Постанова Київський апеляційний суд № 363/1035/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 січня 2021 року місто Київ справа № 363/1035/19 апеляційне провадження № 22-ц/824/436/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Головачова Я.В., суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 20 вересня 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , який постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" згідно полісу № АК 7148028. Вартість фактично понесених витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля марки ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 55 520 грн. 78 коп. 24 жовтня 2018 року та 28 листопада 2018 року ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на користь ОСОБА_2 перераховано страхове відшкодування в сумі 16 008 грн. 09 коп. (сума зменшена на коефіцієнт фізичного зносу запчастин та передбачену полісом франшизу в розмірі 2 000 грн.). Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та розміром виплаченого страхового відшкодування, що складає 39 512 грн. 69 коп. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 39 512 грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у перегляді заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2019 року. Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що він не повідомлявся судом про розгляд справи, оскільки ухвала про відкриття провадження направлялась на адресу представника позивача, а повістку про виклик в судове засідання на 22 листопада 2019 року він не отримував, що підтверджується матеріалами справи; згідно квитанцій № ПН 886, № ПН 903 від 14 листопада 2018 року послуги з відновлення автомобіля сплатила невідома особа ОСОБА_3 , а тому позивач не зазнав витрат щодо ремонту автомобіля; вартість ремонтних робіт автомобіля ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є завищеною, так, наприклад, вартість пошкодженої надбудови пікапу зазначена в накладній в розмірі 21 495 грн., натомість її ринкова вартість не перевищує 10 000 грн., що підтверджується копіями відповідних оголошень з продажу запчастин, розміщених в мережі інтернет; станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ "НАСК "ОРАНТА" і згідно полісу № АК 7148028 ліміт відповідальності страховика становить 100 000 грн. (мінус франшиза в розмірі 2 000 грн.), що повністю покриває майнову шкоду позивача, а тому у страхувальника не виник обов`язок щодо відшкодування завданої шкоди. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник ПАТ "НАСК "ОРАНТА" в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи страхова компанія повідомлена належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка представника ПАТ "НАСК "ОРАНТА" не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом установлено, що 20 вересня 2018 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2018 року винним у порушенні правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення визнаний ОСОБА_1 . На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА". У зв`язку із цим 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" із заявою про страхове відшкодування. На підставі страхового акту № ОЦВ-18-32-12367/1 від 23 жовтня 2018 року ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 6 949 грн. 09 коп. Згідно акту виконаних робіт № ЗАД-000760 від 31 жовтня 2018 року, складеного ФОП ОСОБА_6 , видаткової накладної № РН-0003401 від 31 жовтня 2018 року, складеної Автосервісною філією "Універсал-Авто" ПрАТ "Українська автомобільна корпорація" вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 55 520 грн. 78 коп. 14 листопада 2018 року вказані кошти були перераховані на відповідні рахунки ФОП ОСОБА_6 та Автосервісної філії "Універсал-Авто" ПрАТ "Українська автомобільна корпорація", що підтверджується копіями квитанцій № ПН 886, № ПН 903 (а.с. 12). Відповідно до звіту № МК0042_18_ НАСК "ОРАНТА"_09-02-12 від 25 листопада 2018 року, складеного Українським центром після аварійного захисту "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС АВТО" на замовлення ПАТ "НАСК "ОРАНТА", із визначення вартості майнового збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту становила 22 595 грн. 83 коп., а з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості - 18 008 грн. 09 коп. На підставі вказаного звіту ПАТ "НАСК "ОРАНТА" складено страховий акт № ОЦВ-18-32-12367/2 від 27 листопада 2018 року та здійснено виплату (донарахування) страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 9 059 грн. Загальна сума сплаченого ПАТ "НАСК "ОРАНТА" страхового відшкодування склала 16 008 грн. 09 коп. (18 008 грн. 09 коп. - франшиза в розмірі 2 000 грн.). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому з відповідача підлягає стягненню різниця між розміром завданої ним шкоди та розміром виплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна. Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Також згідно пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує суму франшизи. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків. Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ. Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт "е"). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7 частини 1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 22, абзацу 3 пункту 3 частини 1 статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Під час застосування вищенаведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо їх застосування, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц, (провадження № 61-20780св18) згідно якого відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілій особі, повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України "Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395). Так, згідно із звітом № МК0042_18_ НАСК "ОРАНТА"_09-02-12 від 25 листопада 2018 року, складеного Українським центром після аварійного захисту "ЕКСПЕРТ-СЕРВІС АВТО" на замовлення ПАТ "НАСК "ОРАНТА", із визначення вартості майнового збитку, завданого власнику транспортного засобу ЗАЗ Ланос, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту становить 22 595 грн. 83 коп., а з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості - 18 008 грн. 09 коп. Інших належних доказів оцінки вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , матеріали справи не містять. У випадку, якщо потерпіла особа не згодна з оцінкою страховика щодо завданого йому матеріального збитку, вона вправі доводити у встановлений законом спосіб інший її розмір і звертатися з відповідним позовом безпосередньо до такого страховика. З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА", майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала таку шкоду у розмірі різниці між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням, зменшеним на суму франшизи, що у даному випадку складає 6 587 грн. 74 коп. (22 595 грн. 83 коп. - 16 008 грн. 09 коп.). Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Також колегія суддів погоджуються з доводами апеляційної скарги про те, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу без належного повідомлення відповідача. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, про що він зазначає в апеляційній скарзі. Зазначена обставина підтверджується відсутністю в матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 судових повісток про розгляд справи. При цьому ухвала суду від 7 червня 2019 року про відкриття провадження у справі та повістка про виклик в судове засідання, призначене на 29 вересня 2019 року, взагалі не направлялась відповідачу, оскільки адресою отримувача була зазначена адреса представника позивача ОСОБА_7 . Оскільки у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, а рішення суду постановлена за його відсутності, на що посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, то ця обставина є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та не впливають на встановлені судом обставини, з огляду на що відхиляються колегією суддів. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення про задоволення позову через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 . Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За правилами частини 10 наведеної статті, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, при поданні позовної заяви, ОСОБА_2 сплатив 768 грн. 40 коп. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково (на 16,67%), то судовий збір з відповідача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 128 грн. 09 коп. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп. Також відповідачем було сплачено 384 грн. 20 коп. за подання заяви про перегляд заочного рішення. Ураховуючи ту обставину, що позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 128 грн. 09 коп. сплаченого судового збору (16,67% від 768 грн. 40 коп.), а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 280 грн. 62 коп. судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги ( 83,33% від 1 280 грн. 62 коп. (384 грн. 20 коп. + 1 152 грн. 60 коп.). Суд вважає за можливе провести взаємозалік та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судового збору в розмірі 1 152 грн. 53 коп. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 6 587 грн. 74 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовити Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1 152 грн. 53 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 29 січня 2021 року. Головуючий Судді: