Постанова 4852 № 280/1577/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 280/1577/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 31.08.2020) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, - в с т а н о в и в : До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000026/2 від 14.02.2020. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що у спірних правовідносинах декларантом виступило ТОВ «Грін-Лайн» (брокер), яким 06.02.2020 було направлено до митного органу електронну митну декларацію ( присвоєно № UA110230/2020/002766, довідковий номер 6217) для здійснення митного оформлення товару «причіп-контейнеровіз двовісний для перевезення вантажів марки Krone, модель AZ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2009, модельний рік виготовлення 2010. Митна вартість товару заявлено декларантом за основним методом на рівні 1868,85 Євро/шт., з якої 1800 Євро/шт. вартість товару, 68,85 Євро транспортні витрати. Графою 44 митної декларації № UA110230/2020/002766 підтверджується, що до останньої було надано: рахунок-фактура № 06Р0120 від 16.01.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2020/007305 від 01.02.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.01.2010; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 18.01.2010; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 06.02.2020; довіреність № 571 від 03.09.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № НОМЕР_4 від 22.05.2018; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № НОМЕР_5 від 25.08.2016. Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, про що листом від 13.02.2020 повідомлено брокера з пропозицією надати додаткові документи. Декларантом 13.02.2020 до митного органу подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: платіжне доручення б/н від 14.01.2020 та висновок експертного товарознавчого дослідження № 3436-3 від 13.02.2020. Проте відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00048 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000023/2 від 14.02.2020. Товар випущено у вільний обіг згідно з МД № UA110230/2020/003603 від 17.02.2020 під гарантійні зобов`язання. Рішення про коригування митної вартості є предметом оскарження в даній справі. В обґрунтування такого рішення митний орган зазначає, що подані для митного оформлення мають розбіжності та не дають можливість встановити дійсну вартість товару. А саме, позивачем на підтвердження вартості товару надано платіжне доручення від 14.01.2020, проте рахунок № 06Р0120 датований 16.01.2020. Крім того у платіжному дорученні відсутнє посилання на вказаний рахунок, що не дає можливість пов`язати таке платіжне доручення з товари, заявленим для митного оформлення. Експертний висновок не взятий митним органом до уваги, оскільки в останньому міститься посилання на довідник «Schwacke Trailer Tax», проте витяг із зазначеного програмного забезпечення до висновку не додано. З огляду на це митним органом було взято до увагу ціну аналогічного товару, який пройшов митне оформлення, та визначено митну вартість на рівні 3585 Євро/шт. Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з метою з метою додаткового підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано: Платіжне доручення б/н від 14.01.2020 на суму 1800 Євро. Доводи апелянта, що вказане платіжне доручення не підтверджує оплату задекларованого товар, оскільки останнє не містить посилання на рахунок № 06Р0120, спростовуються посиланням у платіжному документі на ідентифікаційний номер транспортного засобу. У спростування доводів апелянта щодо неможливості здійснити оплату за товар раніше, ніж складено рахунок, позивач пояснює, що відповідно до законодавства країни-продавця рахунок по своїй суті є інвойсом, а не рахунком на оплату. Такі пояснення не спростовані відповідачем належними доказами. Додатковим доказом обґрунтованості заявленої декларантом митної вартості товару, за висновком суду апеляційної інстанції, є висновок автотоварознавчого дослідження № 3436-3 від 13.02.2020. Доводи апелянта, що до вказаного висновку не було надано витяг з довідник «Schwacke Trailer Tax», не є такими, що спростовують правильність експертного висновку, адже митний орган, за необхідності, мав можливість самостійно перевірити інформацію вказаного програмного продукту. Також апелянтом не спростовано належними та допустимими доказами інформацію, викладену у висновку. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають можливість визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 в адміністративній справі № 803/667/17. Суд апеляційної інстанції зазначає, що досліджені в судовому засіданні первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом. Крім того, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. Також апелянтом не доведено, що технічні характеристики та стан задекларованого товару є аналогічними до транспортного засобу, взятого митним органом для визначення митної вартості. Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме такі технічні та якісні характеристики транспортного засобу можуть істотно змінювати його ціну. При цьому рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися без всебічної перевірки задекларованих даних, опираючись лише на припущення. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року в адміністративній справі № 280/1577/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 02 лютого 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 02 лютого 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров