Постанова 4873 № 910/115/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" січня 2021 р. Справа№ 910/115/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/115/20 (суддя - Паламар П.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, ціна позову 78 430, 73 грн, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторіал» (далі - ТОВ «Факторіал») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - АТ «СК «Країна») про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 76 430, 73 грн. Позовні вимоги про стягнення шкоди обґрунтовані тим, що 12.06.2019 по вул. Достоєвського у м. Ірпінь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ravon» Gentra, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та «ГАЗ», д.н. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ГАЗ», д.н. НОМЕР_2 , чим його власнику заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 76 430, 73 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 ТОВ «Факторіал» задоволено. Стягнуто з АТ «СК «Країна» на користь ТОВ «Факторіал» 76 430, 73 грн шкоди, 2 000 грн витрат на послуги суб`єкта оціночної діяльності, 1 921 грн витрат по оплаті судового збору. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті страхового відшкодування. А тому з нього на користь позивача відповідно до вимог п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 76 430, 73 грн шкоди та 2 000 грн витрат на послуги суб`єкта оціночної діяльності.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ «СК «Країна» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також скаржником долучено до матеріалів справи нові докази, а саме: скріншоти із сайтів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження, призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Ухвала від 01.12.2020 отримана скаржником 03.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи. Позивачем поштова кореспонденція отримана 12.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів АТ «СК «Країна» не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке. Скаржник вважає, що при складені звіту про вартість матеріального збитку було порушено ряд вимог. Так, з переліку запасних частин вбачається, що вартість запчастин значно вища, ніж середньоринкова, тому прийняти їх можна лише при фактичному підтвердженні їх покупки, натомість спеціаліст посилається лише на акт виконаних робіт № НЗ-02127 СТО ТОВ «КИЇВ САМ_АВТО». Однак, у матеріалах справи відсутній вказаний акт виконаних робіт, що, на думку апелянта, ставить під сумнів законність наданого звіту. Також апелянт зазначає, що в звіті при складанні ремонтної калькуляції шляхом множення нормативів з ремонту а/м ГАЗ 3302 на вартість нормо-годин, оцінювач просто переніс в експертизу рахунок СТО, назвавши його актом виконаних робіт № НЗ-02127 СТО ТОВ «КИЇВ АСМ-АВТО», порушивши при цьому пункти 8.5.3., 8.5.6., 8.5.15. Методики. Крім того, скаржник зазначає, що висновки звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 не могли використовуватися як належний доказ, адже дослідження не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України (попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок), а отже не є доказом по справі відповідно до ст. 73 ГПК України.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Клопотань про продовження строку для його подачі не заявляв.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2019 по вул. Достоєвського у м. Ірпінь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ravon» Gentra, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Факторіал». Внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкоджень транспортних засобів. Вказані обставини підтверджуються постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 367/4954/19, які на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України враховуються судом при розгляді даної справи та мають преюдиційне значення. Унаслідок зіткнення автомобілів було пошкоджено автомобіль «ГАЗ», д.н. НОМЕР_3 , та його власнику (ТОВ «Факторіал») заподіяно матеріальну шкоду 76 430,73 грн, розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 від 23.09.2019, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Ткачуком Максимом Сергійовичем. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як володільця автомобіля «Ravon» Gentra, д.н. НОМЕР_1 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1865826 від 08.02.2019 на підставі Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) відповідачем. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються жодною із сторін. Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_2 . Його відповідальність, як володільця автомобіля «Ravon» Gentra, д.н. НОМЕР_1 , була застрахована відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Між сторонами склалися деліктні правовідносини у сфері дорожнього руху. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення матеріального відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно із ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Стаття 29 наведеного Закону встановлює, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2019 у справі № 367/4954/19. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як володільця автомобіля «Ravon» Gentra, д.н. НОМЕР_1 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/1865826 від 08.02.2019 на підставі Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) відповідачем. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, в даному випадку є відповідач, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, та гр. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України у тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем як страховиком. Доказів виплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування не надано. Однак, як вбачається з матеріалів справи до звернення в суд першої інстанції з даним позовом позивач не звертався з вимогою до відповідача з усіма необхідними для виплати страхового відшкодування документами. Водночас, посилання скаржника на пропуск позивачем встановленого п. 37.1.4. ст. 37 Закону строку подання заяви про страхове відшкодування є безпідставними, оскільки на час звернення в суд з указаним позовом цей строк не минув. А тому такі доводи відхиляються як необґрунтовані. Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неналежність звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 від 23.09.2019 з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, скаржник у відзиві на позовну заяву № 10884 від 17.07.2020 (а.с. 107 - 110) не зазначав про незгоду з даними, наведеними у звіті про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 від 23.09.2019. Також скаржник не висловлював таку незгоду і у запереченнях на відповідь на відзив №13468 від 01.09.2020 (а.с. 122 - 124). Відповідно, скаржник, в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України, позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті та під час апеляційного перегляду справи. А тому такі доводи скаржника відхиляються на підставі наведених норм процесуального права. Щодо долучених до апеляційної скарги нових доказів (скріншотів із сайтів) щодо вартості автозапчастин, суд апеляційної інстанції зазначає таке. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Матеріали справи не містять доказів подання разом із відзивом долучених скаржником до апеляційної скарги нових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із відзивом на позов (за наявності). Подані скаржником докази отримано останнім із відкритих джерел (мережі інтернет). Обставин, які перешкоджали зробити це вчасно, стороною не наведено. У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України). При цьому, приписами ч. 3 вказаної статті визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, подаючи до суду новий доказ, не вказав про обставини, винятковий випадок неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Клопотання про поновлення строку для подачі таких доказів скаржником також не заявлялося. За приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що скаржником подано нові докази без обґрунтування неможливості їх подання у визначений законом строк з причин, що не залежали від нього, не приймає нові докази до розгляду на підставі наведених норм процесуального права, та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що скаржник у суді першої інстанції не заперечував саме розміру витрат на ремонт та не надавав відповідних доказів їх завищення, дійшов висновку про безпідставність таких посилань у суді апеляційної інстанції, а тому відхиляє їх. Отже, враховуючи, що скаржник не виконав зобов`язання по сплаті страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з нього на користь позивача відповідно до вимог п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає стягненню 76 430, 73 грн шкоди та 2 000 грн витрат на послуги суб`єкта оціночної діяльності. Щодо посилань скаржника на належність звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 від 23.09.2019 в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки експерта не було повідомлено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд апеляційної інстанції відхиляє їх з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, суб`єктом оціночної діяльності було надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, а не складено висновок експерта. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності передбачено ст. 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Така відповідальність стосується невиконання або неналежного виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закон. Однак, норми наведеного закону не містить положення про необхідність зазначення про відповідальність суб`єкта оціночної діяльності у звіті про оцінку вартості матеріального збитку. А тому ототожнення скаржником висновку експерта (ст. 98 ГПК України) зі звітом про оцінку майна (збитку) (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») визнається необґрунтованим. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У даному випадку звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 50/94.09.19 від 23.09.2019 є одним із письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження власних доводів, що цілком відповідає вимогам ст. 73 ГПК України до доказів. А тому доводи скаржника у вказаній частині відхиляються як безпідставні.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди заподіяну дорожньо-транспортну пригодою та витрат на послуги суб`єкта оціночної діяльності. Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/115/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/115/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір), понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/115/20, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич