Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5595/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5595/20 пров. № А/857/13440/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Кушнерика М. П., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 460/5595/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції - Борискін С. А., час ухвалення рішення - 10.09.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 10.09.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати йому грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити йому грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення, як це передбачено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909. Оскільки Дубенська дитяча музична школа та Клеванська дитяча музична школа (школа естетичного виховання) є спеціалізованими мистецькими навчальними закладами системи позашкільної освіти в галузі культури та не є структурними підрозділами відділу освіти, то періоди роботи позивача у таких закладах не зараховуються до страхового стажу, що визначає право на виплату спірної грошової допомоги. Також апелянт вказує про неможливість зарахування періоду роботи позивача за сумісництвом до відповідного страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у нього загалом понад 35 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України №1058, що правильно було враховано судом першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 19 грудня 2019 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Із записів, що містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 , а також інших документів з пенсійної справи позивача судом встановлено, що останній працював: - з 11 січня 1983 по 23 серпня 1983 року - керівником духового оркестру у Дубенському Будинку піонерів та школярів (згідно з печаткою, підпорядкування - Міністерство освіти Української PCP); - з 01 вересня 1985 по 29 серпня 1988 року - викладачем класу духових інструментів у Дубенській дитячій музичній школі управління культури виконкому Ровенської обласної ради; - з 29 серпня 1988 по 31 серпня 1994 року - викладачем класу духових інструментів у Клеванській дитячій музичній школі (згідно з довідкою від 20.10.1987 № 34, підпорядкування - управління культури); - з 01 вересня 1994 по 10 травня 1998 року - заступником директора з навчальної частини у Клеванській музичній школі (підпорядкування - управління культури); - з 11 травня 1998 по 31 серпня 1998 року - в. о. директора Клеванської школи естетичного виховання Рівненського райвідділу культури; - з 01 вересня 1998 по 13 серпня 2018 року - директором Клеванської школи естетичного виховання (дитячої музичної школи) відділу культури і туризму; - з 15 серпня 2018 року - директором Клеванської музичної школи Клеванської селищної ради. Відповідно до наказу Дубенського міського відділу культури від 13 червня 2000 року №17, на виконання рішення сесії Дубенської міської ради № 450 від 05 травня 2000 року передбачалась реорганізація Дубенської державної дитячої музичної та художньої шкіл та створення на їх базі школи мистецтв. Довідкою Дубенської державної дитячої школи мистецтв відділу культури і туризму Дубенської міської ради від 10 лютого 2020 року № 104 стверджується, що з 14 вересня 1984 по (наказ № 63 від 20 вересня 1984 року) по 31 травня 1985 року (наказ № 37 від 22 травня 1985 року) позивач працював на посаді викладача духових інструментів за сумісництвом. 05 червня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому грошову допомогу відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Листом від 08 липня 2020 року за №6440-6202/К-02/8-1700/20 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати позивачеві відповідної грошової допомоги. Зазначив, що посада викладача позашкільного навчального закладу не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909. Оскільки Дубенська дитяча музична школа та Клеванська дитяча музична школа (школа естетичного виховання) є спеціалізованими мистецькими навчальними закладами системи позашкільної освіти в галузі культури та не є структурними підрозділами відділу освіти, то періоди роботи позивача у таких закладах не зараховуються до страхового стажу, що визначає право на виплату спірної грошової допомоги. Водночас відповідач інформував про неможливість зарахування періоду роботи позивача за сумісництвом до відповідного страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги. Позивач, вважаючи вказані дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення протиправними, звернулася в суд з цим позовом. Задовольняючи позов, судом першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивач загалом понад 35 років страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України №1058. Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років. Матеріалами справи стверджується, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 19 грудня 2019 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Як встановлено судом першої інстанції, і не заперечується сторонами той факт, що позивач до цього часу не отримував будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком. Спірним у відмові про виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", стала, на думку відповідача, відсутність у позивача спеціального страхового стажу. Так, відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. Згідно з п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909. Зазначеним переліком визначено, що в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: вчителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. П.5 цього Порядку №1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, згідно з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право на отримання пенсії за вислугу років. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №

909. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки позивача, яка відповідно до приписів ст.48 Кодексу законів про працю та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує, стаж роботи, позивач працював на наступних посадах: - з 11 січня 1983 по 23 серпня 1983 року - керівником духового оркестру у Дубенському Будинку піонерів та школярів (згідно з печаткою, підпорядкування - Міністерство освіти Української PCP); - з 01 вересня 1985 по 29 серпня 1988 року - викладачем класу духових інструментів у Дубенській дитячій музичній школі управління культури виконкому Ровенської обласної ради; - з 29 серпня 1988 по 31 серпня 1994 року - викладачем класу духових інструментів у Клеванській дитячій музичній школі (згідно з довідкою від 20.10.1987 № 34, підпорядкування - управління культури); - з 01 вересня 1994 по 10 травня 1998 року - заступником директора з навчальної частини у Клеванській музичній школі (підпорядкування - управління культури); - з 11 травня 1998 по 31 серпня 1998 року - в. о. директора Клеванської школи естетичного виховання Рівненського райвідділу культури; - з 01 вересня 1998 по 13 серпня 2018 року - директором Клеванської школи естетичного виховання (дитячої музичної школи) відділу культури і туризму; - з 15 серпня 2018 року - директором Клеванської музичної школи Клеванської селищної ради. Згідно з довідкою Дубенської державної дитячої школи мистецтв відділу культури і туризму Дубенської міської ради від 10 лютого 2020 року № 104 з 14 вересня 1984 по 31 травня 1985 року позивач працював на посаді викладача духових інструментів за сумісництвом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, враховуючи наведене усе вище, період роботи ОСОБА_1 , щодо якого виник спір, відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 541/2142/16-а. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що вказаний вище період роботи позивача не враховується до стажу викладача, так як посада "викладач в позашкільних закладах освіти" не передбачено Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років №909 та вказані заклади є закладами позашкільної освіти в галузі культури та не є структурними підрозділами відділу освіти, а відтак періоди роботи позивача у таких закладах не зараховуються до страхового стажу, оскільки такі спростовуються вищенаведеними мотивами. Щодо періоду роботи за сумісництвом Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року в справі №442/456/17 також звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року №78, зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, законодавчі застереження щодо неврахування періодів роботи за сумісництвом до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відсутні. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 460/5595/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді М. П. Кушнерик М. А. Пліш Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.