Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26342/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26342/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 р. у справі за адміністративним позовом Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Компанія "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH), м. Вінзен, Федеративна Республіка Німеччина з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 по справі № 910/16959/14; - визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 по справі № 910/21151/14; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 по справі №910/16959/14 шляхом перерахування на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) 3 997 229 євро 39 євроцентів основного боргу та 73 080,00 грн судового збору; - зобов`язати Державну казначейську службу України здійснити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 по справі № 910/21151/14 шляхом перерахування на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) 3 352 562 євро 91 євроцентів основного боргу та 73 080,00 грн судового збору. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року було відмовлено у відкритті провадження в даній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, позивач стверджує, що суд першої інстанції першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки підставою даного позову є бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача у вигляді тривалого невиконання рішень суду відносно позивача, а спір пов`язаний з захистом прав, свобод чи інтересів Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) від порушень з боку органу державної влади з приводу виконання останнім своїх владних-управлінських функцій. Разом з цим, апелянт звертає увагу, що Державна казначейська служба України не була відповідачем по справах № 910/21151/14 та № 910/16959/14, а тому звернення позивача до суду за захистом порушених прав та інтересів у порядку передбаченому ст. 383 КАС України є неможливим. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. За змістом позовної заяви підставою для звернення Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" до суду з цим позовом слугувала бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання рішення господарського суду у справах №910/16959/14 та №910/21151/14, а саме: неперерахування на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) 3 997 229 євро 39 євроцентів основного боргу та 73 080,00 грн судового збору та неперерахування на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) 3 352 562 євро 91 євроцентів основного боргу та 73 080,00 грн судового збору. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо неперерахування коштів позивачу, адже, саме на орган Казначейства законодавством покладено обов`язок виконувати рішення суду про стягнення коштів з державного чи місцевого бюджету шляхом їх безспірного списання. Так, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом міста Києві 29.10.2014 у справі № 910/16959/14 постановлено рішення, яким позов Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об`єктів до Євро 2012 у м. Львові" задоволено; стягнуто з державного підприємства "Дирекція з будівництва об`єктів до Євро 2012 у м. Львові на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) 3 997 229 (три мільйони дев`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті двадцять дев`ять) Євро 39 центів основного боргу та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн судового збору. 11.11.2014 на виконання рішення по справі № 910/16959/14 Господарським судом міста Києва виданий наказ. 09.04.2015 Компанія "АКМТ Експорт ГмбХ" звернулась до господарського суду із скаргою Компанії на дії Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) яка була мотивована тим, що 26.11.2014 наказ господарського суду міста Києва від 11.11.2014 був направлений до ДКСУ, проте 06.04.2015 позивачем отримано від ДКСУ лист від 06.03.2015 №5-08/736-4099, яким оригінал наказу господарського суду від 11.11.2014 повернуто без виконання з посиланням на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок), оскільки наказ не підлягає виконанню органом ДКСУ. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 відмовлено у прийнятті скарги компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (AKMT Export GmbH) на дії Державної казначейської служби у справі № 910/16959/14, оскільки Служба не є органом як державної виконавчої служби, так і Міністерства юстиції України, а отже її дії в розумінні статті 1212 ГПК України не можуть бути предметом розгляду в господарському суді в межах розглянутої господарської справи. Водночас, судом було роз`яснено скаржнику, що ля поновлення порушених у даних відносинах прав, скаржник не позбавлений можливості звернутися до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Також на підставі наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адміністративним судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києві від 02.12.2014 у справі № 910/21151/14 позов Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (АКМТ Export GmbH) до Державного підприємства "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції міжнародного аеропорту "Донецьк" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції міжнародного аеропорту "Донецьк" на користь Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (AKMT Export GmbH), зареєстрованої у торговому реєстрі Окружного суду м. Люнебург під номером HRB 202156 3 352 562 (три мільйони триста п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят два) євро 91 євроцентів основного боргу та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн судового збору. На виконання рішення по справі № 910/21151/14 господарським судом 02.12.2014 видано наказ. 09.04.2015 Компанія "АКМТ Експорт ГмбХ" звернулась до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Державної казначейської служби України в якій просила суд: - визнати незаконними дії Державної казначейської служби України, які полягають у поверненні оригіналу наказу № 910/21151/14 від 19.12.2014 року без виконання; - зобов`язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва № 910/21151/14 від 19.12.2014 року; - зобов`язати Державну казначейську службу України вчинити дії передбачені пунктом 8 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", після надходження до неї документів по виконанню наказу Господарського суду міста Києва, виданого 19.12.2014 року по справі № 910/21151/14. Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 у прийнятті скарги компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (AKMT Export GmbH) на дії Державної казначейської служби України у справі № 910/21151/14 відмовлено. Приймаючи зазначене рішення, Господарським судом м.Києва було зазначено, що з аналізу змісту імперативної норми - статті 121-2 ГПК України, слідує, що господарський суд розглядає виключно скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи в даному випадку позивачем оскаржуються дії іншого органу, а саме Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві. Крім того, господарським судом вказано, що господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Разом з тим, згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011 року, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. З огляду на зазначене, господарським судом було роз`яснено позивачу, що в порядку окремого позову про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби учасники виконавчого провадження можуть звернутися за захистом свої порушених прав до адміністративних судів. У подальшому, позивачем вказані накази були пред`явлені на примусове виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Як стверджує позивач при зверненні до адміністративного суду, Держаною виконавчою службою після спливу шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження виконавчі документи щодо виконання наказів Господарського суду міста Києві по справі № 910/16959/14 та по справі № 910/21151/14 направлені на виконання Державній казначейській службі України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконавчі документі отримані Державною казначейською службою України 20.10.2015 та 22.12.2015 відповідно. Однак, позивач зазначає, що станом на день звернення до адміністративного суду, відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2014 та від 02.12.2014 не виконані. Додані до позовної заяви копії листів ДКСУ свідчать про те, що свою бездіяльність відповідач виправдовує відсутністю достатніх коштів у бюджеті для виконання усіх зобов`язань за судовими рішеннями, а також на черговість задоволення вимог за рахунок державного бюджету. Як зазначає позивач, обов`язок по виконанню рішень суду у справах №910/16959/14 та №910/21151/14 щодо перерахування основного боргу та судового збору на користь позивача Державною казначейською службою України не виконано, що і спричинило звернення позивача до суду із цим позовом. Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що предмет даного спору фактично спрямований на виконання інших судових рішень, а саме рішень Господарського суду міста Києва по справам № 910/16959/14 та № 910/21151/14. При цьому, суд першої інстанції враховуючи, що не можна зобов`язати боржника у виконавчому провадженні виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення господарського суду здійснюється саме в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Державна казначейська служба України не є суб`єктом владних повноважень у розумінні приписів ст. 4 КАС України, а виступає особою, на яку покладено обов`язок по виконанню судового рішення за рахунок бюджетних коштів. Таким чином, судом першої інстанції зазначено, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності такої особи, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі за такими вимогами слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому, положеннями ст. 5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позиція суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивачу, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, слід було звернутись до суду першої інстанції з заявою у порядку, передбаченому статтею 383 КАС, є помилковою, оскільки позивачем обрано саме такий (шляхом звернення до суду з позовом до ДКС України про визнання бездіяльності протиправною) спосіб захисту порушеного права. До того ж, як слушно зауважує позивач, Компанія "АКМТ Експорт ГмбХ" мала б право звернутись до суду з заявою у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, лише тоді, коли ці дії вчинялись би саме відповідачем у справах №910/21151/14 та 910/16959/14. Однак, позовну заяву подано саме до ДКС України, яка не є відповідачем у цих справах, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 383 КАС України. Аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року по справі 818/1814/17. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Державна казначейська служба України виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт владних повноважень, а спір пов`язаний з оскарженням бездіяльності цього суб`єкта владних повноважень, стосується публічно - правових відносин і ґрунтується виключно на незгоді позивача з управлінськими функціями вказаного органу державної влади, тому за суб`єктним складом і характером правовідносин позов належить до розгляду судами адміністративної юрисдикції. Крім того, колегія суддів зазначає, що з аналізу норм чинного законодавства та сталої судової практики Верховного Суду вбачається, що звернення позивача до суду з даним позовом у межах спірних правовідносин є єдиним можливим способом захисту порушених прав та інтересів позивача внаслідок тривалої бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Державної казначейської служби України з приводу виконання останньою своїх владних управлінських функцій. Отже, враховуючи предмет спірних правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративного суду. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі було не повно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Проте, колегією суддів встановлено, що під час прийняття ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. ст. 170 КАС судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог. Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, з урахуванням того, що доводи позивача викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі Окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне таку ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 320-322, 325, 328 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов О.М. Ганечко