Постанова 4873 № 910/8804/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" лютого 2021 р. Справа№ 910/8804/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Козир Т.П. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20 (суддя Пінчук В.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" м. Добропілля, Донецька обл. до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ про стягнення 112 379,78 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення 112 379,78 грн вартості нестачі вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевезення вантажу за накладними №52284031 від 28.10.2019, №52284023 від 28.10.2019, №52739604 від 25.11.2019, №52516572 від 11.11.2019, №52440963 від 06.11.2019, №52443702 від 06.11.2019 у вагонах №56424252, №62964614, №56300411, №60519667, № 61079604, № 52739604, № 60231057, № 60587805, №56226939, №56185127 було виявлено недостачу вантажу на суму 112 379,78 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20 позов задоволено, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 112 379,78 грн вартості нестачі вугілля, 2 102, 00 грн судового збору. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час перевезення вантажу за накладними №52284031 від 28.10.2019, №52284023 від 28.10.2019, №52739604 від 25.11.2019, №52516572 від 11.11.2019, №52440963 від 06.11.2019, №52443702 від 06.11.2019 у вагонах №56424252, №62964614, №56300411, №60519667, № 61079604, № 52739604, № 60231057, № 60587805, №56226939, №56185127 було виявлено недостачу, що підтверджується комерційними актами № 409009/107 від 21.11.2019, № 409009/106 від 21.11.2019, № 388103/210 від 30.11.2019, № 388103/211 від 30.11.2019, № 388103/212 від 30.11.2019, № 410006/205 від 14.11.2019, № 410006/206 від 14.11.2019, № 450003/383/10 від 07.11.2019 та № 450003/382/9 від 07.11.2019. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональна філія "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати позивачем вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договорів №52284031, №52284023, №52739604, № 52516572, №52440963 та № 52443702, а тому, як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Посилаючись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 22.01.2013 у справі № 3-72гс12, апелянт вказує, що за відсутності хоча б одного з елементів цивільного правопорушення відповідальність у вигляді сплати збитків не настає. Також за твердженням апелянта судом першої інстанції при відмові в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків позовної давності безпідставно здійснено посилання на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, оскільки вказаний закон не змінював положень ст. 315 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8804/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді - доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020, справу №910/8804/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Чорногуза М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам`яне: у вагон № 56424252 в кількості 68600 кг по накладній № 52284031 від 28.10.2019, у вагон № 62964614 в кількості 69700 кг по накладній № 52284023 від 28.10.2019, у вагони: № 56300411 в кількості 68500 кг , № 60519667 в кількості 69400 кг та № 61079604 в кількості 69200 кг по накладній № 52739604 від 25.11.2019, у вагон № 60231057 в кількості 69500 кг та у вагон № 60587805 в кількості 68100 кг по накладній № 52516572 від 11.11.2019, у вагон № 56226939 в кількості 68600 кг по накладній №52440963 від 06.11.2019, у вагон № 56185127 в кількості 67300 кг по накладній №52443702 від 06.11.2019 та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці. За даними накладними №52284031 від 28.10.2019, №52284023 від 28.10.2019, №52739604 від 25.11.2019, №52516572 від 11.11.2019, №52440963 від 06.11.2019, №52443702 від 06.11.2019 навантаження здійснено на рівні бортів, поверхня вантажу маркована повздовжніми борознами. Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Згідно з накладними № 52284031, № 52284023, № 52739604, № 52516572, №52440963 та №52443702 залізниця прийняла у ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов`язалась доставити його на станції Ладижин Одеської залізниці та Бурштин і Добротвір Львівської залізниці - одержувач ПАО ДТЕК "Добротворская ТЕС" На станціях Ладижин і Знам`янка Одеської залізниці, Бурштин Львівської залізниці та Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці були складені комерційні акти: № 409009/107 від 21.11.2019, № 409009/106 від 21.11.2019, № 388103/210 від 30.11.2019, № 388103/211 від 30.11.2019, № 388103/212 від 30.11.2019, № 410006/205 від 14.11.2019, № 410006/206 від 14.11.2019, № 450003/383/10 від 07.11.2019 та № 450003/382/9 від 07.11.2019. Відповідно до комерційного акту № 409009/107 від 21.11.2019 при контрольному переважуванні вагону № 56424252 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 65900 кг, що менше вантажного документу на 2700 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Відповідно до комерційного акту № 409009/106 від 23.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №62964614 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 66050 кг, що менше вантажного документу на 3650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Відповідно до комерційного акту №388103/210 від 30.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №56300411 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 62650 кг, що менше вантажного документу на 5850 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає; Відповідно до комерційного акту №388103/211 від 30.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №60519667 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 64000 кг, що менше вантажного документу на 5400 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Відповідно до комерційного акту №388103/212 від 30.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №61079604 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 60300 кг, що менше вантажного документу на 8900 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Відповідно до комерційного акту №410006/205 від 14.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №60231057 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 60250 кг, що менше вантажного документу на 9250 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В технічному відношенні вагон справний. Люка зачинені. Відповідно до комерційного акту №410006/206 від 14.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №60587805 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 61450 кг, що менше вантажного документу на 6650 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Відповідно до комерційного акту №450003/383/10 від 07.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №56226939 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 58600 кг, що менше вантажного документу на 10000 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Відповідно до комерційного акту №450003/382/9 від 07.11.2019 при контрольному переважуванні вагону №56185127 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось нетто - 54550 кг, що менше вантажного документу на 12750 кг. Над люками виявлене поглиблення вантажу. Маркування порушене. В технічному відношенні вагон справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред`явлення позовних вимог до Залізниці вантажовідправнику - позивачу, що підтверджується відповідними переуступними підписами на накладних. Згідно з довідками відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить: - у вагоні №56424252 по накладній № 52284031 - 2121,31 грн з ПДВ; - у вагоні №62964614 по накладній № 52284023 - 2121,31 грн з ПДВ; - у вагонах: № 56300411, № 60519667 та № 61079604 по накладній № 52739604 - 2098,96 грн з ПДВ; - у вагонах: № 60231057 та № 60587805 по накладній №52516572 - 1759,49 грн з ПДВ; - у вагоні № 56226939 по накладній № 52440963 - 1879,40 грн з ПДВ; - у вагоні № 56185127 по накладній № 52443702 - 1725,31 грн з ПДВ. Спір у даній справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 112 379,78 грн із розрахунку: - у вагоні №56424252 - 4272,32 грн (2,014 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 2121,31 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні №62964614 - 6264,23 грн (2,953 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 2121,31 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 56300411 - 10841,13 грн (5,165 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 2098,96 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 60519667 - 9877,71 грн (4,706 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 2098,96 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні №61079604 - 17228,26 грн (8,208 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 2098,96 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 60231057 - 15052,44 грн (8,555 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 1759,49 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 60587805 - 10502,40 грн (5,969 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 1759,49 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 56226939 - 17504,73 грн (9,314 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 1879,40 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ); - у вагоні № 56185127 - 20836,57 грн (12,077 т. нестача з урахуванням норми природної втрати х 1725,31 грн вартість 1 т. вугілля з ПДВ ). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Питання, пов`язані з перевезенням вантажів, в тому числі залізничним транспортом, регулюються ст. ст. 908-928 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 306-315 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Матеріалами справи, зокрема накладними №52284031 від 28.10.2019, №52284023 від 28.10.2019, №52739604 від 25.11.2019, №52516572 від 11.11.2019, №52440963 від 06.11.2019, №52443702 від 06.11.2019 підтверджується прийняття вантажу до перевезення АТ "Українська залізниця" (перевізник) від ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення. За змістом ч. 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондує положенням ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт") . Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажу. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин (ст. 113 Статуту залізниць України). Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. За приписами ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України. Згідно з ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Суд першої інстанції встановив, що за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними №52284031 від 28.10.2019, №52284023 від 28.10.2019, №52739604 від 25.11.2019, №52516572 від 11.11.2019, №52440963 від 06.11.2019, №52443702 від 06.11.2019, виявлено його часткову втрату у вагонах №56424252, №62964614, №56300411, №60519667, № 61079604, № 52739604, № 60231057, № 60587805, №56226939, №56185127 на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти № 409009/107 від 21.11.2019, № 409009/106 від 21.11.2019, № 388103/210 від 30.11.2019, № 388103/211 від 30.11.2019, № 388103/212 від 30.11.2019, № 410006/205 від 14.11.2019, № 410006/206 від 14.11.2019, № 450003/383/10 від 07.11.2019 та № 450003/382/9 від 07.11.2019. Вказані комерційні акти правомірно визнані судом першої інстанції належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної в залізничних накладних, фактичній масі вантажу, оскільки вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу вантажу у разі, зокрема, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення (ст. 111 Статуту залізниць України). Місцевим господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що недостача вантажу виникла із незалежних від перевізника причин. За змістом комерційних актів сталася втрата вантажу, оскільки над люками вагонів виявлене поглиблення вантажу, маркування порушене, в той час як вагон в технічному стані справний, люки зачинені, течі вантажу немає. Отже, у комерційних актах зафіксовано ознаки втрати вантажу під час перевезення. За змістом ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копії довідок, які підписані в.о. генерального директора, начальником відділу з планування та інвестицій, а також начальником дільниці навантаження ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", які в силу положень ч. 3 ст. 314 ГК України, та ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу. Згідно з довідками відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вартість 1 тони відвантаженого вугілля становить: - у вагоні №56424252 по накладній № 52284031 - 2121,31 грн з ПДВ; - у вагоні №62964614 по накладній № 52284023 - 2121,31 грн з ПДВ; - у вагонах: № 56300411, № 60519667 та № 61079604 по накладній № 52739604 - 2098,96 грн з ПДВ; - у вагонах: № 60231057 та № 60587805 по накладній №52516572 - 1759,49 грн з ПДВ; - у вагоні № 56226939 по накладній № 52440963 - 1879,40 грн з ПДВ; - у вагоні № 56185127 по накладній № 52443702 - 1725,31 грн з ПДВ. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України). У пункті 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила видачі вантажів), встановлено норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси, а саме передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Суд першої інстанції, враховуючи положення п. 27 Правил видачі вантажів, а також те, що втраченим вантажем є кам`яне вугілля марки Г-газовий, дійшов висновку обґрунтованого застосування позивачем норми природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах, при розрахунку збитків. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку збитків, суд першої інстанції встановив, що такий розрахунок є правильним, а сума збитків, заподіяних позивачеві внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 112379,78 грн. Враховуючи положення чинного законодавства та встановлений судом першої інстанції факт, якого не спростував відповідач в апеляційній скарзі, втрати під час перевезення частини вантажу, а також неспростування відповідачем (перевізником) наявності у його діях вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" про стягнення з АТ "Українська залізниця" 112379,78 грн збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу під час перевезення. Колегія суддів вважає помилковим твердження відповідача про недоведеність позивачем обставин оплати ним вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, оскільки позивач у цій справі не був власником майна, а виступав вантажовідправником; права на подання позову були передані йому отримувачем вугілля (згідно з написами на залізничних накладних), що не заперечувалося під час розгляду справи і не суперечить положенням ст. 133 Статуту залізниць України. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 26.06.2018 у справі № 910/5497/17, від 05.07.2018 у справі № 910/23348/16, від 24.07.218 у справі № 910/22325/16, від 07.05.2019 у справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18 та від 05.02.2020 у справі №910/3868/19. Доводи відповідача, які обґрунтовані постановою Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 3-72гс12, є безпідставними, оскільки предмет спору та обставини справи є відмінними від тих, які переглядаються у даній справі, що виключає підстави для її врахування судом апеляційної інстанції. Так, у наведеній справі № 3-72гс12, на відміну від даної справи, що переглядається у апеляційному порядку, Верховним Судом України розглянуто спір про відшкодування майнової шкоди, завданої рухомому майну внаслідок його залиття. Щодо доводів апелянта в частині застування наслідків пропущення позивачем строків позовної давності у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. За змістом ч.1ст. 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік. Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). При цьому, ч. 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути пред`явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред`явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення. Згідно ст. 134 Статуту залізниць України, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" ч. 2 цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу. Частиною 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909 та ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Отже, ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973. Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та ст. 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності. Відтак, положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв`язку з положенням ст. 315 ГК України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника. Отже, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 ГК України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України у справі №10-26/166-10-4300 від 19.04.2012, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 905/729/18 від 11.04.2019 , у справі №910/11614/18 від 13.08.2019, у справі №905/2303/18 від 10.09.2019. Апеляційним господарським судом встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки, як зазначено вище, визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Комерційні акти, на підставі яких заявлено позов у даній справі, складено 07.11.2019, 14.11.2019, 23.11.2019 та 30.11.2019, позовна заява ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" надіслана до господарського суду міста Києва 19.06.2020 поштою, що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ "Укрпошта" на поштовому конверті, тобто без пропуску позовної давності. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 112379,78 грн. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається Судові витрати. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/8804/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у справі №910/8804/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8804/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Т.П. Козир М.Г. Чорногуз