Постанова Київський апеляційний суд № 754/599/20

Справа № 754/599/20 Головуючий в суді І інстанції - Лобанов В.А. Провадження № 33/824/57/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М., секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Нечваля Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : 22 грудня 2019 року о 06 год. 35 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Джилі», номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Лісовому в м. Києві в стані алкогольного сп`яніння чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що 22 грудня 2019 року останній не керував автомобілем у стані сп`яніння. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять однозначних доказів провини ОСОБА_1 і суперечать одне одному. Так, з того часу як ОСОБА_1 21.12.2019 припаркував свій автомобіль за адресою: м. Київ, Лісовий проспект, буд. 29, нікуди на цьому або іншому автомобілі не їздив. На наявному в матеріалах провадження відеозаписі з боді-камер працівника поліції чітко видно, що автомобіль ОСОБА_1 стоїть припаркований, також на вказаному відеозаписі не зафіксовано як останній керує транспортним засобом. Тобто, працівники поліції не бачили, і відповідно, не могли зафіксувати того факту, що ОСОБА_1 нібито кудись їхав за кермом транспортного засобу. Оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належним чином, це свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, ухвалюючи оскаржувану постанову без участі ОСОБА_1 суд не забезпечив всебічного дослідження обставин справи і позбавив останнього права надати пояснення. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. У відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В силу ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Крім того, відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу настає, зокрема за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Вимогами п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п.п. 2.5, 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суддя місцевого суду, приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, вищевказаних вимог закону не дотримався, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується доказами. Як убачається з матеріалів справи, 22 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, згідно з яким цього ж дня в м. Києві, по Лісовому проспекту, 29, ОСОБА_1 керував автомобілем "Geely", державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Драгер" в присутності двох свідків. Безпосередньо в протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з ним не згоден (а.п. 2). До протоколу працівниками поліції були долучені: чек "Драгер" з результатом огляду (а.п. 3), акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду є стан сп`яніння 1,81 проміле; (а.п. 4) , розписка про зобов`язання ОСОБА_1 залишити транспортний засіб на місці зупинки, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.п. 6); пояснення свідка ОСОБА_4 (а.п. 7). Крім того, під час судового розгляду за клопотанням захисника був досліджений та долучений до справи відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського (а.п. 8). Однак, указані докази не містять об`єктивних даних, які б доводили, що ОСОБА_1 , за обставин, викладених у протоколі, керував транспортним засобом, а його пояснення в суді апеляційної інстанції з приводу відсутності підстав для проходження огляду на стан сп`яніння за правилами ст.266 КУпАП, не дивлячись на те, що він пройшов такий огляд, нічим не спростовані. Зокрема, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 22 грудня 2019 року ввечері він посварився з дружиною та пішов до свого автомобіля щоб там заночувати. Автомобілем він не керував, а лише перебував в ньому та слухав музику. Коли ОСОБА_1 перебував в автомобілі поряд зупинився патрульний автомобіль поліції та працівник поліції безпідставно звинуватив його у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, що він заперечував. Далі поліцейські стали вимагати від нього пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 погодився, пояснював, що дійсно перебуває у стані сп`яніння, але заперечував факт керування автомобілем. За результатом огляду щодо нього склали протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Для перевірки показань ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції неодноразово викликались свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але дані свідки до суду апеляційної інстанції не з`явились. Водночас відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського взагалі не зафіксований рух автомобіля "Geely", державний номерний знак НОМЕР_2 і тим більше під керуванням ОСОБА_1 . Із цього ж відеозапису слідує, що коли до ОСОБА_1 звернулися працівники поліції, останній перебував в автомобілі, який був припаркований та не здійснював будь-якого руху, перебував з виключеним двигуном та звинувачення працівників поліції у керуванні автомобілем категорично заперечував, хоча і погодився пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. За вказаних обставин доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і працівники поліції не зупиняли автомобіль під його керуванням, підстав для проведення огляду на стан сп`яніння у працівників поліції взагалі не було, тобто ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, нічим не спростовані. Разом із цим, виключно дані в протоколі щодо події правопорушення та письмові пояснення свідків, які долучені до протоколу, не можуть були покладені в основу висновку про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. При цьому відомості у акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів підтверджують лише факт перебування ОСОБА_1 на час огляду у стані алкогольного сп`яніння, що він і не заперечував, але не доводять порушення саме вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Враховуючи наведене, вважаю, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею місцевого суду не були дотримані вимоги, передбачені ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення. Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, враховуючи, що в справі відсутні докази, які б поза розумним сумнівом доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та вину у невиконанні ним, як спеціальним суб`єктом - водієм транспортного засобу, вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а згідно зі ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року підлягає скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко