Ухвала КЦС ВС № 303/4884/18

Ухвала 29 січня 2021 року м. Київ справа № 303/4884/18 провадження № 61-17050ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , державного підприємства «Сетам», Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, ОСОБА_5 , про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 14 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір; вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. У січні 2021 року судді-доповідачу передано матеріали на усунення недоліків, направлені ОСОБА_1 до Верховного Суду на виконання ухвали Верховного Суду від 01 грудня 2020 року, а саме: уточнену касаційну скаргу. Разом з тим, особою, яка подала касаційну скаргу, не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 01 грудня 2020 року в частині сплати судового збору. Окрім цього, в уточненій касаційній скарзі, особа, яка її подала, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц. У справі № 303/4884/18 заявлено вимоги про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та свідоцтва про право власності. ОСОБА_1 слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У касаційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме те, що суд першої інстанції не взяв до уваги заяви відповідача щодо необхідності оцінки виконавчого провадження, оскільки виконавець не вчиняв жодних дій щодо встановлення кола осіб, які мають право користування будинком і розгляд апеляційної скарги без участі позивача потягнув наслідки ігнорування указаних обставин, які є істотними. У пункті 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, особа, яка подає касаційну скаргу, не зазначає яке саме конкретне клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, нею було заявлено і яке відхилено судом та про встановлення яких саме обставин. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Аналіз матеріалів на усунення недоліків свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його. Керуючись статтями 120, 127, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 15 лютого 2021 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат