Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/14283/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року справа №200/14283/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Казначеєва Е.Г. при секретарі судового засідання Кобець О.А. за участю сторін по справі: позивач: не прибув відповідач: Пономарьов А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя Бабаш Г.П.) від 06 лютого 2020 року (повний текст складено 06 лютого 2020 року) у справі №200/14283/19-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0062984903 від 21.06.2019 року та зобов`язання зменшити нараховану пеню, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0062984903 від 21.06.2019 року та зобов`язання зменшити нараховану пеню з податку на додану вартість у розмірі 376 402,39грн.. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0062984903 від 21.06.2019 року та зобов`язано зменшити нараховану пеню з податку на додану вартість у розмірі 376 402,39грн. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне рішення, оскільки під час проведення камеральної перевірки було встановлено несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації за серпень 2015 року. Відповідач вважає, що податкове правопорушення у даному випадку є триваючим, оскільки платник перебуває у стані безперервного продовження неправомірної бездіяльності, він безперервно порушує вимоги ПК України щодо своєчасності сплати податку. Відповідач зазначив, що нарахування пені здійснюється в автоматичному режимі та пов`язано з фактом несплати у встановлений строк суми самостійно узгодженого податкового зобов`язання. На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив розгляд справи проводити за його відсутністю. Позивач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 13.06.2019 року № 441/05-99-49-03/34032208, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 50.1 статті 50, пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу в частині несвоєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковій звітності. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 21 червня 2019 року № 0062984903, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 1328, 1329, 1330, 1331, 1332, 1335, 1336, 1337, 1338, 1339, 1342, 1343, 1344, 1345, 1346, 1349, 1350 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 677343,95 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 135468,79 грн. (у розмірі 20%). Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.09.2019 року №663/6/99-00-08-05-05 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. З облікової картки позивача по податку на додану вартість за 2019 рік вбачається нарахування пені за вищенаведеними сплатами на суму 376402,39 грн. (1573,02 грн., 2535,19 грн., 611,36 грн., 727,67 грн., 703,91 грн., 775,43 грн., 2132,09 грн., 1990,97 грн., 532,77 грн., 1351,1 грн., 57521,26 грн., 730,71 грн., 16648,94 грн., 24226,73 грн., 26409,37 грн., 29566,05 грн., 50964,60 грн., 601,82 грн., 776,44 грн., 746,97 грн., 1359,48 грн., 102633,18 грн., 1306,28 грн., 44281,45 грн., 603,92 грн., 545,76 грн., 610,55 грн., 680,11 грн., 1464,73 грн., 791,96 грн., 998,57 грн.). Наведені обставини сторонами не оспорюються. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України). За приписами п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У відповідності до вимог п. 76.1 статті 76 Податкового кодексу камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу. За приписами п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Виходячи з наведених вимог граничний термін сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації за серпень 2015 року 30.09.2015р. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що в порушення вимог законодавства контролюючий орган поза межами встановлених Кодексом строків (1095 днів) 13.06.2019 року провів перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 13.06.2019 року № 441/05-99-49-03/34032208 та прийнято спірне рішення. Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Згідно з пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. За правилами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Тобто, положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а. У справі, яка розглядається, граничний строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації за серпень 2015 року має обчислюватись з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, тобто 30.09.2015р.. Натомість оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 21.06.2019р., тобто після закінчення граничного строку для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за відповідне порушення. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи спірне рішення про застосування штрафних санкцій відповідачем було порушено строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне рішення. З приводу правомірності нарахування пені в сумі 376402,39 грн. колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39); -штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності(підпункт 14.1.265); - пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162). Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що правила пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України розповсюджуються і на нарахування пені, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року по справі №200/14283/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року по справі №200/14283/19-а залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 лютого 2021 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 лютого 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з 02 лютого 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв