Постанова 4873 № Б13/016-10 (911/2945/20)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" січня 2021 р. Справа№ Б13/016-10 (911/2945/20) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Грека Б.М. суддів: Отрюха Б.В. Полякова Б.М. за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 26.01.2021 розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2020 у справі№Б13/016 (911/2945/20) за позовною заявою ліквідатора Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» доГУ ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування рішення у відокремленому провадженніВ межах справи №Б13/016-10 за заявоюОСОБА_1 доВідкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2020 провадження у справі №Б13/016-10 (911/2945/20) закрито. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Білицька меблева фабрика» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2020 та передати справу до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2020, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі №Б13/016-10 (911/2945/20) за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду. У зв`язку з відпусткою судді Сотнікова С.В., відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.01.2021 для розгляду справи №Б13/016-10 (911/2945/20) визначено колегію суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Отрюх Б.В., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 прийнято справу №Б13/016-10 (911/2945/20) до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Отрюха Б.В., Полякова Б.М. Учасники справи про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копій ухвали суду. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги, так як сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, учасниками якої вони є. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 17.11.2020 - скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №Б13/016-10 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ВАТ «Білицька меблева фабрика», порушена ухвалою суду від 15.04.2010. Постановою Господарського суду Київської області від 22.08.2011 визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 16.06.2014 призначено ліквідатором ВАТ «Білицька меблева фабрика» арбітражного керуючого Куделю М.О. На даний час у справі триває ліквідаційна процедура. 09.10.2020 до суду надійшла позовна заява ліквідатора ВАТ «Білицька меблева фабрика» від 30.09.2020 № 51 (вх. № 2987/20) до відповідача ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № Б13/016-10 про банкрутство ВАТ «Білицька меблева фабрика» за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.11.2020; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. 17.11.2020 до суду надійшло клопотання Відповідача від 16.11.2020 б/№ (вх. № 25453/20) про закриття провадження у справі. Представник Позивача проти вказаного клопотання заперечив та зазначив, що даний позов підлягає розгляду в межах справи про банкрутство Боржника в силу ст. 7 КУзПБ. Місцевий господарський суд зазначив, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Місцевий господарський суд також зазначив, що згідно ст. 14.1.39. Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що з аналізу Розділу IV Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вбачається, що адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладено на центральний орган державної влади, що реалізує державну правову політику, зокрема у даному випадку ГУ ДПС у Київській області. Таким чином, проаналізувавши в сукупності положення п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також наведені вище норми ст. 14.1.39. Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», місцевий господарський суд дійшов висновку, що спір щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2020 № Ю-36100-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у тому числі в межах справи про банкрутство ВАТ «Білицька меблева фабрика» та підвідомчий адміністративним судам відповідно до ст. 25 КАС України. В своїй апеляційній скарзі боржник вимоги про скасування рішень відповідача-суб`єкта владних повноважень безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна є майновими, і суд мав розглянути їх в межах справи про банкрутство ВАТ «Білицька меблева фабрика». Оскаржувана ухвала ґрунтується на нормі права, яка не підлягає застосуванню (п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України), оскільки господарські суди розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство. Визначення «спори з майновими вимогами до боржника» передбачає обов`язковий статус боржника у ролі особи, до якої позиваються, тобто відповідача. Вказана норма застосовується при зверненні суб`єктів владних повноважень до суду з вимогами до боржника і не стосується вимог боржника до суб`єкта владних повноважень. Керуючись п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суд не звернув увагу, що у справі ВАТ «Білицька меблева фабрика» є позивачем, і у справі заявлені вимоги боржника до суб`єкта владних повноважень, а не навпаки, відтак судом застосовано норму, яка не підлягає застосуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області зазначає, що господарські суди розглядають справи за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. ГПК України чітко визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу). Відтак, дана справа не може розглядатись у Господарському суді Київської області, а підлягає направленню за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство. Положеннями пункту 1.1. статті 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 ПК України. Відповідно до ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 7). Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника в межах справи про банкрутство, але за умови участі боржника як сторони у спорі. У даному випадку сторонами спору є боржник - ВАТ «Білицька меблева фабрика» (Позивач) та Головне управління ДПС у Київській області (Відповідач), який в свою чергу, має грошові вимоги до боржника. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі №910/1116/18). Виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (Позивача, Відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Крім того, у абз. 4. ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Таким чином, Кодекс України з процедур банкрутства допускає, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство може бути суб`єкт владних повноважень. При цьому, норма наведеної статті передбачає, що у цьому разі суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду також зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі закріплений лише у двох нормативно-правових актах, що регулюють судовий процес: Кодексі адміністративного судочинства України (ст. ст. 2, 9) та Кодексі України з процедур банкрутства (абз. 4. ч. 2 ст. 7). При цьому, зазначений принцип не закріплений у ГПК України. Системний аналіз положень вказаних кодексів (ГПК України, КУзПБ, КАС України) дає підстави вважати, що законодавець мав на меті сконцентрувати розгляд всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах однієї процедури - процедури банкрутства, що має забезпечити повноту та комплексність вирішення питання платоспроможності боржника в процесі застосування відповідних процедур. Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про закриття провадження у справі, місцевий господарський суд повинен всебічно і повно встановити та проаналізувати всі додаткові обставини та підстави для такого закриття. Апеляційний господарський суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Вказані вимоги судом попередньої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було дотримано. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Положеннями частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Білицька меблева фабрика» - задовольнити. Скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.11.2020 по справі та передати справу до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду. Матеріали справи № Б13/016 (911/2945/20) повернути до Господарського суду київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства. Головуючий суддя Б.М. Грек Судді Б.В. Отрюх Б.М. Поляков Повний текст складено 28.01.2021