Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4667/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4667/20 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській областіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття за її заявою від 31 серпня 2020 року розпорядження по розрахунку (перерахунку) її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи`та зобов`язати відповідача усунути порушення її права на розмір основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке підтверджено постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12р. на момент виникнення спірних правовідносин, прийнявши для цього відповідне розпорядження. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12р. зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату позивачу основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з 13.01.2011, з урахуванням фактично виплачених сум. При цьому, у подальшому пенсійні виплати було зменшено без згоди та заяви про це позивача. Позивач зазначає, що будь-які зміни, що їх свого часу було внесено до Закону №796-ХІІ, не можуть усувати відповідальність держави за подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (стаття 16 Конституції України) та звернула увагу, що своєю бездіяльністю відповідач порушив права та законні інтереси позивача щодо належних розмірів пенсійного забезпечення, які передбачено чинним законодавством України на момент ухвалення судового рішення на користь позивача, що підтверджено постановою постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12р. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 рокуу задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідач здійснює нарахування та виплату пенсії позивача на підставі постанови КМУ №1210 від 23.11.2011«Про затвердження порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим її розмір є значно меншим, ніж встановлений постановою суду від 06 січня 2012 по справі №2-а-20/12 року. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.11.2019, позивач має правовий статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є особою з інвалідністю 2 групи. Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12, встановлено, що відповідно до довідки Черкаської обласної спеціалізованої МСЕК являється інвалідом ІІІ групи в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з впливом аварії на ЧАЕС з 06.08.2010 року, безтерміново. Вказаною постановою зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату позивачу основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з 13.01.2011, з урахуванням фактично виплачених сум. Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року по справі №2-а-5646/12, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі провести перерахунок та виплату позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю щомісячної доплати до пенсії відповідно до статті 39, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.04.2011 із розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та з урахуванням сум проведених виплат. 31.08.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила прийняти розпорядження по розрахунку її пенсії у відповідності до розмірів, встановлених Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12 та Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2012 року по справі №2-а-5646/12. 11.09.2020 відповідач листом №5214-5561/К-02/8-2300/20 повідомив позивача, що з 01.01.2012 розміри основної та додаткової пенсії та доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказано, що з 1 січня 2015 року Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ тексти статей, 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 викладено в нових редакціях, згідно з якими умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо перерахунку її основної та додаткової пенсії по інвалідності відповідно до норм статей 49,50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі заяви позивача від 31 серпня 2020 року, протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно, оскільки нарахування та виплата основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, здійснюється у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). Держава взяла на себе відповідальність за шкоду, завдану громадянам, та зобов`язалася відшкодувати її за пошкодження здоров`я або втрату працездатності громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що визначено в статті 13 Закону №796-ХІІ. Відповідно до вимог частини 3 статті 67 Закону України № 796-ХІІ (яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 50, 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Таким чином, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і такий перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Для здійснення такого перерахунку не вимагається подання будь-яких заяв про його здійснення. При цьому, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. 14 червня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Відтак, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інший, ніж передбачений статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності постанова № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону № 796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону № 2857-VI та постанови №

745. З аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України. У відповідності до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Враховуючи викладене, виплачуючи позивачу пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно. Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 816/4614/15, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 25 жовтня 2018 року у справі № 629/4376/16, від 22 листопада 2018 у справі №640/19008/16, від 11 грудня 2018 року у справі № 709/1605/17. Щодо посилань апелянта на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звужують права громадян та суперечать Конституції України, суд касаційної інстанції зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому є чинними та обов`язковими для виконання. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 грудня 2018 року по справі № 709/1605/17. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статей 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини «Валентина Ніканорівна Великода проти України» від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна. Цим же рішенням Європейський суд з прав людини підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що станом на 31 серпня 2020 року (дата звернення позивача про перерахунок) відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві основної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49,50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із загальновстановленого розміру мінімальної пенсії за віком, як було встановлено Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 січня 2012 року по справі №2-а-20/12, з огляду на те що після набрання цим рішенням законної сили правове регулювання розміру відповідних виплат суттєво змінилося, що не дозволяє застосовувати це рішення до спірних правовідносин, які є актуальними на даний час. При цьому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк