Постанова 4824 № 753/4913/20

Постанова Іменем України 26 січня 2021 року м. Київ провадження № 22-ц/824/1977/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д., за участю секретаряРатушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва про відмову у задоволенні скарги на дії та бездіяльність державного виконавця від 30 листопада 2020 року в складі судді Лужецької О.Р. у справі №753/4913/20 Дарницького районного суду м. Києва за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Медведєвої Олени Олегівни, стягувач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КУТ", В С Т А Н О В И В: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дарницький РВ ДВС у м. Києві, Відділ) Медведєвої О.О. щодо незакінчення виконавчого провадження №46234623 та зобов`язати закінчити дане виконавче провадження. Вказував, що неправомірність бездіяльності полягає в тому, що заступник начальника Відділу Медведєва О.О. , незважаючи на фактичне виконання боржником рішення суду, протягом майже п`яти років не бажає закінчувати виконавче провадження. Така бездіяльність порушує його права. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції невірно визначив предмет спору. Зокрема, суд дійшов висновку, що дії заступника начальника Відділу щодо повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання є правомірними, тоді як предметом скарги є бездіяльність заступника начальника Дарницького РВ ДВС у м. Києві щодо не закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду. Суд безпідставно послався на положення п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та не взяв до уваги, що згідно даної норми виконавчий документ повертається без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, тоді як виконавчий документ був пред'явлений до виконання в січні 2015 року, а повернутий в березні 2020 року. При цьому, виконавчий документ повернуто не постановою, а повідомленням (супровідним листом). Вважав, що таким чином суд порушив і положення ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки згідно даної норми повернення виконавчого документу здійснюється на підставі постанови. Крім того, як на підставу скасування ухвали суду посилався на те, що суд безпідставно приймав документи від неповноважного представника Дарницького РВ ДВС у м. Києві, а саме на підставі довіреностей, які не містять зразку підпису довіреної особи. Також додав, що в матеріалах справи відсутні його письмові заперечення з додатками проти клопотання представника Відділу про долучення доказів. За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30.11.2020 та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі. Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСББ "КУТ" подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. У відзиві зазначив, що наведені ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги є безпідставними, заявник зловживає своїми правами. Дарницький РВ ДВС у м. Києві також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилався на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а ухвала суду є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для скасування ухвали суду. Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Представник ОСББ "КУТ" - Коршун Т.О. та представник Дарницького РВ ДВС у м. Києві - Пономар О.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення скарги. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2015 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у м. Києві Шевченко М.Р. відкрито виконавче провадження №46234623 з примусового виконання виконавчого листа №2-6460/12 від 12.12.2014, виданого Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСББ "КУТ" в сумі 10 312,48 грн. 13 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Не погодившись з постановами державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій серед іншого, як на підставу скасування даних постанов, посилався на те, що провадження відкрите державним виконавцем на підставі виконавчого документу, який не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», так як у виконавчому документі невірно було зазначено дату народження боржника, адреса боржника та стягувача, проте державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження самовільно усунуті вказані помилки. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у справі №753/4731/15-ц задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2015 і постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13.02.2015 у ВП №46234623. Дані постанови скасовано судом. 10 червня 2015 року начальником Відділу винесено постанову про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.02.2015 і постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2015, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2015 у справі №753/4731/15-ц. 11 червня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46234623. 17 липня 2015 року державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про розшук майна боржника. 19 серпня 2015 року головним державним виконавцем Сидоренко Р.Г. винесено повторно постанову про розшук майна боржника. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2015 за скаргою ОСОБА_1 визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р. з виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2015 по виконавчому провадженню ВП №46234623 від 29.01.2015 року; зобов`язано зняти арешт з майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою від 13.02.2015, що скасований ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2015. 12 листопада 2015 року державним виконавцем Маріупою Т.В. винесено постанову про зміну зберігання майна, так як актом опису й арешту майна №396/11 від 11.11.2015, здійснено опис транспортного засобу, а саме автомобіля Chevrolet Еріса, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано ОСОБА_3 . Згідно квитанції №ПН4954 від 17.11.2015 ОСОБА_1 здійснено погашення боргу за ЖКП по виконавчому провадженню №46234623 в сумі 10 312,48 грн (а.с. 5). 24 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Шевченко М.Р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій. Також, 24.11.2015 державним виконавцем Шевченко М.Р., у зв`язку з надходженням від стягувача заяви про виконання рішення суду, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві Шевченко М.Р., а саме про визнання дій неправомірними та скасування постанови від 24.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 березня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу Шевченка М.Р., щодо винесення постанови від 24.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу №2-6460/12, виданому 12.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн. Зобов`язаноскасувати постанову від 24.11.2015 про закінчення виконавчого провадження ВП №46234623 по виконавчому листу №2-6460/12, виданому 12.12.2014 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10312,48 грн. На виконання ухвали суду від 01.03.2016 начальником Відділу Бондар В.А. 2016 13 травня 2016 року винесено постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2015. 13 травня 2016 року начальником Відділу Бондар В.А. винесено постанову про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.11.2015, постанови про стягнення виконавчого збору від 24.11.2015, постанови про розшук майна боржника від 19.08.2015, постанови про розшук майна боржника від 17.07.2015, постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2015, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17.04.2015 у справі №753/4731/15-ц про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2015 та постанови про арешт майна і оголошення заборони на його відчуження від 13.02.2015 у ВП №46234623. 03 червня 2016 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Дарницького РВ ДВС у м. Києві від 03.06.2016 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження ВП №46234623 вже після відкриття виконавчого провадження та після фактичного виконання рішення суду. Такі дії, на думку ОСОБА_1 , державного виконавця є незаконними та направленими на ймовірне порушення його прав, а саме щодо невиконання обов`язку зняття арешту з належного йому майна. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця Тущенка П.Л. щодо винесення постанови від 03.06.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623. Визнано недійсною та зобов`язано головного державного виконавця Тущенка П.Л. скасувати постанову від 03.06.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження №46234623. 20 березня 2017 року головним державним виконавцем Тущенко П.Л. винесено постанову скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.06.2016. 26 березня 2020 року повідомленням заступника начальника Відділу Медведєвою О.О. повернуто виконавчий лист №2-6460/12 від 12.12.2014 стягувачу без прийняття до виконання. З наведеного слідує, що дійсно виконавче провадження здійснювалося протягом тривалого часу. Разом з тим, вищезазначена хронологія подій вказує на те, що тривале провадження відбулося не у зв'язку з бездіяльністю заступника начальника Відділу Медведєвою О.О., а у зв`язку з реалізацією ОСОБА_1 права на оскарження рішень та дій державних виконавців Дарницького РВ ДВС у м. Києві. Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2015 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм процесуального права. А саме, не зважаючи на те, що у виконавчому листі, виданому судом, невірно було зазначено дату народження боржника, державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження самостійно усунув допущену судом помилку, та зазначив дату народження ОСОБА_1 . Разом з тим, таке порушення державним виконавцем норм процесуального права не призвело до порушень прав ОСОБА_1 , оскільки рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, стосувалося саме ОСОБА_1 , який є скаржником у справі, що переглядається, і саме він і був боржником у виконавчому провадженні. На виконання ухвали суду державним виконавцем було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження. Після того, як державним виконавцем повторно було вирішено питання про відкриття виконавчого провадження, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2016 року скасовано ухвалу суду першої інстанції про визнання неправомірною постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 січня 2015 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасування ухвали суду першої інстанції призвело до того, що у виконавчому провадженні існувало дві постанови про відкриття виконавчого провадження і це надало ОСОБА_1 право на оскарження інших рішень державного виконавця. Незважаючи на те, що в подальшому державним виконавцем виносилися постанови про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 також і такі рішення державного виконавця оскаржувалися до суду. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Дарницького РВ ДВС у м. Києві - Пономар О.В. та представникОСББ "КУТ" - Коршун Т.О. пояснили суду, що затримка виконавчого провадження відбулася у зв`язку з діями ОСОБА_1 , який оскаржував кожну постанову державного виконавця. Також, пояснили, що ОСОБА_1 , окрім того, що оскаржував кожне рішення державного виконавця, неодноразово звертався до суду із позовними заявами до держави Україна про стягнення моральної шкоди. Крім того, представник Відділу Пономар О.В. пояснила, що на час повернення виконавчого листа виконавчого провадження вже не існувало, тому право ОСОБА_1 , як боржника не було порушено, відповідно і не підлягає захисту. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що заступник начальника Відділу Медведєва О.О. навмисно не бажає закінчувати виконавче провадження протягом тривалого часу. Оскільки судом встановлено, що виконавче провадження внаслідок дій ОСОБА_1 протягом тривалого часу не було закінчено, посилання останнього в апеляційній скарзі на те, що він звертався до Відділу із заявою про закінчення виконавчого провадження, не вказують на бездіяльність заступника начальника Відділу Медведєвої О.О., та відповідно такі доводи не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні скарги. При цьому, посилання в мотивувальній частині ухвали суду на те, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.03.2020 винесено заступником начальника Медведєвою О.О. правомірно, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги, не призвели до неправильного вирішення питання по суті у даній справі. А тому доводи апеляційної скарги, що суд неправильно визначив предмет спору не є безумовною підставою для скасування правильного по суті судового рішення. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стосуються безпосередньо дій заступника начальника Відділу Медведєвої О.О. у видачі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки даний документ і дії заступника начальника з приводу постановлення такого документу не є предметом розгляду. Доводи апеляційної скарги, що судом прийнято документи від неповноважного представника Дарницького РВ ДВС у м. Києві спростовуються матеріалами справи (а.с. 31, 62, 98, 110). Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні письмові заперечення ОСОБА_1 на клопотання Відділу про долучення доказів не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення скарги. Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 01 лютого 2021 року. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді В.А. Кравець Л.Д. Махлай