Постанова Київський апеляційний суд № 759/10936/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/194/2021 справа № 759/10936/13-ц П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року, постановлене під головуванням судді Морозова М.О. по цивільній справі за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Державна реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, Головне управління Держземагенства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Садівниче товариство «Зв`язківець», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту, У С Т А Н О В И Л А : У липні 2013 року прокурор Святошинського району м. Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської Ради, ОСОБА_2 та просив визнати незаконним і скасувати рішення Київської міської Ради №845/1901 від 09.07.2009 р. «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », визнати недійсним Державний акт серії ЯЖ №912773 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0293, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 р. та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03787, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0293, вартістю 358 040,75 грн. за територіальною громадою м.Києва в особі Київської міської Ради, зобов`язати ОСОБА_2 повернути на користь Київської міської Ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик, 32) земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0293, вартістю 358 040, 75 грн., що розташована по АДРЕСА_1 . Обґрунтовував вимоги тим, що вказана земельна ділянка була відведена відповідачу ОСОБА_2 з порушенням вимог частини 9 ст. 118 ЗК України, зокрема, щодо погодження проекту відведення земельної ділянки із природоохоронними органами, а саме: з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, натомість, проект землеустрою 29.05.2009 р. погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, який не відноситься до органів Мінприроди. Крім цього, земельна ділянка відведена відповідачу з порушенням вимог частини 2 ст.52 ЗК України, яка на землях рекреаційного призначення забороняє діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан земель. Виділена у власність відповідачу земельна ділянка у відповідності до форми 6-зем, затвердженої наказом Держкомстату України № 377 від 05.11.1998 р., вилучено із ненаданих у власність чи користування міських земель та за вказаною формою її віднесено до земель, які використовуються для відпочинку та інших відкритих земель, в тому числі зелених насаджень загального користування. Тобто, відповідно до ст.51 ЗК України на час прийняття Київрадою оспорюваного рішення спірна земельна ділянка відносилась до земель рекреаційного призначення, але вказаним рішенням ця земельна ділянка була віднесена до земель житлової і громадської забудови. Однак, питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки висновками контролюючих органів не погоджувалось, що відповідно до правил п. «а» ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, оскільки є порушенням ст.20 ЗК України. У відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 підлягав обов`язковій державній землевпорядній експертизі, проведення якої згідно пункту 4.1.1. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему України №391 від 03.12.2004 р., віднесено до відання Державного комітету України по земельних ресурсах та його територіальних органів, що в спірному випадку проведено не було. Таким чином, проект землеустрою не отримав позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Позивач вважав, що оскаржуваним ним рішенням Київради порушено право власності територіальної громади м. Києва на землю. У зв`язку із наведеним, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 19, 20, 21, 51, 59, 60, 80, 84, 118, 123, 124, 127, 128, 152, 184 ЗК України, ст.ст. 11, 16, 21, 167, 169, 256, 267, 268 ЦК України. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської Ради №845/1901 від 09.07.2009 р. «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ». Визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ №912773 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0293, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий на ім`я ОСОБА_2 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 р. та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03787, на підставі рішення Київської міської Ради №845/1901 від 09.07.2009 р. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути на користь Київської міської Ради земельну ділянку площею 0, 1 га, кадастровий номер 8000000000:75:670:0293, вартістю 358 040,75 грн., що розташована по АДРЕСА_1 . В іншій частині позову відмолено. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з`ясування всіх обставин справи, за відсутності підстав для задоволення позову, вказує, що уповноважені законом органи надали позитивні висновки щодо погодження проекту землеустрою та правомірності передачі земельної ділянки у приватну власність відповідача, наявність зазначених позитивних висновків спростовують доводи позивача щодо віднесення спірної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення та недотримання процедури відведення земельної ділянки відповідачу. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення. В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу , просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник прокуратури просив апеляційну каргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки оспорюване позивачем рішення прийнято з порушенням вимог законодавства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що на підставі Державного акту серії ЯЖ №912773 на право власності на земельну ділянку, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 18.06.2010 р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №05-7-03787, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 8 000 000 000:75:670:0293, площею 0,1 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 11, 12). Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Київської міської Ради №845/1901 від 09.07.2009 р. «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » (а.с.9,10). Зазначена вище земельна ділянка була відведена ОСОБА_2 відповідно до проекту землеустрою, розробленого ПП « ОСОБА_3 » (а.с.36-93). У відповіді Державної інспекції сільського господарства в м.Києві прокуратурі м.Києва від 29.04.2013 р. вказано, крім іншого, про те, що рішення Київської міської Ради від 09.07.2009 р. про передачу громадянам у приватну власність 33 земельних ділянок площами по 0, 1 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 а також в подальшому розроблення проектів землеустрою, прийняті з порушенням ст.ст. 116, 118 ЗК України (а.с.17-19). Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною першою пункту 12 «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений положенням статті 118 ЗК України. Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України). Згідно зі статтею 50 Закону України «Про землеустрій», яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до статті 123 ЗК України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України). З матеріалів справи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 погоджено з Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА). Про належність спірної земельної ділянки до садибної забудови йдеться у висновку Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) від 29 травня 2009 року № 071/04-4-22/2819 про погодження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, яке у 2009 року (час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки) мало відповідні повноваження на підставі рішення КМР від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві» та Положення про Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА), затвердженого рішенням КМР від 26 грудня 2002 року № 221/381. З огляду на викладене, ухвалюючи рішення про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської Ради №845/1901 від 09.07.2009 р. «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » та про визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, а висновок суду про порушення КМР норм статей 118, 116 ЗК України при вирішенні питання про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки не відповідає змісту зазначених правових норм. Відповідно до ст.. 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів вважає, що поворот виконання рішення суду в розумінні ст.. 444 ЦПК України не може бути здійснено в даному випадку , оскільки предметом даного спору є не грошові кошти, а нерухоме майно, порядок передачі якого у власність іншої особи має спеціальний порядок. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 травня 2014 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: