Постанова 4824 № 754/12728/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ справа № 754/12728/18 провадження № 22-ц/824/1244/2021 01 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М., суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року в складі судді Клочко І. В., встановив: 18.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до припинення ним навчання в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи від дня подачі позову до суду. Посилалась на ті підстави, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 26 листопада 1999 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного життя вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, належної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. На даний час їх син ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми навчання Національного транспортного університету, термін навчання з 01.09.2018 по 30.06.2022. У зв`язку з навчанням він не має можливості забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги. Інших видів доходу не має. Зазначила, що батько ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, має мінливі доходи, займається акторською діяльністю, приймає участь у телевізійних зйомках, володіє нерухомістю. Більшість доходу останній отримує в натурі. На відпочинок виїжджає за кордон. Виходячи зі значних доходів відповідача та його можливості надавати сину допомогу в розмірі 3 000 грн щомісячно, просила позов задовольнити. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не було з`ясовано справжній фінансовий та майновий стан відповідача станом на час розгляду справи. Зазначила, що відповідач має у своїй власності нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 . Відповідач є дієздатною, здоровою особою, протипоказань щодо неможливості працювати не має. Наявність у відповідача грошових зобов`язань перед третіми особами не звільняє його від обов`язку утримання власних дітей, а посилання відповідача на їх існування є штучним намаганням уникнути свого обов`язку. Вважає висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність потреби в майновій допомозі саме у зв`язку з навчанням сина (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) протирічить обставинам справи та загальновідомим обставинам, що будь-яка людина потребує харчування, користується транспортом для проїзду на навчання та додому, потребує одягу та взуття. Позивачем доведено, що за своїм матеріальним становищем вона самостійно не має можливості утримувати двох дітей. При ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не було враховано, що син сторін навчається на денній формі навчання, стипендії не отримує, самостійного доходу немає, у зв`язку з навчанням позбавлений можливості працевлаштування. Також не було враховано, що відповідач має на праві власності нерухоме майно. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність потреби в майновій допомозі у зв`язку з навчанням сина (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України). Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) , виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 листопада 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу у сторін народилися діти - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. На час розгляду справи діти проживають разом з позивачем. Згідно довідки Національного транспортного університету від 17.09.2018 №215 ОСОБА_3 є студентом першого курсу, факультету транспортних та інформаційних технологій. Навчається по спеціальності транспортні технології денної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2018 по 30.06.2022 (а.с. 69 т.1). Відповідно до довідки Національного транспортного університету від 18.11.2020 №968 ОСОБА_3 є студентом третього курсу, факультету транспортних та інформаційних технологій. Навчається по спеціальності транспортні технології денної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2018 по 30.06.2022. Студент стипендію не отримує (а.с.210 т.1). З урахуванням денної форму навчання, ОСОБА_3 об`єктивно не має можливості працювати, а тому потребує матеріальної допомоги на своє утримання. Доказів протилежного суду надано не було. Враховуючи викладені обставини, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту потреби ОСОБА_3 у матеріальній допомозі від батька не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального закону. Клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування у ОСОБА_1 оригіналу довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків їх сином ОСОБА_2 за період з 2018 р. по 2020 р. включно колегія суддів відхиляє з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним клопотанням ОСОБА_2 до суду першої інстанції не звертався. Доказів того, що останній з об`єктивних причин був позбавлений можливості заявити вказане клопотання та подати вказані докази суду першої інстанції суду надано не було. Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до положень п. п. 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. З огляду на встановлену апеляційним судом невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення. При ухваленні нового рішення апеляційний суд виходить з того, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 , потребує матеріальної допомоги з боку батька у зв`язку з продовженням навчання. При визначенні розміру аліментів суд враховує ту обставину, що відповідач є непрацездатною особою, фізичною особою-підприємцем. Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22.04.2019, ОСОБА_2 мав дохід від підприємницької діяльності: у 1 кварталі 2018 р.- 300 грн; у 3 кварталі 2018 р. - 1341,62 грн; у 4 кварталі 2018 року - 10 157,92 грн (а.с.132-133 т.1). Відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 28.09.2010, ОСОБА_2 мав дохід від підприємницької діяльності: у 1 кварталі 2020 р.- 6 832,31 (а.с.228 т.1). 16.03.2020 головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Головного управління ДПС у м. Києві 32 171,41 грн боргу (а.с.243 т.1). З 16 жовтня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрований як безробітний в Дніпровській районній філії Київського міського центру зайнятості, його дохід за період з 16.10.2020 по 30.11.2020 становить 1 516,13 грн (а.с.224 т.1) Як вбачається з наданого відповідачем договору позики від 10.12.2018, позика за вказаним договором в сумі 151 500 грн була надана ОСОБА_2 22.01.2008 для погашення кредитної заборгованості, пов`язаної з придбанням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Остання підлягала поверненню в строк до 01.01.2020 (а.с.142 т.1). Доказів того, що вказане зобов`язання на час розгляду справи в суді першої інстанції залишилось невиконаним матеріали справи не містять. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 01 червня 2019 року набув у власність двокімнатну квартиру загальною площею 45,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 01 червня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О. О. Набуття у власність вказаного нерухомого майна є достатнім доказом на підтвердження тієї обставини, що відповідач за своїм майновим становищем має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання свого сина, який продовжує навчання. Відповідно до довідок КНП "Київська міська дитяча клінічна лікарня №2", в якому ОСОБА_1 працює на посаді економіста, середня заробітна плата позивача у 2018 році становила 9 072,32 грн на місяць, у 2019 - 11 699,29 грн, у 2020 - 11 431,84 грн (а.с. 193-195 т.1). Судом встановлено, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року (справа №754/4125/18) ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. З урахуванням зібраних по справі доказів в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - визначення щомісячного розміру аліментів у розмірі 1 500 грн з усіх видів заробітку (доходу) відповідача. Як зазначено вище, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (частини перша, друга статті 199 СК України). Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом 18.09.2018, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, і до 30.06.2022 (дати закінчення навчання),з урахуванням того, що повнолітній син має право щодо одержання від батька аліментів, а батько має спроможність надавати таку допомогу у зазначеному розмірі. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За правилами частини 13 статті 141 ЦПК України при ухваленні нового рішення про часткове задоволення позову з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги за мінімальною ставкою у загальному розмірі 1 762 грн (704,80 + 1057,20). Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року скасувати. Постановити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти у розмірі 1 500 грн щомісячно на повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період навчання, починаючи стягнення з 18 вересня 2018 року до 30 червня 2022 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 762 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк