєвий уклад, призводить до психологічного дискомфорту і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Його переслідує тягнучий біль в поперековому відділ хребта, особливо на погоду, йому боляче сидіти, ходити, нахилятися, виконувати звичайні рухи, він швидко втомлюється від незначних навантажень, з`явилась загальна слабкість, головокружіння, дратівливість. Все це приводить до фізичних та моральних страждань та дискомфорту, відчуття пригніченості. Важливим фактором, що додає додаткових психічних страждань, є незворотність змін в пошкоджених органах, які завжди будуть створювати йому больові відчуття та незручності. Внаслідок викликаних профзахворюванням погіршень здоров`я він вимушений значний час витрачати на відвідування медичних закладів, проходження обстежень, лікування, що також завдає незручності, обмеження спілкування з родиною та близькими, та призводить до порушення нормальних життєвих зв`язків. Оскільки підприємство не забезпечило йому безпечних та нешкідливих умов праці, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування заподіяної йому внаслідок професійного захворювання шкоди 90000 грн. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 01 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої хронічним професійним захворюванням 28000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 263 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в резолютивній частині, збільшивши на розсуд суду розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, в межах заявлених ним позовних вимог з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи. В мотивування скарги заявник зазначав, що посилання суду першої інстанції на те, що професійне захворювання в нього (позивача) виникло внаслідок роботи в шкідливих умовах не тільки на підприємстві відповідача, а і на інших підприємствах, не може впливати на розмір моральної шкоди, оскільки професійне захворювання він отримав саме на ДП «Мирноградвугілля», що встановлено Актом по формі П-4 від 09.04.20р. Крім того вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, отриманої ним у зв`язку із професійним захворюванням в сумі 28000 грн. не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, а також глибині та тривалості його моральних страждань, з огляду на стан його здоров`я, важкість захворювання та його ускладнень, неможливість повного відновлення здоров`я, ступінь втрати працездатності та встановлену інвалідність. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Державне підприємство «Мирноградвугілля» просить рішення Димитровського міського суду Донецької області від 01 липня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначають, що професійне захворювання встановлено по факту роботи 20 років 15 днів в шкідливих умовах, з яких 06 років 06 місяців тільки на підприємстві відповідача. Вважають, що при визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд справедливо та обґрунтовано прийняв до уваги заперечення представника відповідача щодо часткового періоду роботи на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці, оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, в який позивач у нього працював. Тому сума у 28000 грн. відповідає принципам розумності та справедливості. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення суду відповідає. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 , 1972 року народження, з 09.04.2013 по 25.10.2019 перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», працюючи гірничим робітником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем в шахті. 25.10.2019 він був звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, після звільнення з підприємства відповідача відомості про роботу відсутні, що підтверджується записами з трудової книжки позивача (а.с.9-13). З 12.03.2017 по 20.03.2017, з 14.09.2017 по 22.09.2017, з 12.02.2018 по 21.02.2018, з 06.03.2018 по 19.03.2018, з 17.04.2018 по 26.04.2018, з 02.01.2019 по 14.01.2019, з 04.06.2019 по 13.06.2019, з 27.08.2019 по 05.09.2019, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» з діагнозами: хронічний бронхіт у фазі загострення, хронічна сенсоневральна приглухуватість, хронічна вертеброгенна п/кр радикулопатія в стадії загострення, рецедивуючий перебіг, що підтверджується виписками з амбулаторної карти позивача, виписками із медичних карт стаціонарного хворого № 1846-197, 5648-699, в яких зафіксовані скарги позивача біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією в S ногу, посилюючі при найменших рухах, періодичні судомні стягування у S нозі, утруднення при ходьбі, скарги на сухий кашель, задишку при помірному фізичному навантаження, болі в грудній клітині, зниження слуху, шум у вухах, у зв`язку з чим позивачу були встановлені протипоказання до роботи в умовах дії пилу, шуму, токсичних та подразнюючих речовин, фізичних навантажень, переохолоджень, у вимушеній робочій позі, та рекомендовано нагляд у терапевта, невролога, ЛОР, профпатолога санаторно-курортне лікування, огляд у клініці професійних захворювань (а.с.28-35). За направленням профпатолога ОСОБА_1 у зв`язку з вказаними хворобами пройшов стаціонарне лікування у клініці професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з 16.03.2020 по 26.03.2020 (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 312) (а.с.28-29). Згідно з медичним висновком центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 24.03.2020 № 11/294 у ОСОБА_1 виявлені: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович та Пономарьової; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ступеня. Захворювання професійні, встановлені вперше. Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились дані клінічного обстеження, динаміка захворювань, інформація про умови праці, згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу), параметри яких перевищували допустимі величини, дії пилу, шуму, концентрації яких перевищували ГДК та ГДР, стаж в шкідливих умовах праці - 25 років. Позивачу протипоказана робота в умовах впливу пилу, шуму, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, переохолоджень, у вимушеній робочий позі (а.с.27). За результатами розслідування причин виникнення хронічних професійних захворювань, що вперше встановлені у позивача ОСОБА_1 , а саме: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович та Пономарьової; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., 09.04.2020 на підприємстві відповідача складено акт за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області. У п.18 даного акту зазначено, що причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах тривалого впливу на організм шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, рівні та концентрації яких перевищували допустимі параметри фізичних навантажень, вимушеної робочої пози, нахилів корпусу вище допустимих параметрів, виробничого шуму та пилу, концентрація яких перевищувала ГДК та ГДР (а.с.14-18). Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 19.05.2020 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 19.05.2020 позивачу у зв`язку з професійним захворюванням вперше встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності: 30% внаслідок хронічної попереково-крижової радикулопатії, 25% внаслідок хронічного бронхіту, 10% внаслідок приглухуватості, та третя група інвалідності безстроково, з рекомендаціями санаторно-курортного та медикаментозного лікування, спостереження у невролога, пульмонолога, ЛОР (а.с.19, 20). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з встановленням йому стійкої втрати працездатності внаслідок отриманого ним професійного захворювання, а висновок МСЕК від 19.05.2020 підтверджує наявність факту спричинення шкоди його здоров`ю, яка привела до фізичних і моральних страждань позивача, та наявність прямого причинного зв`язку між ушкодженням здоров`я та порушенням небезпечних норм при виконанні робіт. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яке проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами. У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Висновком МСЕК позивачу встановлено ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим факт заподіяння моральних страждань є доведеним. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 зазначив, що йому спричинена моральна шкода, він став інвалідом, відчуває певні труднощі, оскільки обмежений у фізичному навантаженні, позбавлений можливості нормально вести побут, наявність профзахворювання порушує нормальну життєдіяльність позивача і потребує від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя. Вказані позивачем обставини відповідачем не спростовані. При визначенні розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я внаслідок професійних захворювань, неможливість відновлення здоров`я, вимоги розумності та справедливості. З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 піддавався впливу комплексу шкідливих виробничих факторів, працюючи понад 20 років в шкідливих умовах на вугільних підприємствах, з яких у Державному підприємстві «Мирноградвугілля» 6 років та 6 місяців. При задоволенні позовних вимог розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції визначено з урахуванням: характеру, обсягу та тривалості страждань позивача; часу роботи позивача на підприємстві відповідача та загальної тривалості праці останнього у шкідливих умовах; стану здоров`я на час звернення за захистом своїх прав; безстрокового характеру стійкої втрати професійної працездатності; змін у життєвих стосунках ОСОБА_1 , який у віці 47 років втратив 65% своєї працездатності у зв`язку з професійним захворюванням; також те, що отримані ним профзахворювання заважають йому вести повноцінний спосіб життя, вимагають від нього додаткових зусиль для його організації, потребу у продовженні лікування, а також з урахуванням інших обставин встановлених при розгляді справи, які мають істотне значення. Доводи апеляційної скарги про помилковість посилання суду першої інстанції в рішенні про отримання ним професійного захворювання внаслідок роботи в шкідливих умовах не тільки на підприємстві відповідача, а і на інших підприємствах, що стало підставою для зменшення моральної шкоди, оскільки Актом по формі П-4 від 09.04.20р. встановлено, що професійне захворювання він отримав саме на ДП «Мирноградвугілля», не впливають на правильність рішення суду першої інстанції і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.04.20р., затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 10.04.20р., а саме з п.п.17, 20 акту, вбачається, що хронічне професійне захворювання позивача виникло в тому числі через тривалий час його роботи (20 років 15 днів) в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу у якості гірника очисного забою на різних підприємствах вугільної промисловості у тому числі на протязі 6 років 06 місяців на ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» (а.с.14-17). А також копією трудової книжки позивача, з якої вбачається, що він має загальний трудовий стаж починаючи з листопада 1989 року, з яких працював на підприємствах вугільної промисловості за основними професіями, що передбачають наявність шкідливих факторів на робочому місці, починаючи з жовтня 1991 року до моменту звільнення - жовтня 2019 року (а.с.9-13). Тобто з акту розслідування по формі П-4, на який посилається позивач в апеляційній скарзі, вбачається, що при його розслідуванні комісія, вивчивши всі обставини отримання ним (позивачем) професійного захворювання, врахувала його попередні тривалі періоди роботи на підприємствах вугільної промисловості саме в умовах впливу шкідливих факторів. Позивачем в апеляційній скарзі не наведено і не підтверджено порушень норм процесуального права судом першої інстанції, через які останній не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права, повідомити обставини якими він обґрунтовував свої вимоги та надати відповідні докази; чи які б призвели до ухвалення незаконного рішення. Доводи апеляційної скарги за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів щодо розміру моральної шкоди стягнутого судом першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення, висновки суду в частині задоволених позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 01 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року. Судді: