Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 696/1174/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 696/1174/20 Суддя (судді) першої інстанції: Білопольська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просив: скасувати постанову від 27 червня 2019 року № 273-ДК/0150По/08/01/-19 про накладення адміністративного стягнення. Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2020 року позов залишено без руху. У подальшому, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачеві. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та передати справу до суду першої інстанції на продовження розгляду зі стажії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що останнім днем оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності є 08.07.2019. Разом з тим, звертає увагу на те, що у період з 02.07.2019 по 12.07.2019 він тяжко хворів та знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом - цукровий діабет тип 2 ВІЗ з важким перебігом. У подальшому, він з 05.10.2019 по 15.10.2019 також проходив лікування, та внаслідок цієї хвороби йому було призначено інвалідність II групи. Вказане свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2020 року даний позов залишено без руху, та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно подати клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови від 27.06.2019. 30 листопада 2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови від 27.06.2019, обґрунтовану тим, що у період з 02.07.2019 по 12.07.2019 він тяжко хворів та знаходився на стаціонарному лікуванні в одному із закладів охорони здоров`я у місті Черкасах, та у подальшому з 05.10.2019 по 15.10.2019 він також хворів з аналогічним діагнозом - цукровий діабет. При цьому, заявник зазначив, що він через свого представника звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, та такий позов було передано до Кам`янського районного суду Черкаської області за підсудністю. Втім, як вказує позивач, тривалий час даний позов не міг бути розглянутий, так як у судді Кам`янського районного суду Черкаської області закінчились повноваження та він був єдиним суддею у такому суді. У той же час, залишення без розгляду такого позову не позбавляє його повторно звернутись з відповідним позовом до суду. Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заява позивача про поновлення пропущеного строку не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду, тому на підставі частини другої статті 123 КАС України слід повернути таку позовну заяву. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України). Згідно з п. 5 частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). У силу вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, колегія суддів враховує положення частини другої статті 286 КАС України згідно яких позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено десятиденний строк звернення до суду для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, недотримання, якого є підставою для залишення такого позову без розгляду. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби. Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи вбачається, що вперше з позовом про оскарження постанову від 27 червня 2019 року № 273-ДК/0150По/08/01/-19 про накладення адміністративного стягнення позивач звернувся 23 серпня 2019 року. Втім, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі №580/2757/19 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - передано на розгляд до Кам`янського районного суду Черкаської області. Лише 28 січня 2020 року ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та відкрито провадження у справі. У подальшому, ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 17 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Кам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Забой Валерій Григорович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без розгляду. Як наслідок, позивач звернувся повторно у листопаді 2020 року з даним позовом до суду. На підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено про його хворобу та неможливість реалізувати право на звернення до суду з огляду на стаціонарне лікування. Крім того, позивач вказав, що тривалий час даний позов не міг бути розглянутий, оскільки у судді Кам`янського районного суду Черкаської області закінчились повноваження на здійснення правосуддя, та розгляд цієї справи відкладався у зв`язку з веденням на території карантинних заходів. Так, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При цьому, згідно частини другої ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 27.06.2019 № 273-ДК/0150По/08/01/-19, яку отримано позивачем 27.06.2019. Відтак, строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження такої постанови сплив 08.07.2019, про що не заперечує позивач. У той же час, згідно довідки ТОВ «Медичний центр «Славутич» від 07.08.2020 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 02.07.2019 по 12.07.2019, та згідно витягу з медичної карти №09014 КНП «Черкаська обласна лікарня» Черкаської обласної ради, останній знаходився також на стаціонарному лікуванні з 05 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, що позбавило позивача можливості звернутись вчасно з позовом до суду. Втім, висновок суду першої інстанції про те, що перебування на позивача в інші періоди часу на амбулаторному лікуванні не перешкоджало йому своєчасно звернутися до суду або за правовою допомогою у період з 13 липня 2019 року по 04 жовтня 2019 року, колегія суддів вважає передчасним, оскільки як зазначив Верховний Суд у постанові від 21 липня 2020 року у справі №699/761/19 амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома. У даному випадку, судом першої інстанції не було надано жодної оцінки того факту, що позивач у відповідний період часу не міг вчиняти активних дій в силу особливості перебігу захворювання хвороби (цукровий діабет, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, діабетична ангіопатія сітківки обох очей, гіпертонічна хвороба), що унеможливлювало в повній мірі реалізацію свого права на доступ до правосуддя в частині судового оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та виконання процесуального обов`язку щодо дотримання процесуальних строків подачі адміністративного позову. Внаслідок відповідного захворювання позивача, останньому 15.11.2019 було безтерміново встановлено II групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №468967. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що тривалий розгляд вперше поданого позову був зумовлений відсутністю повноважень у судді Кам`янського районного суду Черкаської області, та відкладення розгляду даного позову у зв`язку із введенням карантинних заходів по запобіганню поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 на території України. Тобто, позивач був позбавлений права у період з серпня 2019 року по червень 2020 року вжити достатніх дій щодо звернення до суду у встановлений законом строк з повторним адміністративним позовом. З огляду на вказане, висновок про повернення даної позовної заяви є передчасним та таким, що винесений з порушенням норм процесуального права. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Кам`янського районного суду Черкаської області для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Кам`янського районного суду Черкаської області від 03 грудня 2020 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - направити до Кам`янського районного суду Черкаської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук