Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/3197/20

Справа № 128/3197/20 Провадження № 33/801/89/2021 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю. Доповідач: Оніщук В. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., з участю секретаря судового засідання Очеретної М.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. У постанові суду зазначено, що водій ОСОБА_1 14.11.2020 о 10 год. 15 хв. в с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області по вул. 1-го Травня керував мопедом марки «Honda Dio», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини, нечітка мова, тремтіння рук, почервоніння очей, у встановленому законом порядку від медичного огляду відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необгрунтованість постанови суду першої інстанції, винесеної за неповного дослідження обставин справи, просив постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2020 року про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити. В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 під час його зупинки працівниками поліції в стані алкогольного сп`яніння не перебував, а в протоколі про адміністративне правопорушення вказав, що випив пляшку пива, за наполяганням працівника поліції та у зв`язку з тим, що він є особою юридично неосвіченою. Також у апеляційній скарзі вказано, що місцевим судом не було встановлено достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Суд першої інстанції, ухвалюючи постанову, порушив принципи судочинства, оскільки судом не вжито передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування усіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Так, судом не витребувано відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та не допитано свідків, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, при тому що ОСОБА_1 відповідні клопотання заявлялися. Крім того, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості скористатися правовою допомогою, однак судом у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, чим порушено право особи на захист. У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, вину у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП не визнав та пояснив, що він був зупинений працівниками поліції через відсутність захисного шолому, однак в стані сп`яніння не перебував. Також зазначив, що працівники поліції пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, йому не пропонували, і від проходження такого огляду він не відмовлявся, тому просив скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він був свідком складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому разом з ним іншого свідка, що зазначений у протоколі, під час його складання не було. Також ОСОБА_2 зазначив, що пройти огляд на стан сп`яніння ні на місці зупинки транспортного засобу, ні у медичному закладі, працівники поліції ОСОБА_1 не пропонували, при цьому останній не визнавав факту перебування у стані сп`яніння. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, який просить задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та закрити провадження у справі, пояснення свідка, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків. Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №449531 від 14.11.2020, водій ОСОБА_1 14.11.2020 о 10 год. 15 хв. в с. Сокиринці, Вінницького району Вінницької області по вул. 1-го Травня керував мопедом марки «Honda Dio», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини, нечітка мова, тремтіння рук, почервоніння очей, у встановленому законом порядку від медичного огляду відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За змістом частин другої та шостої статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським в присутності двох свідків. Проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог пунктів 4,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103, передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, якими не можуть бути особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Також пунктом 7 розділу IX "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічні вимоги містить і пункт 6 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України за №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція). Всупереч вищенаведеним нормам, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №449531 від 14.11.2020 не зазначено дії ОСОБА_1 щодо ухилення від огляду. При цьому, з матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки зафіксовано працівником поліції за участі свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , письмові пояснення яких містяться у матеріалах справи. Однак, вказані пояснення свідків судом до уваги не приймаються, оскільки вони за своїм змістом суперечать поясненням свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що друкований текст пояснень він підписав за пропозицією працівника поліції, не розуміючи їх зміст, і що в його присутності пройти огляд на стан сп`яніння ні на місці зупинки транспортного засобу, ні у медичному закладі, працівники поліції ОСОБА_1 не пропонували, а також під час складання протоколу був присутній лише він, а іншого свідка не було. При цьому як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_1 , що інший свідок знаходився на відстані від місця зупинки і протокол підписав значно пізніше після його складання. Отже, відмова водія транспортного засобу ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння не підтверджується двома свідками, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення. Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту". Відеозапису вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП матеріали справи не містять та на запит суду органом, що складав протокол, такі матеріали надіслано не було. Будь які інші докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, відсутні. Таким чином, належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан сп`яніння, матеріали справи не містять. Крім того, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення працівником поліції складено на підставі пункту 2.5 ПДР України, тобто за відмову особи від проходження огляду на стан сп`яніння, в той час як у графі протоколу «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначено, що він вживав алкогольний напій пиво, що може бути іншим складом правопорушення, передбаченим пунктом 2.9а ПДР України, який ОСОБА_1 не інкриміновано. Під час розгляду вказаного протоколу суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені недоліки протоколу і доданих до нього матеріалів. В силу частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно вимог статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд дійшов висновку, щодо недоведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Висновок суду першої інстанції, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів. За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин, є законні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Керуючись ст.ст. 245, 247, 280, 289, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду: В. В. Оніщук