Постанова 4856 № 240/6705/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/6705/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 20 січня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Смілянця Е. С. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В., представника позивача: Сачка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області, оформлену наказом від 21.04.2020 № 6-4321/14-20-СГ; зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га на території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач долучив графічний матеріал, який не відповідає положенням Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Крім того, апелянт посилається на те, що у зв`язку з неможливістю встановлення місця розташування земельної ділянки клопотання позивача не було розглянуто відповідачем, тому підстави для зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати відповідний дозвіл відсутні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, у якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області. Разом із заявою позивач подав копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та викопіювання з індексно-кадастрової карти території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.04.2020 №6-4321/14-20-СГ гр. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Романівського району, за межами населених пунктів Врублівської сільської ради, орієнтовною площею земельної ділянки 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03). Підставами відмови визначено те, що з графічних матеріалів, доданих до заяви, неможливо визначити відповідність місце розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів та містобудівної документації, оскільки відсутня інформація щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту, безпосередньо у графічній частині не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до адміністративно - територіальної одиниці, на території якої позивач має намір отримати земельну ділянку у власність. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до поданої заяви позивач долучив належні графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що є підставою для вирішення питання про надання відповідного дозволу, тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Частинами 1, 3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Відповідно до п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 07.02.2019 в справі № 814/702/17. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до оскаржуваного наказу від 21.04.2020 №6-4321/14-20-СГ (а.с.11) позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки графічних матеріалів, доданих до заяви, неможливо визначити відповідність місце розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів та містобудівної документації, оскільки відсутня інформація щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту, безпосередньо у графічній частині не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до адміністративно - територіальної одиниці, на території якої позивач має намір отримати земельну ділянку у власність. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що подані позивачем графічні матеріали не відповідають формі додатку 7 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051) та не містять всю необхідну інформацію, зокрема, щодо облікового запису об`єкта державного земельного кадастру, кадастрового номера земельної ділянки, номеру кадастрової зони, найменування адмінітсративно-територіальної одиниці. Водночас, ч. 6 ст. 118 ЗК України вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки. Ч.1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. З матеріалів справи встановлено, що разом із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 долучив викопіювання з індексно-кадастрової карти території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області, на якій позначено межі населеного пункту та запроектованої земельної ділянки площею 2,0 га (а.с.10). Крім того, у вказаному викопіюванні вказано кадастровий номер 1821481500:08:000:. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані ОСОБА_1 графічні матеріали (викопіювання), роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, що дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що зазначений у графічних матеріалах кадастровий номер земельної ділянки містить 15 цифр замість 19, у зв`язку з чим неможливо встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. П.30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051) передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, - де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; - НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; - НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі. Згідно з п.34 Порядку №1051 система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, - де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; - НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000 :

00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою. Таким чином, у поданих ОСОБА_1 графічних матеріалах вказано кадастровий номер із зазначенням кадастрової зони та кадастрового кварталу. Згідно з ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Водночас, позначена в поданих позивачем графічних матеріалах земельна ділянка в межах кадастрового кварталу 1821481500:08:000 не сформована, тому відсутність чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу не свідчить про неможливість встановити місце розташування вказаної земельної ділянки. Відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти України масив земель в межах кадастрового кварталу 1821481500:08:000 знаходиться на території Дзержинського району Житомирської області (з 09 липня 2003 року - Романівський район Житомиської області); КОАТУУ: 1821481500; зона: 08; квартал:

000. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що з поданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити місце розташування земельної ділянки не знайшли свого підтвердження. При цьому відповідач не надав доказів невідповідності вказаної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Водночас, під час розгляду заяви ОСОБА_1 звернувся від 18.03.2020 відповідач діяв не на підставі чинного законодавства та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Врублівської сільської ради Романівського району Житомирської області. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обрав спосіб захисту, який забезпечує ефективний захист порушеного права позивача, та обґрунтовано зобов`язав відповідача надати ОСОБА_1 відповідний дозвіл. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Капустинський М.М.