Постанова 4801 № 127/20235/14-ц

Справа № 127/20235/14-ц Провадження № 22-ц/801/23/2021 Категорія: 27 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саблук С. А. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 рокуСправа № 127/20235/14-цм. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г., Суддів: Рибчинського В.П., Оніщука В.В. за участю секретаря Очеретної М.Ю. учасники справи : позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»; відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року, ухвалене судом під головуванням судді Саблука С.А., у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,- В с т а н о в и в : У вересні 2014 року ВАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Зазначило, що 31 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний»( правонаступником якого є ВАТ «Банк Універсал») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15/04/1270-К-07, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 13,45 % річних та кінцевим терміном його повернення - 31 жовтня 2027 року та зобов`язався повертати його в порядку і строки, передбачені договором .Того ж дня, ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 уклали договір поруки б/н, згідно якого ОСОБА_2 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вищевказаним кредитним договором в повному обсязі. Банк свої зобов`язання з надання кредиту виконав, а ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09.09.2014 року у банку виникли підстави для дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 951,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року (1 долар США - 12.9261 грн.) становить 309 593 ,80 грн., з яких: прострочена заборгованість по сумі кредиту - 11 047,27 доларів США, що за офіційним курсом - 142 798,12 грн.; несплачені відсотки - 9 742,82 доларів США, що за офіційним курсом - 125 936,67 грн.; пеня - 3160,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ - 40 859, 01 грн. Просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ВАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 951,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року еквівалентно. 309 593,80 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою Вінницького міського суду від 16.09.2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду про стягнення з неї і з ОСОБА_1 заборгованості скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначила, що позивач при зверненні до суду не зазначив ,а суд при постановленні рішення не врахував те, що вона є також майновим поручителем за даним кредитним договором і на розгляді в суді вже перебувала справа №2-4047 між тими ж сторонами ,з того ж предмету і підстав спору, по якій судом 30.09.2009 року вже приймалось рішення про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 349 953,17 грн. за даним кредитним договором .Вказане рішення набрало законної сили і на його виконання 07.12.2009 року було відкрито виконавче провадження №16265442, в ході якого , судовим рішенням від 09.10.2010 року у справі №2-1239/2010 за банком було визнано право іпотеки також і на належний іпотекодавцю ОСОБА_2 з 2008 року будинок, право власності на який разом із земельною ділянкою за згодою іпотекодержателя -стягувача від 14.07.2011 року перейшло до банку. Посилаючись на те, що постановою від 18.08.2011 року виконавче провадження з виконання рішення від 30.09.2009 року про стягнення достроково заборгованості за цим кредитним договором закінчено в зв`язку із залишенням іпотечного майна вартістю 692350 грн стягувачу, а оскаржуваним рішенням здійснено повторне стягнення коштів за цим же кредитним договором в сумі 348 003,17 грн, просила вказане рішення скасувати ,а у задоволенні позову до неї та ОСОБА_1 - відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними. Вказало, що хоча ОСОБА_2 оскаржує рішення суду повністю, проте суд не може переглядати його стосовно ОСОБА_1 ,оскільки останній , ознайомившись із ним , правом його перегляду чи оскарження не скористався і ОСОБА_2 оскаржувати рішення щодо нього не уповноважував. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважав доводи апеляційної скарги обгрунтованими . У відповіді на відзив, ОСОБА_2 твердження Банку про відсутність повноважень на оскарження рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_1 заперечила, вказала, що нею оскаржується солідарне зобов`язання і предмет такого зобов`язання є неподільним. Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Заслухавши доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково. Щодо вимог заявника скарги скасувати рішення суду в частині вимог до ОСОБА_1 ,який рішення суду не оскаржив ,то колегія вважає, що така вимоги задоволенню не підлягають ,виходячи з наступного. Частиною 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч.1,2,4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.364 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а згідно ч. 4 цієї статті , суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2015 року ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами даної справи, отримав копію заочного рішення суду від 09.12.2014 року, проте з заявою про перегляд заочного рішення не звертався, в апеляційному порядку рішення суду не оскаржував, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням ним процесуальних дій. Колегія суддів, враховуючи диспозитивность прав сторін у процесі та повноваження суду апеляційної інстанції ,вважає, що апеляційний суд може вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги лише щодо особи, яка оскаржила рішення суду і не може вийти за такі межі що стосуються особи , яка рішення суду не оскаржила , в зв`язку з чим ці вимоги апелянта задоволенню не підлягають і оскаржуване рішення щодо відповідача ОСОБА_1 не переглядається. Суд першої інстанції ,стягуючи солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у доларах США , виходив з того, що позивач довів невиконання відповідачами станом на 09.09.2014 року своїх зобов`язань за укладеними договорами, внаслідок чого у банку виникло право вимоги дострокового погашення всієї заборгованості за кредитним договором ,що на цю дату становила розмір неповернутого кредиту - 11 047 ,27 доларів США , що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року (1 долар США - 12.9261 грн.) еквівалентно 142 798,12 грн.; несплачених відсотків - 9 742,82 доларів США, що еквівалентно 125 936,67 грн.; пені - 3160,97 доларів США, що еквівалентно 40 859, 01 грн., а всього 23 951,06 доларів США, що еквівалентно 309 593 ,80 грн. Однак, з таким висновком суду погодитись не можна і доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу з наступних підстав. З врахуванням того, що у оскаржуваному рішенні йшлось про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15/04/1270-К-07 від 31.10.2007 року , станом на 09.09.2014 року ,а у рішенні Ленінського районного суду від 30.09.2009 року - про заборгованість за цим договором станом на 09.09.2014 року , а позивач суду не повідомляв і не надавав докази обставин наявності будь-яких попередніх рішень щодо відповідачів , у суду були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження чи закриття провадження у справі з підстав наявності судового рішення з цього ж предмету позову і цих же підстав. Тому ці доводи скарги не заслуговують на увагу. Разом із тим, інші доводи скарги про безпідставність позову до відповідачів з причини того, що правом дострокового стягнення з відповідачів всієї існуючої на той час заборгованості за кредитним договором № 15/04/1270-К-07 від 31.10.2017 року, позивач вже скористався, є обгрунтованими .Вони підтверджуються ,крім матеріалів справи, доказами, наданими до апеляційної скарги відповідачкою ОСОБА_2 ,яка не брала участі в судовому засіданні при постановленні оскаржуваного заочного рішення і дані щодо повідомлення якої про розгляд справи в матеріалах справи відсутні. Так ,як вбачається з матеріалів справи , 31.10.2007 року ОСОБА_1 уклав з ВАТ «Універсал Банк» кредитний договір № 15/04/1270-К-07, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати кредит в сумі 50000 доларів США строком до 31.10.2027 року ,а ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати відсотки за користування ним та погашати його згідно графіку погашення заборгованості по кредиту який є невід`ємною частиною кредитного договору. Із заяви на видачу готівки від 01.11.2007 року вбачається ,що ОСОБА_1 отримав кредит у гривнях - 252500 грн., що складало на той час еквівалент суми кредиту у 50 000 доларів (а.с.16) ОСОБА_2 поручилась за виконання позичальником умов кредитного договору перед банком , уклавши 31.10.2007 року з договір поруки ,а 01.11.2007 року - договір іпотеки на належну їй земельну ділянку, площею 0,1063 га по АДРЕСА_1 . Відповідно до підпункту 6.1.4. пункту 6.1. кредитного договору, позичальник зобов`язався при настанні випадків передбачених пунктами 10.3.-10.4. Кредитного договору, достроково погасити заборгованість по кредиту та процентах в повному розмірі, а також сплатити всі суми пені і штрафів. Невиконання позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом, є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно та/або інші види забезпечення) всієї заборгованості за Кредитним договором. Згідно підпункту 7.1.3. пункту 7.1. Кредитного договору, банк має право при настанні випадків передбачених підпунктами 10.3.1.-10.3.4. пункту 10.3. та пунктом 10.4. Кредитного договору, достроково стягнути заборгованість в повному розмірі за рахунок заставного майна в або інших видів забезпечення, що передані в якості забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору. Згідно п.10.3 кредитного договору банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій ,що передбачені цим договором ,а також відшкодування збитків, завданих банку невиконанням або неналежним виконанням позичальником умов цього договору ,а позичальник зобов`язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту ,що залишилась, оплатити проценти і штрафи ,а також відшкодувати збитки ,завдані банк у випадках, передбачених п.п.10.3.1 - 10.3.5 Договору . Відповідно до ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. З матеріалів оглянутої в судовому засіданні цивільної справи № 2-4047/09 Ленінського районного суду м. Вінниці, вбачається, що у червні 2009 року ВАТ «Універсал Банк» вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором № 15/04/1270-К-07 від 31.10.2007 року, посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов цього договору станом на 26.11.2008 року у банку виникло право на дострокове стягнення усієї заборгованості за ним ,що на цю дату складала : 325333,10 грн.- заборгованість за кредитом ( що в еквіваленті за офіційним курсом Нацбанку України на той час складало 49 221,30 доларів США); 22205, 81 грн. - за несплаченими відсотками за користування коштами ( що на той час складало в еквіваленті 3 359,63 долари США) ,а також 464, 26 грн. пені.(70,24 доларів США),а всього 348 003,17 грн.( що складало на той час відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалент 52 651,16 доларів США - 1 долар США = 6,6096 грн.) Рішенням Ленінського районного суду від 30.09.2009 року, що набрало законної сили, позов було задоволено в повному об`ємі і з відповідачів - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було солідарно стягнуто 348 003,17 грн.,250 грн. ІТЗ і 1700 грн. судового збору, тобто банк реалізував своє право на дострокове стягнення усієї існуючої на 26.11.2008 року заборгованості за кредитом в сумі 348 003,17 грн, що на той час в еквіваленті складало 52 651,16 доларів США і відносини по її стягненню перейшли на стадію виконання судового рішення. Тобто, за отриманий ОСОБА_1 кредит в 50 000 доларів США, вказаним рішенням суду з нього та з поручителя - ОСОБА_2 на користь банку, який дійшов висновку ,що час вимагати дострокового повернення кредиту і всіх належних за договором сум настав ,вже було стягнуто всі належні з боржників суми в гривнях ,що було еквівалентно 52 651,16 доларів США. З наданих ОСОБА_2 доказів вбачається, що на виконання вказаного рішення Ленінський районний суд м. Вінниці видав виконавчий лист, який банк пред`явив до виконання і постановою від 07.12.2009 року було відкрито виконавче провадження №16265442, в процесі здійснення якого, рішенням Вінницького районного суду від 09.12.2010 року за ВАТ «Універсал Банк» було визнано також право іпотеки на побудований ОСОБА_2 на іпотечній земельній ділянці житловий будинок , площею 334,8 кв. м., по АДРЕСА_1 , проведено оцінку вказаного майна, згідно якої житловий будинок оцінений в 692 350 грн., а земельна ділянка - в 63575 грн. Постановою державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ від 15.07.2011 року, на підставі заяви банку, вказане майно , загальною оцінкою 692 350 грн. , передані стягувачу в рахунок погашення боргу. Постановою від 18.08.2011 року виконавче провадження з виконання рішення від 30.09.2009 року про дострокове стягнення заборгованості за цим кредитним договором закінчено в зв`язку із залишенням іпотечного майна вартістю 692 350 грн. стягувачу. Таким чином, згідно з вимогами кредитного договору за наявності простроченого виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ВАТ «Універсал Банк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги позивача. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Незважаючи на це, банк замовчуючи вказані обставини , знову пред`явив позов з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за цим договором, повторно включивши у розрахунок станом на 09.09.2014 року вже стягнуту основну суму кредиту - 11 047,27 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року еквівалентно 142 798,12 грн.; несплачені відсотки - 9 742,82 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року еквівалентно 125 936,67 грн. та пеню - 3160,97 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 09.09.2014 року становила - 40 859, 01 грн. При цьому знову посилається на те, що станом тепер уже на 09.09.2014 року у нього виникло право вимагати дострокового стягнення заборгованості за кредитом і не зазначає, що таке право ним уже реалізовано і існуюча заборгованість за кредитним договором достроково і повністю стягнута рішенням суду від 30.09.2009 року , яке виконано шляхом передані стягувачу в рахунок погашення боргу майна, оціненого в 692 350 грн. і виконавче провадження закінчено. Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, який достроково стягуючи всю заборгованість за кредитом ,змінив строк виконання договору на такий, що настав, що засвідчено судовим рішенням. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. До таких висновків щодо застосування вказаних норм права у спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року справа № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).,що відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК , підлягають врахуванню судом . Так як позивач своє право на дострокове стягнення всієї існуючої заборгованості вже реалізував ,а наявність судового рішення про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені поза строком кредитного договору, а може являтись лише підставою для застосування відповідальності за ч.2 ст.625 ЦК України, вимог за якою позивач не заявляв , доводи скарги ОСОБА_2 є обгрунтованими ,а рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з останньої не відповідають вимогам закону . Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та спірні правовідносини, що мають значення для вирішення спору і неправильно застосував норми права , рішення суду в оскаржуваній частині в силу ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 . В іншій частині рішення не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось. В силу ст.141 ЦПК України підлягають стягненню понесені судові витрати у справі. Керуючись ст.ст. 259, 26, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2014 року в частині солідарного стягнення коштів та судових витрат з ОСОБА_2 - скасувати. В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, - відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_2 4644 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: С. Г. Копаничук Судді: В. П. Рибчинський В. В. Оніщук