Постанова 4823 № 750/870/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 01 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/870/20 Головуючий у першій інстанції Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/212/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В., сторони: позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2020 року (місце ухвалення м. Чернігів, дата складання повного тексту 05.11.2020) у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позову посилався на те, що між сторонами 05.02.2015 було укладено договір № 631716 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки. В подальшому 03.03.2015 між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до договору № 631716 від 05.02.2015, за умовами якого клієнту було встановлено кредит у сумі 45 000,00 грн, строк дії кредиту встановлено на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін строк дії кредиту (користування ним) подовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою, сплачується щомісячно і складає 28 процентів річних. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, проте відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками. 04.06.2019 банком на адресу відповідача було направлено повідомлення про повернення кредиту та попереджено, що в разі не погашення банком буде вжито заходів до захисту порушених прав у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Однак заборгованість відповідачем не погашено. Відповідно до розрахунку сума заборгованості за договором станом на 13.12.2019 становить 107 816, 69 грн, та складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) 43 806,58 грн; проценти за користування кредитом 38 429, 50 грн; прострочені нараховані доходи (комісія) 6,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 16 656, 77 грн; сума сплаченої пені 2,11 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) 162,02 грн; 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 2 347,00 грн; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 6 416,93 грн. Посилаючись на ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У позові позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» суму кредитної заборгованості в розмірі 107 816, 69 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.02.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний Ощадний банк України» суму кредитної заборгованості в розмірі 107816, 69 грн, та 2102, 00 грн у повернення сплачених судових витрат. Ухвалою від 21.10.2020 Деснянського районного суду м. Чернігова заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження (а.с. 113-114). Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний Ощадний банк України» суму кредитної заборгованості в розмірі 106337, 96 грн, та 2102, 00 грн у повернення сплачених судових витрат. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Проте, відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, та з врахуванням часткового погашення в розмірі 1478,76 грн та перебігу позовної давності, який почався з лютого 2019 року, заборгованість підлягає стягненню з вирахуванням зазначеної суми. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2020, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. За доводами скарги оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків вищих судових інстанцій. Судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь банку відсотки за користування кредитом за період 26.06.2016 26.01.2017 у сумі 16 447,43 грн, оскільки позивач звернувся з позовом лише 30.01.2020. Безпідставним є стягнення відсотків за користування кредитом за період 26.02.2019-26.04.2019 у сумі 3492,53 грн, оскільки судом встановлено, що строк кредитування за додатково випущеною карткою, яку отримано 11.04.2016, продовжено на 36 місяців, тобто до лютого 2019 року. У скарзі заявник посилається на необґрунтованість стягнення пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за вказані вище періоди, а також нараховані позивачем за ці ж періоди 3 % річних та інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за відсотками. Заявник посилається на те, що актом цивільного законодавства розмір неустойки не встановлений, а умовами договору, в редакції додаткового договору від 03.03.2015 не встановлено конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлено порядок його визначення, виходячи з облікової ставки НБУ, а також період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію, тому нарахування позивачем штрафних санкцій (пені) за прострочення грошового зобов`язання є безпідставним. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках. Зазначає, що в суді першої інстанції відповідачем було заявлено про пропуск позовної давності, обґрунтуванням якого є останній платіж за кредитом, який був здійснений відповідачем 29.04.2016, а позивач звернувся з позовом 30.01.2020, тобто після спливу строку позовної давності. ОСОБА_1 вважає, що висновок суду першої інстанції, з посиланням на умови п. 4.2. та 4.3. договору, в редакції додаткового договору від 03.03.2015, про те, що при випуску платіжної картки на новий термін кредит продовжується на відповідний строк дії нової платіжної картки (при цьому повне погашення кредиту на дату випуску нової платіжної картки не вимагається) не має жодного правового значення, оскільки за умовами додаткового договору (п. 1.1.6, п.п. 4.4) відповідач мав право користуватися кредитом у період з дати першого зарахування на платіжну карту заробітної плати та до дати свого звільнення з організації, з якою банком укладено договір про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат, через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації) з використанням платіжних карток. Таким чином, оскільки умовами договору встановлена зміна строку виконання основного зобов`язання у зв`язку з настанням певної події, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.11.2020 без змін. В обґрунтування посилається на законність судового рішення, та безпідставність апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом встановлено, що 05.02.2015 між ПАТ «Державний ощадний банк України» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір № 631716 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки (а.с. 5). За умовами п. 1.1.1. та 1.1.2. договору, банком, на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів, було відкрито відповідачу рахунок № НОМЕР_1 в гривні України за тарифним пакетом «Зарплатний» для прийняття і зарахування на рахунок грошових коштів, які надходять клієнту та забезпечення проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту. Клієнту було надано платіжну картку типу Mastercard Gold Debit PayPassTa ПІН-конверт до неї. Відповідно до повідомлення про умови кредитування від 27.02.2015 позичальнику було встановлено строк кредитування (строк дії) платіжної картки № НОМЕР_2 - 12 (дванадцять) місяців, тобто до лютого 2016 року (а.с. 7, 103). 09.02.2016 клієнту було випущено нову платіжну картку № НОМЕР_3 , яку ОСОБА_1 отримав 11.04.2016 та відповідно продовжено строк кредитування (строк дії) - 36 місяців, тобто до лютого 2019 року (а.с. 103, 108). 03.03.2015 між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до договору № 631716 від 05.02.2015 (а.с. 9). Згідно з пунктом 1.1.4. договору, в редакції додаткового договору №1 від 03.03.2015, клієнту встановлено кредит у сумі 45 000,00 грн. Строк дії кредиту встановлено на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін строк дії кредиту (користування ним) подовжується на строк дії платіжної картки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою, сплачується щомісячно і складає 28 процентів річних. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом складає 35 процентів річних. У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за додатковим договором, банком 04.06.2019 направлено на адресу відповідача повідомлення про повернення кредиту та попереджено, що в разі не погашення - банком буде вжито заходів до захисту порушених прав у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі шляхом подання відповідного позову до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку з послідуючим покладанням на клієнта витрат по сплаті судового збору та інших витрат, пов`язаних з примусовим стягненням заборгованості (а.с. 10). З розрахунку заборгованості за основним боргом, процентами, комісією, пенею, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання станом на 13.12.2019 сума заборгованості становить 107816,69 грн, та складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 43806,58 грн; проценти за користування кредитом - 38429,50 грн; прострочені нараховані доходи (комісія) - 6,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 16656,77 грн; сума сплаченої пені - 2,11 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 162,02 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 2347,00 грн; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 6416,93 грн (а.с. 11-13). З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання виконавчого листа № 750/870/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» кредитної заборгованості в розмірі 107816,69 грн, сума боргу була частково погашена в розмірі 1478, 76 грн (а.с. 123-125). Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі. Проте, відповідач порушив умови договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, у зв`язку з чим, у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, та з врахуванням часткового погашення в розмірі 1478,76 грн та перебігу позовної давності, який почався з лютого 2019 року, заборгованість підлягає стягненню з вирахуванням зазначеної суми. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України чітко визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Судом встановлено, що 05.02.2015 між сторонами був укладений договір № 631716 про відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_4 в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний», випуск та надання платіжної картки зі змінами внесеними додатковим договором № 1 від 03.03.2015. У відповідності до п. 1.1.2. договору Банк надав Клієнту Платіжну картку типу MasterCard Debit PayPass. За умовами п.п. 4.2., 4.3. договору Клієнт має право скористатись Кредитом у разі відсутності власних коштів на рахунку на умовах та у розмірі визначених договором та Правилами. При випуску платіжної картки на новий термін Кредит подовжується на відповідний строк дії нової Платіжної картки, при цьому повне погашення Кредиту на дату випуску нової Платіжної картки не вимагається. Сплата обов`язкового щомісячного платежу, процентів за Кредитом та за Несанкціонованим овердрафтом здійснюється щомісячно. При надходженні на Рахунок коштів, вони направляються на погашення заборгованості та сплату платежів за Кредитом у послідовності визначеній Правилами. Згідно п. 1.7. Договору Клієнт доручає Банку в порядку договірного списання списувати з Рахунку (в тому числі за рахунок Незнижувального залишку та/або Кредиту): вартість послуг, що наведені в Тарифах, у випадку користування Держателями цими послугами (в т.ч. у разі користування системою WEB-банкінг); нараховані проценти за Кредитом/Несанкціонованим овердрафтом; Кредитом/Несанкціонованим овердрафтом. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Клієнт зобов`язаний погасити заборгованість за Кредитом у повному обсязі у разі закінчення строку дії Платіжної картки та не продовження її дії на новий строк. Матеріали справи містять довідку АТ «Державний ощадний банк України» з якої вбачається, що клієнту ОСОБА_1 були випущені платіжні картки: 05.02.2015, № НОМЕР_2 , дата видачі 18.02.2015, зі строком дії картки 02/2016, та 09.02.2016, № НОМЕР_3 , дата видачі 11.04.2016, зі строком дії 02/2019 (а.с. 103). Згідно п. 4.6. Додаткового договору у разі виникнення простроченої заборгованості за Рахунком та Кредитом, її непогашення у строки, визначені Правилами, Клієнт гарантує повернення сум такої заборгованості Банку всіма належними йому коштами, майном, майновими правами, тощо. Пунктом 4.9 Договору встановлено, що Банк має право вимагати від Клієнта дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим Договором та застосувати процедуру звернення стягнення на майно Клієнта згідно чинного законодавства України у випадку невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов`язань щодо вчасного повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним та інших платежів за цим Договором, в тому числі, але не виключно у випадку затримання сплати Клієнтом Кредиту (його частини) та/або перевищення ліміту (несанкціонованого овердрафту) та/або процентів, обов`язок сплати яких передбачено Договором, щонайменше на один календарний місяць. Як вбачається, банк свої зобов`язання передбачені договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується банківськими виписками по рахункам Клієнта. Проте, внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 13.12.2019 склала 107816,69 грн., та складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 43806,58 грн.; проценти за користування кредитом - 38429,50 грн.; прострочені нараховані доходи (комісія) - 6,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 16656,77 грн.; сума сплаченої пені - 2,11 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 162,02 грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 2347,00 грн.; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 6416,93 грн. (а.с. 11-13). Як вбачається з положень частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Відповідно до умов п. 1.1.4. Договору Банк встановлює Клієнту Кредит у сумі 45 000,00 грн. Строк дії Кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки. При випуску платіжної картки на новий термін, строк дії Кредиту подовжується на строк дії Платіжної картки. Процентна ставка за Кредитом є фіксованою і складає 28,00% річних і сплачується щомісячно. Процентна ставка за Несанкціонованим овердрафтом складає 35,00% процентів річних. Щомісячна плата за обслуговування невикористаної частини встановленого кредиту складає 0,00 процентів. За умов безготівкового розрахунку Платіжною Карткою за товари та послуги, процентна ставка за користування Кредитом протягом Грейс-періоду складає 0,001 % річних. На підставі викладеного вище позивач має право вимагати від відповідача сплати процентів за користування кредитними коштами у визначеному договором розмірі та на узгоджених сторонами умовах на період дії умов договору. Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 обґрунтовував заяву наявністю підстав для застосування строків позовної давності, та посилався на не прийняття участі у розгляді справи у суді першої інстанції у зв`язку з неповідомленням належним чином про розгляд справи судом, у зв`язку з чим був позбавлений можливості заявити відповідне клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції (а.с. 63-65). Судом першої інстанції встановлено, що під час виконання виконавчого листа № 750/870/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» кредитної заборгованості в розмірі 107816, 69 грн, з рахунків боржника з часу відкриття виконавчого провадження 27.08.2020 (ВП № 62899042 а.с. 123) з рахунків боржника списано кошти у сумі 1643,76, які були розподілені в порядку визначеному ст. 45-47 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується довідкою Приватного виконавця Коваль В.П. від 22.10.2020 №4672 (а.с. 125), є правильним висновок суду, що перебіг позовної давності почався з лютого 2019 року. Отже, враховуючи заявлене клопотання та перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи щодо безпідставного задоволення судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитом за період 26.06.2016 26.01.2017, поза межами строку позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом лише 30.01.2020, є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Проте, за відсутності даних у справі щодо суми зарахованої на погашення саме боргу за виконавчим листом на користь банку є передчасним висновок суду першої інстанції про зменшення суми боргу на суму 1478,76 грн. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що часткове погашення суми наявної заборгованості відповідачем під час розгляду справи, не припиняє правовідносини сторін щодо боргу. Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Отже, доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування відсотків за користування кредитом за період, з дня закінчення дії картки по 26.04.2019, є обґрунтованим, оскільки судом встановлено, що строк кредитування за додатково випущеною карткою, яку отримано 11.04.2016, продовжено на 36 місяців, тобто до лютого 2019 року, отже строк дії картки закінчується в останній день місяця, таким чином до стягнення підлягають відсотки у сумі 37169,31 грн, відповідно до даних розрахунку. Як вбачається з матеріалів справи, та наданих розрахунків банк звертаючись з позовом посилався, що заборгованість, яка станом на 13.12.2019 склала 107816,69 грн, та складається з: заборгованість за основним боргом (кредитом) та процентами за користування кредитом, а також з прострочених нарахованих доходів (комісії) - 6,00 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 16656,77 грн; сума сплаченої пені - 2,11 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 162,02 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 2347,00 грн; втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 6416,93 грн (а.с. 11-13). В обґрунтування наявності підстав для задоволення позову банк також посилався на ст. 625 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Враховуючи вищенаведені викладені висновки Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) та встановлені обставини, щодо закінчення строку дії картки 02.2019, інфляційні та 3% річних підлягають стягненню за період з 01.03.3019 по 13.12.2019, тобто в межах заявлених вимог, згідно наведених розрахунків: 43806,58 грн (сума боргу) 01.03.2019 13.12.2019 (період прострочення) - 288 (кількість днів прострочення) - 3 % (розмір процентів річних) = 1036,96 грн (сума процентів за період), разом з тим, оскільки заявлені позовні вимоги 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) на суму 162,02 грн, отже зазначена сума підлягає до стягнення, тобто в межах заявлених вимог; 37169, 31грн (сума боргу) 01.03.2019 13.12.2019 (період прострочення) - 288 (кількість днів прострочення) - 3 % (розмір процентів річних) = 879,84 грн (сума процентів за період); сума індексу інфляції складає: 37169,31(сума боргу за відсотками) -01.03.2019-13.12.2019 (період прострочення) - 1.027(сукупний індекс інфляції за період)=1009,66 (інфляційне збільшення суми боргу за період). Разом з тим, договір № 631716 про відкриття та обслуговування рахунку від 05.02.2015, Додаток до договору 1 «Тарифи за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки відкритого за пакетом «Зарплатний», Додаток 2 до договору Правила користування платіжними картками емітованими АТ «ОЩАДБАНК», Додаток № 3 Вид та предмет супутніх послуг та обґрунтування їх вартості, Повідомлення про умови кредитування від 27.02.2015 та Додатковий договір від 03.03.2015 № 1 до Договору № 631716 про відкриття та обслуговування рахунку (а.с. 5 -10 ) не містить таких умов договору, на підставі яких було розраховано суми прострочених нарахованих доходів (комісії) - 6,00 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 16656,77 грн.; сума сплаченої пені - 2,11 грн., не містить такого обґрунтування і позовна заява. На підтвердження використання кредитного карткового рахунку Банком надана виписка по картковому рахунку, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, оскільки сама по собі вказана виписка не може вважатись належним та достовірним доказом в розумінні ст. 77, 79 ЦПК України, який би підтверджував укладення між сторонами кредитного договору на тих умовах, які визначив банк у позові, встановлення та досягнення між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, а саме розміру таких складових, як комісія, пеня. Надані до матеріалів справи Тарифи за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки (а.с. 109-110) не містять підпису ОСОБА_2 . Слід зазначити, що Додатковим договором від 03.03.2015 № 1 до Договору № 631716 про відкриття та обслуговування рахунку передбачено процентна ставка за кредитом 28% річних за користування кредитними коштами, крім випадку користування коштами протягом Грейс періоду, Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора. Як вже було зазначено вище, перебіг позовної давності розпочався з лютого 2019 року, оскільки умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що строк дії кредиту встановлено на відповідний період дії платіжної картки, а відповідно п.4.4.термін дії платіжної картки ОСОБА_1 закінчився у лютому 2019 року, що вбачається з довідки, та на новий термін не продовжувався (а.с. 103). З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що є обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині задоволення вимог, щодо суми основного боргу, частково відсотків за користування кредитом по термін дії картки, 3% річних від суми основного боргу та відсотків та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають задоволенню за період з 01.03.2019 по 13.12.2019 в межах заявлених вимог, разом з тим вимоги банку в іншій частині не підлягають задоволенню з врахуванням наведених мотивів. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Ураховуючи викладене вище рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь банку суми заборгованості за кредитним договором, а саме суму заборгованості за кредитним договором що підлягає до стягнення слід визначити у сумі 83027,41грн, та складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) 43 806,58 грн; проценти за користування кредитом 37169,31 грн; 3 % річних від простроченої суми основного боргу (кредиту) 162,02 грн; 3 % річних від простроченої суми процентів за користування кредитом 879,84 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 1009,66 грн, та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення прострочених нарахованих доходів (комісія) 6,00 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 16 656, 77 грн, суми сплаченої пені 2,11 грн. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, відповідно підлягає зміні рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 2102,00 грн до 1618,54 грн (2102,0 грн/100х 77%), з врахуванням задоволення вимог на 77 % від ціни позову за розгляд справи в суді першої інстанції, та 725,19 грн (3153,00/100х23%) судового збору за розгляд справи апеляційним судом з врахуванням задоволення вимог від оскаржуваної суми вимог на 23%. Керуючись ч. 13 ст. 141, ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості прострочених нарахованих доходів (комісія) 6,00 грн, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 16 656, 77 грн, суми сплаченої пені 2,11 грн, відмовивши у задоволенні цих вимог Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, 3 % річних від простроченої суми основного боргу (кредиту), 3 % річних від простроченої суми процентів за користування кредитом, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та визначення суми судового збору - змінити. Викласти абзац 1-3 рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2020 у наступній редакції: «Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (місцезнаходження: прос. Миру, 19, м. Чернігів, ЄДРПОУ 09353504) суму кредитної заборгованості в розмірі 83027,41грн станом на 13.12.2019, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) 43 806,58 грн; проценти за користування кредитом 37169,31 грн; 3 % річних від простроченої суми основного боргу (кредиту) 162,02 грн; 3 % річних від простроченої суми процентів за користування кредитом 879,84 грн, втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом 1009,66 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» судового збору 1618,54 грн». В іншій частині Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 листопада 2020 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 725,19 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 01.02.2021. Головуючий Судді :